Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

за участю прокурора Яковенко Р.І.

та засуджених ОСОБА_4 і ОСОБА_5

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 20 квітня 2010 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на вирок апеляційного суду Львівської області від 10 грудня 2009 року, яким

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянка України, така, що

судимості не мала,

засуджена за п. п. 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на чотирнадцять років позбавлення волі.

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

громадянин України, такий, що

неодноразово судився, останній раз

20.05.2003 року Пустомитівським

районним судом Львівської області за

ст. 185 ч. 2 КК України із застосуванням

ст. 71 КК України на три роки шість

місяців позбавлення волі,

засуджений за п. п. 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на тринадцять років позбавлення волі.

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

громадянка України, така, що

судимості не мала,

засуджена за п. п. 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на десять років позбавлення волі.

Питання про речові докази і відшкодування судових витрат вирішені відповідно до вимог ст. ст. 81, 93 КПК України.

ОСОБА_6, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 визнано винними і засуджено за злочин, який вони вчинили за наступних обставин.

18 квітня 2009 року приблизно з 14-ої до 16-ої години на території сміттєзвалища поблизу м. Пустомити Львівської області ОСОБА_6 і ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, з хуліганських мотивів неодноразово вчиняли побиття ОСОБА_7

Продовжуючи свої хуліганські дії, з метою умисного вбивства з хуліганських мотивів ОСОБА_6 і ОСОБА_5 металевою частиною сапки завдали ОСОБА_7 чисельних ударів у життєво важливий орган – голову та в інші частини тіла. Коли ОСОБА_7 намагався втекти, вони удвох його наздогнали і з метою приведення потерпілого у безпорадний стан і подолання опору, разом з ОСОБА_4, який до них приєднався, зв’язали ОСОБА_7, закрили йому рот шкарпеткою і клейкою стрічкою.

З метою доведення умислу на вбивство ОСОБА_7 до кінця ОСОБА_6 і ОСОБА_4, діючи за попередньою змовою в стані алкогольного сп’яніння, під час вчинення хуліганства стосовно потерпілого обв’язали його шию мотузкою і, розтягуючи її кінці в різні сторони, здавили шию ОСОБА_7, внаслідок чого, спричинивши механічну асфіксію, його вбили.

На вирок подані касаційні скарги, в яких:

- засуджена ОСОБА_6 просить вирок змінити, перекваліфікувати її дії з п. п. 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 121 КК України і призначити покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України. Своє прохання обґрунтовує тим, що від її дій смерть ОСОБА_7 не могла наступити, оскільки завдала потерпілому лише два-три удари сапкою по ногах. Крім того, заперечує існування попередньої змови між нею та іншими засудженими на умисне вбивство ОСОБА_7, наявність хуліганського мотиву і умислу на позбавлення життя потерпілого. Стверджує, що конфлікт розпочав ОСОБА_7 і побиття його ОСОБА_5 було зумовлене протиправною поведінкою потерпілого. Вказує на те, що в справі не було встановлено причину смерті. Також засуджена вважає, що суд, призначаючи їй покарання, недостатньо врахував обставини, що його пом’якшують, а саме: її першу судимість, наявність на утриманні двох неповнолітніх дітей, яких вона виховує одна;

- засуджений ОСОБА_4 вважає вирок незаконним і порушує питання про його скасування. На думку касатора, висновки суду про його винність ґрунтуються не на результатах всебічного повного і об’єктивного дослідження матеріалів справи, а на припущенні. Заперечує свою причетність до вчинення умисного вбивства ОСОБА_7, стверджуючи, що потерпілого не зв’язував, не душив і не брав участі у знищенні слідів злочину. Вказує на те, що внаслідок тиску слідчого засуджені обмовили один одного. У доповненні до касаційної скарги засуджений ОСОБА_4 просить справу закрити за недоведеністю його участі у вчиненні злочину, вказуючи на те, що його обмовила ОСОБА_5 Посилається на застосування до нього незаконних методів слідства;

- засуджена ОСОБА_5 просить вирок змінити, перекваліфікувати її дії з п. п. 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 121 КК України. Вказує на відсутність у її діях умислу на позбавлення життя ОСОБА_7, мотивуючи тим, що завдала потерпілому лише два удари сапкою по ступнях. Зазначає, що час смерті ОСОБА_7 судом не встановлено. Вважає, що конфлікт з ОСОБА_7 спровокувала ОСОБА_6, яка завдала йому ударів у різні частини тіла, переважно у голову, і з ОСОБА_4 задушила потерпілого мотузкою. На підтвердження своїх доводів посилається на те, що смерть потерпілого настала внаслідок задушення, а не від отриманих тілесних ушкоджень. Вважає, що засуджені її обмовляють. Крім того, просить урахувати її щире каяття і визнання вини.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про те, що вирок щодо ОСОБА_6, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 підлягає зміні та виключенню з нього кваліфікації дій засуджених за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України, пояснення засуджених ОСОБА_4 і ОСОБА_5 на підтримання касаційних скарг, обговоривши викладені в них доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_6, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_7 за попередньою змовою групою осіб відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наявними в ній доказами, які судом досліджені всебічно, повно і об’єктивно.

