335/5288/15-к Про умисне заподіяння легких тілесних ушкоджень - 01.11.2018 Прийняття

Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 червня 2017 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 04 вересня 2017 року про виправлення описки у вироку, ОСОБА_1 засуджено за ст. 125 ч. 2 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1 700 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 3 000 гривень в рахунок відшкодування завданої кримінальним правопорушенням кожному з них моральної шкоди.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.

Так, 03 січня 2015 року о 18 годині 20 хвилин ОСОБА_1, перебуваючи біля під'їзду № 11 по АДРЕСА_1, умисно, на ґрунті особистих неприязних відносин, підійшов до ОСОБА_3 та наніс удар кулаком правої руки в область обличчя, від якого остання впала на землю, після чого, дочекавшись коли ОСОБА_3 підведеться, ОСОБА_1 продовжив наносити удари руками в область обличчя та голови останньої, але в зв'язку з тим, що потерпіла ОСОБА_3 закривала обличчя руками, то удари ОСОБА_1 потрапляли по передпліччям. Продовжуючи свої умисні дії, ОСОБА_1 наніс удар в обличчя ОСОБА_3, від якого остання знову впала на землю, і в той час, коли ОСОБА_3 перебувала на землі, ОСОБА_1 почав наносити їй удари ногами по голові та тулубу, чим заподіяв потерпілій згідно висновку судово-медичної експертизи № 22 від 05.01.2015 року легкі тілесні ушкодження. Після чого побачивши, що з під'їзду № 11 будинку АДРЕСА_1 на крики ОСОБА_3 вибіг ОСОБА_4, ОСОБА_1 з невстановленою слідством особою підійшли до ОСОБА_4 та почали наносити удари кулаками по обличчю останнього. При цьому ОСОБА_1, стоячи напроти ОСОБА_4, наніс удар кулаком правої руки в область обличчя ОСОБА_4, а саме в ніс, чим заподіяв потерпілому згідно висновку судово-медичної експертизи № 23 від 05.01.2015 року легкі тілесні ушкодження, які спричинили короткочасний розлад здоров'я, а також легкі тілесні ушкодження.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 06 березня 2018 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни, а апеляційні скарги захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Черкашина І.І. та потерпілого ОСОБА_4 - без задоволення.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, які її подала

У касаційній скарзі захисник просить вирок та ухвалу щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Вказує на однобічність і неповноту розгляду справи судами обох інстанцій та невідповідність висновків зазначених у вироку суду фактичним обставинам справи. Вважаючи недоведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 125 ч. 2 КК України, вказує на ряд допущених, на його думку, істотних порушень закону як під час досудового розслідування, так і під час розгляду справи в судах, які є підставами для скасування вироку та ухвали. Зокрема зазначає, що потерпілій ОСОБА_3 відповідно до висновку експерта було нанесено легкі тілесні ушкодження, які не потягли короткочасного розладу здоров'я, а тому засудження ОСОБА_1 за ст. 125 ч. 2 КК України щодо обох потерпілих є неправильним застосуванням кримінального закону. Вважає, що суд не дав належну оцінку показанням засудженого ОСОБА_1 щодо дійсних обставин події, показанням свідків зі сторони захисту, а також показанням свідків обвинувачення, які містять істотні розбіжності та суперечності, зробивши передчасний висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 125 ч. 2 КК України. Зазначає, що ОСОБА_1 діяв у стані необхідної оборони (ст. 36 КК України). Крім того, вказує на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно не застосував до ОСОБА_1 положення ст.ст. 49, 74 КК України та не звільнив його від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор в судовому засіданні вважала касаційну скаргу в частині не застосування ст.ст. 49, 74 КК України обґрунтованою і в цій частині просила її задовольнити, а судові рішення у зв'язку цим змінити та звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України та на які є посилання в касаційній скарзі, не є відповідно до вимог ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.

Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались вимог зазначеного закону.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 ч. 2 КК України, ґрунтується на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, які було безпосередньо досліджено та оцінено з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів оцінено з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 та доведеності його вини у вчиненні злочину, передбаченого ст. 125 ч. 2 КК України, суд обґрунтовано послався на показання потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, які вказали на обставини події, що відбулася між ними та ОСОБА_1 03 січня 2015 року та показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які в сукупності підтвердили показання потерпілих.

Також місцевим судом було належним чином досліджено і дано оцінку протоколам слідчих дій та наявним в матеріалах кримінального провадження висновків експертів щодо тілесних ушкоджень у потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4

Встановивши фактичні обставини, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 125 ч. 2 КК України.

Розгляд справи судом першої інстанції проведено із дотриманням вимог процесуального закону і вирок суду відповідає вимогам ст.ст. 370, 374 КПК України.

