5-1023км10 Про примушування до виконання цивільно-правових зобов'язань та заподіяння тілесних ушкоджень середньої тяжкості - 20.04.2010 Прийняття

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 20 квітня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Київської області на вирок Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17 березня 2009 року і ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області від 1 липня 2009 року щодо ОСОБА_4 і ОСОБА_5

Цим вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянин України, такий, що судився:

12.10.1998 року за ст. ст. 82 ч. 4, 44 КК України на 4 роки позбавлення волі, 19.08.2002 року звільнений за відбуттям строку покарання, засуджений:

- за ч. 3 ст. 355 КК України на п’ять років позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 122 КК України на два роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на п’ять років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням упродовж трирічного іспитового строку з покладенням на нього обов’язків, передбачених п. п. 2, 3 і 4 ч. 1 ст. 76 цього ж Кодексу.

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянин України, такий, що судимості не мав, засуджений за ч. 3 ст. 355 КК України на чотири роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням упродовж дворічного іспитового строку з покладенням на нього обов’язків, передбачених п. п. 2, 3 і 4 ч. 1 ст. 76 цього ж Кодексу.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь НДЕКЦ ГУ МВС України 353 грн. 03 коп. судових витрат.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області від 1 липня 2009 року вирок щодо ОСОБА_4 і ОСОБА_5 залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_4 і ОСОБА_5 засуджено за вчинення таких злочинів.

29 вересня 2007 року приблизно о 4-ій год. на автозаправочній станції, що на Столичному шосе, 98 у м. Києві, на ґрунті особистих неприязних відносин під час сварки ОСОБА_4 завдав ОСОБА_6 близько 5-6 ударів кулаками в обличчя, заподіявши йому середньої тяжкості тілесні ушкодження, що спричинили тривалий розлад здоров’я.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 помістили ОСОБА_6 до багажного відділення автомобіля "БМВ", на якому вони приїхали до місця події, і поїхали до м. Фастова Київської області. На автодорозі "Митниця-Фастів" поблизу автобусної зупинки населеного пункту "Оленівка" Фастівського району Київської області ОСОБА_4 зупинив автомобіль, відібрав у ОСОБА_6 мобільний телефон "Нокіа 8800" і з метою перешкодити потерпілому подзвонити, його розбив. Після чого ОСОБА_4, помістивши знову потерпілого до багажного відділення, з вказаними особами рушили до м. Фастова.

Тоді ж приблизно о 5-ій год. ранку ОСОБА_4 з ОСОБА_5 і двома невстановленими слідством особами з метою примушування ОСОБА_7 до виконання цивільно-правових обов’язків у зв’язку з тим, що ОСОБА_4 вважав, що той заборгував йому грошові кошти за автомобіль "Мерседес Е 200", приїхали до будинку АДРЕСА_1.

Там для досягнення свого злочинного умислу ОСОБА_4, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_5 і двома невстановленими особами, викликали ОСОБА_7 з будинку на подвір’я, насильно помістили його в салон автомобіля "БМВ" і привезли на цвинтар, розташований по вул. 5 Травня у с. Руликів Васильківського району Київської області.

Там ОСОБА_4 за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_5 і двома невстановленими особами витягли з салону автомобіля ОСОБА_7 і з багажного відділення ОСОБА_6 ОСОБА_4 з вказаними особами застосували до ОСОБА_7 фізичне насильство, заподіявши потерпілому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров’я, та, погрожуючи фізичною розправою як над ним, так і його близькими родичами, висловили вимогу передати їм його майно, а саме, гроші в сумі 10000 доларів США і автомобіль "Мерседес Е 200" вартістю 13000 доларів США, примусивши ОСОБА_7 до виконання цивільно-правових зобов’язань.

Потім ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_5 і двома невстановленими особами помістили ОСОБА_7 в салон автомобіля, а ОСОБА_6 – у багажне відділення і направились на автомобілі до м. Фастова. Під час руху їх автомобіль був зупинений працівниками міліції і для уникнення кримінальної відповідальності ОСОБА_4 з ОСОБА_5 і двома невстановленими особами припинили свої дії та відпустили потерпілих.

У касаційному поданні прокурор просить судові рішення щодо ОСОБА_4 і ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Вказує на те, що суд належно не виконав вимог закону, які стосувались зміни обвинувачення, чим було порушено процесуальні права потерпілих. Вважає безпідставним звільнення засуджених на підставі ст. 75 КК України з випробуванням і обрання покарання, яке є надто м’яким. Посилається на порушення апеляційним судом вимог ст. 377 КПК України.

Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримання касаційного подання, обговоривши наведені в ньому доводи і перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню частково.

Із змісту ст. 377 КПК України слідує, що в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені, зокрема, зміст вироку, а також суть апеляції, коротко викладені пояснення осіб, які брали участь у засіданні, і докладно - мотиви прийнятого рішення, а при залишенні апеляції без задоволення – підстави, з яких її визнано необґрунтованою. При цьому всі доводи, що містяться в апеляції, повинні бути проаналізовані і співставлені з наявними в справі та додатково поданими матеріалами і на кожний довід ухвала повинна містити вичерпну відповідь.

Проте, апеляційний суд, розглядаючи справу за апеляціями прокурора і потерпілого ОСОБА_7, які залишив без задоволення, зазначених вимог закону не дотримався.

Так, в апеляції прокурор просив вирок скасувати з підстав м’якості покарання, призначеного ОСОБА_4 і ОСОБА_5 і необґрунтованого звільнення засуджених від відбування покарання з випробуванням, а справу направити на новий судовий розгляд. Потерпілий ОСОБА_7 окрім доводів, які були аналогічними доводам прокурора, в апеляції вказував також на неправильне застосування кримінального закону. Зокрема, апелянт не погоджувався зі зміною ОСОБА_4 і ОСОБА_5 обвинувачення, мотивуючи тим, що в справі відсутні докази, які б підтверджували існування цивільно-правових зобов’язань між ним і засудженими.

Проте апеляційний суд, залишаючи апеляції прокурора і потерпілого ОСОБА_7 без задоволення, належно не перевірив викладені в них доводи, в ухвалі не зазначив підстав, через які апеляції визнав необґрунтованими, і не навів докладних мотивів прийнятого рішення.

З огляду на викладене, ухвала апеляційного суду не може визнаватись такою, що відповідає вимогам ст. 377 КПК України, а тому підлягає скасуванню, а справа щодо ОСОБА_4 і ОСОБА_5 – направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого необхідно перевірити відповідно до вимог закону всі доводи апеляцій прокурора і потерпілого ОСОБА_7 і ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання першого заступника прокурора Київської області задовольнити частково.

Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Київської області від 1 липня 2009 року щодо ОСОБА_4 і ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.