Так, допитаний як підозрюваний 22.04.2009 року ОСОБА_4 показував, що під час сварки, яка виникла між ОСОБА_7 і ОСОБА_5 з приводу телефону, остання металевою частиною сапки декілька раз вдарила потерпілого в різні частини тіла, в тому числі і в голову. Потім він пішов спати, а коли прокинувся, побачив, що ОСОБА_6 і ОСОБА_5 б’ють потерпілого. Допоміг їм зв’язати ОСОБА_7, а після цього з ОСОБА_6 взяли мотузку і для того, аби потерпілий перестав кричати, обмотали нею його шию і розтягнули кінці мотузки в різні сторони. Коли потерпілий перестав кричати, відпустили мотузку і накрили ОСОБА_7 ковдрою. Згодом з ОСОБА_8 пішов звідти, а ОСОБА_6 і ОСОБА_5 залишились і підпалили їх помешкання разом із тілом ОСОБА_7

У показаннях як обвинуваченого від 28.04.2009 року ОСОБА_4 підтвердив свої показання стосовно того, що він затягував мотузку на шиї ОСОБА_7 і про участь ОСОБА_6 і ОСОБА_5 у побитті потерпілого.

Вищезазначені показання ОСОБА_4, які було відібрано з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону безпосередньо після вчинення злочину, суд обґрунтовано визнав достовірними і такими, що відповідають фактичним обставинам справи, оскільки викладені в них конкретні подробиці обставин вчинення умисного вбивства ОСОБА_7 могли бути відомі лише учасникам цих подій.

У судовому засіданні ОСОБА_4 вини не визнав і показав, що участі в убивстві ОСОБА_7 не брав і потерпілого мотузкою не душив.

Суд належно дослідив показання ОСОБА_4, в яких той заперечував свою причетність до вчинення даного злочину, і обґрунтовано їх відхилив, визнавши зазначені показання неправдивими і такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за скоєне, навівши у вироку докладні мотиви.

На правильність такого рішення вказують показання ОСОБА_5, яка упродовж досудового слідства та в суді показувала, що під час вживання спиртних напоїв на сміттєзвалищі між ОСОБА_6 і ОСОБА_7 безпричинно виник конфлікт, у ході якого ОСОБА_6 завдала потерпілому удари коліном, сапкою в різні частини тіла і разом з ОСОБА_4, зв’язавши потерпілого, задушили його мотузкою. Про те, що сталось вона повідомила наступного дня брату потерпілого – ОСОБА_9 і ОСОБА_10, а також працівників міліції. Водночас ОСОБА_5 заперечувала факт нанесення нею потерпілому ударів у голову і стверджувала, що вдарила його лише двічі сапкою по ногах.

Такі ж показання про участь ОСОБА_6 у побитті ОСОБА_7 і в убивстві потерпілого ОСОБА_6 і ОСОБА_4 підтвердила ОСОБА_5 при відтворенні обстановки та обставин події, а також при проведенні очної ставки з цими засудженими.

У суді потерпілий ОСОБА_9 і свідок ОСОБА_11 підтвердили ту обставину, що 19 квітня 2009 року ОСОБА_5 їм розповіла про вчинене ОСОБА_6 і ОСОБА_12 вбивство ОСОБА_7 і за їх наказом та подзвонила в міліцію.

Зміст показань ОСОБА_6 на досудовому слідстві зводився до того, що ОСОБА_7 вона вдарила лише декілька раз палицею, а вбити потерпілого могла сапкою ОСОБА_5

У суді ОСОБА_6, заперечуючи свою причетність до вчинення даного злочину, показала, що ОСОБА_5 під час конфлікту з ОСОБА_7 била його цеглою, сапкою і палицею, а потім сама зв’язала потерпілого і продовжувала завдавати йому ударів по всьому тілу сапкою. Після цього ОСОБА_5 заклеїла рота ОСОБА_7 скотчем і згодом разом з нею вони занесли потерпілого у будку, залишивши його живим.