Доводи касаційної скарги захисника, більшість із яких аналогічні доводам його апеляційної скарги, в тому числі і щодо неповноти досудового розслідування та судового провадження, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, а також щодо неправильного вирішення цивільного позову, були предметом перевірки в суді апеляційної інстанції і обґрунтовано визнані такими, що не відповідають матеріалам кримінального провадження та не ґрунтуються на вимогах закону. При цьому апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 125 ч. 2 КК України, виходячи з встановлених обставин та наявних доказів, яким була дана належна оцінка і зроблені правильні висновки. Доводи апеляційної скарги про наявність у діях ОСОБА_1 необхідної оборони також належним чином перевірені, проте не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду і тому апеляційний суд вказав про відсутність підстав для застосування ст. 36 КК України, мотивувавши таке своє рішення.

Крім того, апеляційний суд зазначив, що відповідно до ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, а тому не можна вважати підставою для скасування вироку суду доводи захисту про те, що органом досудового розслідування, так і не було встановлено ще двох осіб, які приймали участь у побитті.

Клопотання сторони захисту про допит свідка ОСОБА_8 було задоволено, проте захисником у такому клопотанні не було зазначено адреси вказаного свідка для її виклику в судове засідання, а також стороною захисту не було забезпечено явку вказаного свідка в судове засідання місцевого суду, у зв'язку із чим апеляційний суд не встановив порушень процесуального закону щодо вирішення вказаного клопотання судом першої інстанції.

Щодо оскарження захисником допущеної, на його думку, бездіяльності слідчого, апеляційний суд зазначив, що в порядку та на відповідній стадії провадження (ст. 220 КПК України) такі клопотання стороною захисту не заявлялися, бездіяльність слідчого захистом в порядку ст. 303 КПК України не оскаржувалась.

Апеляційний суд і інші доводи апеляційних скарг, в тому числі і про неналежну оцінку судом даних, що містяться у висновках експертиз, визнав необґрунтованими, навівши в ухвалі мотиви прийнятого рішення.

Не встановив апеляційний суд і порушень закону при вирішенні цивільного позову заявленого потерпілими до ОСОБА_1 щодо відшкодування завданої злочином моральної шкоди, визнавши розмір стягнення в сумі 3 000 гривень кожному таким, що відповідає характеру вчинених засудженим дій, ступеню тяжкості моральних страждань, які зазнали потерпілі, та матеріальному становищу ОСОБА_9 Цивільний позов вирішено відповідно до ст.ст. 23, 1167 ЦК України.

При розгляді апеляційної скарги захисника суд апеляційної інстанції її доводи перевірив і своє рішення належним чином мотивував. Ухвала суду апеляційної інстанції в цій частині відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій.

За таких обставин, доводи захисника щодо недоведеності вини ОСОБА_1 і відсутності в його діях складу злочину, передбаченого ст. 125 ч. 2 КК України, є безпідставними.

Об'єктивних даних, що вказували б на вчинення злочину за інших обставин та на відсутність в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ст. 125 ч. 2 КК України, або ж на наявність у його діях ознак необхідної оборони (ст. 36 КК України), колегія суддів за матеріалами провадження не знаходить і передбачені законом підстави для перевірки цього відсутні.

В цій частині доводів касаційна скарга захисника є необґрунтованою, оскільки не знайшла свого підтвердження за матеріалами кримінального провадження.

Разом з тим, доводи касаційної скарги щодо наявності підстав для застосування до ОСОБА_1 положень ст.ст. 49, 74 КК України є обґрунтованими та в цій частині касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 74 ч. 5 КК України особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 49 ч. 1 п. 2 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі, і до дня набрання вироком законної сили минуло 3 роки.

Вироком суду встановлено, що ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ст. 125 ч. 2 КК України 03 січня 2015 року. Злочин, передбачений ст. 125 ч. 2 КК України, є злочином невеликої тяжкості і санкція за вчинення вказаного злочину передбачає покарання у виді обмеження волі. Підстав для зупинення або переривання обчислення строку давності встановлено не було, у зв'язку із чим останнім днем трьохрічного строку давності, передбаченого ст. 49 КК України, для ОСОБА_1 було 03 січня 2018 року.

Отже, станом на 06 березня 2018 року у апеляційного суду були підстави для застосування до ОСОБА_1 положень ст.ст. 49, 74 ч. 5 КК України, проте в порядку ст.ст. 284, 417 КПК України вказаних вимог закону виконано не було.

Неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону відповідно до ст. 438 ч. 1 п.п. 1, 2 КПК України є підставою для зміни судового рішення.

Враховуючи зазначене, вирок та ухвала щодо ОСОБА_1 підлягають зміні, а касаційна скарга захисника - задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 15 розділу ХІ "Перехідні положення" КПК України (4651-17) в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, Суд

Касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Черкашина І.І. задовольнити частково.

Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 06 березня 2018 року щодо ОСОБА_1 змінити.

На підставі ст.ст. 49, 74 ч. 5 КК України звільнити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, від покарання у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 1 700 (одна тисяча сімсот) гривень, призначеного йому вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 26 червня 2017 року за ст. 125 ч. 2 КК України.