Показання засуджених ОСОБА_6 і ОСОБА_5 щодо обставин вчинення злочину, які стосувались ступеня їх участі, і в яких вони намагались викрити одна одну, зменшуючи при цьому свою роль у його вчиненні, суд обґрунтовано піддав критиці, навівши у вироку переконливі мотиви.

Доводи касаційних скарг засуджених ОСОБА_4 і ОСОБА_5 про те, що їх обмовили інші засуджені і ці показання суд безпідставно поклав в основу доведеності обвинувачення, є необґрунтованими з огляду на те, що матеріали справи не містять доказів існування між ними таких взаємовідносин, які давали б суду підстави поставити під сумнів достовірність їх показань щодо обставин розвитку події, пов’язаної з убивством потерпілого ОСОБА_7, окрім їх показань, в яких вони применшували свою роль у вчиненні даного злочину.

Причетність ОСОБА_6, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 до вбивства ОСОБА_7 суд обґрунтував показаннями свідка ОСОБА_8, який був очевидцем того, як ОСОБА_6 коліном вдарила потерпілого в обличчя, розбивши йому губу, а потім разом з ОСОБА_5 завдала потерпілому удари руками у різні частини тіла. Згодом ці особи припинили побиття ОСОБА_7, але через деякий час, поваливши потерпілого на землю, продовжували завдавати йому ударів руками і ногами в область грудей і голови. Крім того, свідок ОСОБА_8 показував, що ОСОБА_6 і ОСОБА_5, а також ОСОБА_4 зв’язували ОСОБА_7 руки і ноги. Після цього він розмовляв з ОСОБА_13 і ОСОБА_14, а потім побачив, що ОСОБА_7 лежав зв’язаний і накритий ковдрою коричневого кольору. ОСОБА_4, він і ОСОБА_15 пішли у напрямку м. Пустомити, а ОСОБА_5 і ОСОБА_6 залишились з потерпілим і з їх помешкання побачив дим.

У суді свідки ОСОБА_14 і ОСОБА_13 підтвердили показання свідка ОСОБА_8 в тій частині, що 18 квітня 2009 року на сміттєзвалищі до них підходив ОСОБА_8 і попрохав не підходити до місця, де знаходились ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ОСОБА_7, мотивуючи тим, що між ними відбувається сварка.

За даними протоколу огляду місця події на території сміттєзвалища було виявлено обгорілий труп людини і з місця події вилучено сапку, швабру, шнурки, тканину червоного кольору, поліетиленовий пакет, шматки дерева зі слідами речовини бурого кольору, тощо (т. 1, а. с. 8-22).

Відповідно до даних висновку пожежно-технічної експертизи № 2/19 Е від 22.06.2009 року осередок пожежі, найбільш ймовірніше, знаходився в дерев’яній тимчасовій будівлі "будці". Причиною виникнення пожежі є занесення стороннього джерела вогню з ознаками спеціальної підготовки події (т. 2, а. с. 41-45).

З даних висновків судово-імунологічних і судово-цитологічної експертиз убачається, що на вилучених під час огляду місця події робочій частині сапки, семи фрагментах деревини та фрагменті полімерної плівки, на поверхні трубки-руків’я від швабри та на смужці синтетичної тканини чорного кольору розміром 2,5х22,0 см виявлено кров людини, яка могла походити від ОСОБА_7 (т. 2 а. с. 89-98, 216-220; т. 3 а. с. 28-31).

Відповідно до даних судово-медичної експертизи при дослідженні трупа ОСОБА_7 було виявлено субдуральну гематому у вигляді сухого згустку крові ємністю 150-180 мл., розташовану в базальних відділах обох півкуль, яку слід вважати наслідком черепно-мозкової травми, що відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння. За висновком цієї експертизи на момент спалення ОСОБА_7 був мертвий. У зв’язку з вираженим обгоранням тіла потерпілого встановити причину смерті, виявити тілесні ушкодження, час настання смерті, а також наявність морфологічних ознак будь-яких захворювань не надається можливим (т. 2, а. с. 14-17).

Допитаний у суді експерт ОСОБА_16 підтвердив дані зазначеної вище експертизи і пояснив, що вказані у висновку судово-медичної експертизи тілесні ушкодження ОСОБА_7 міг отримати від ударів металевою частиною сапки, яку було вилучено з місця події.

Ураховуючи те, що експертиза проводилась кваліфікованим фахівцем в судово-медичній галузі, предметом її дослідження були усі наявні матеріали, то підстав для сумнівів у достовірності даних її висновків, колегія суддів не вбачає.

З огляду на вищезазначені дані судово-медичної експертизи про механізм заподіяння ОСОБА_7 тілесних ушкоджень та їх локалізацію, предмети, котрими їх спричинено, доводи касаційних скарг засуджених ОСОБА_6 і ОСОБА_5 про відсутність у них умислу на вбивство потерпілого є безпідставними, бо, завдаючи значну кількість ударів руками, ногами і сапкою у різні частини тіла, в тому числі у життєво важливий орган - голову ОСОБА_7, а ОСОБА_6 з ОСОБА_4, зв’язуючи мотузку на шиї потерпілого, спалюючи його труп для приховання слідів, вони усвідомлювали несумісність заподіюваних ними ушкоджень з його життям, передбачали суспільну небезпечність наслідків своїх діянь у виді смерті та бажали її настання, тобто виконали той обсяг дій, який вважали необхідним для реалізації цього умислу.

На матеріалах справи не ґрунтуються і доводи касаційної скарги засудженої ОСОБА_6 про відсутність у її діях попередньої змови на вчинення умисного вбивства потерпілого та спростовуються як показаннями засуджених ОСОБА_5 і ОСОБА_4, так і показаннями свідка ОСОБА_8, з яких убачається, що дії всіх трьох засуджених були об ’ єднані єдиним умислом на позбавлення життя ОСОБА_7, про що свідчить та обставина, що засуджені зв’язали потерпілого, позбавивши його можливості чинити опір, завдавали йому численних ударів ногами, руками і сапкою у різні частини тіла, в тому числі й у життєво важливий орган – голову, задушили його мотузкою та спалили його труп.

Судом і прокуратурою перевірялись показання ОСОБА_4 про застосування до нього при розслідуванні справи недозволених методів. З огляду на те, що вони не знайшли свого підтвердження, прокурором прийнято обґрунтоване рішення про відмову в порушенні кримінальної справи відносно працівників Пустомитівського райвідділу міліції, на протиправні дії яких вказував ОСОБА_4, на підставі ст. 6 п. 2 КПК України.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд всебічно, повно і об’єктивно дослідив обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку про винність ОСОБА_6, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 в інкримінованому цим вироком злочині.

Дії ОСОБА_6, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України кваліфіковані правильно.

Призначаючи засудженим покарання, суд дотримався вимог ст. 65 КК України та врахував як ступінь тяжкості вчиненого злочину, так і дані про їх особи, обставини, що обтяжують покарання, а також визнав з’явлення ОСОБА_5 із зізнанням, активне сприяння розкриттю злочину обставинами, що пом’якшують покарання.

Призначене ОСОБА_6, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 покарання є необхідним для їх виправлення та попередження нових злочинів. Підстав для пом’якшення покарання засудженим не вбачається.

Водночас суд дійшов помилкового висновку про те, що засуджені вчинили умисне вбивство потерпілого з хуліганських мотивів.

Кваліфікуючи дії ОСОБА_6, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України, суд послався лише на малозначність приводу, якого використали засуджені як привід для завдання ОСОБА_7 ударів та подальшого його умисного вбивства.

Із роз ’ яснення, яке міститься у п. 4 постанови № 10 Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року "Про судову практику у справах про хуліганство" (va010700-06) , вбачається, що дії, що супроводжувалися завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним щодо знайомих і викликані особистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих, тощо, слід кваліфікувати за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи.

Як убачається з матеріалів справи, конфлікт був ініційовано ОСОБА_7, який висловлювався до ОСОБА_6 нецензурно і пред ’ являв ОСОБА_5 претензії майнового характеру, а тому використання малозначного приводу для вчинення злочину не може само по собі свідчити про наявність у діях ОСОБА_6, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 хуліганського мотиву. Достатніх доказів про те, що засуджені, позбавляючи життя ОСОБА_7, діяли з хуліганських мотивів, матеріали справи не містять.

Таким чином, у діях ОСОБА_6, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 був відсутній хуліганський мотив і з огляду на цю обставину колегія суддів вважає необхідним виключити в вироку кваліфікацію дій засуджених за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України як таку, що не знайшла свого підтвердження.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які були б безумовною підставою для скасування постановленого у справі вироку, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області від 10 грудня 2009 року щодо ОСОБА_6, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 змінити, виключивши із нього кваліфікацію дій засуджених за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК України як таку, що не знайшла свого підтвердження.

Вважати ОСОБА_6, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 засудженими за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання, визначеного судом.

У решті вирок залишити без зміни.