718/2851/17 Про керування автомобілем у стані алкогольного сп'яніння та скоєння зіткнення з попутним автомобілем, який стояв на світлофорі на перехресті, внаслідок чого пасажир останнього загинув від отриманих тілесних ушкоджень - 31.10.2018 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні в судах першої та апеляційної інстанцій на ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 13 березня 2018 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017260000000558, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Кіцманського районного суду Чернівецької області від 15 січня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 13 березня 2018 року вирок суду залишено без змін.

ОСОБА_2 11 вересня 2017 року о 01 годині 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, керуючи автомобілем марки "ВАЗ-2106", номерний знак НОМЕР_2, на автодорозі М-19 сполученням "Доманове - Ковель - Чернівці - Тереблече" зі сторони м. Кіцмань в напрямку м. Чернівці, в межах населеного пункту с. Мамаївці Кіцманського району Чернівецької області, наближаючись до нерегульованого перехрестя з вул. Колгоспна, проявив неуважність до дорожньої обстановки та самовпевненість у діях, маючи реальну можливість спостерігати у своєму полі зору попутний транспортний засіб марки "Mercedes-Benz-E230", номерний знак НОМЕР_1, який зупинився перед перехрестям з увімкненим покажчиком повороту ліворуч, не вжив заходів для зменшення швидкості, аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого допустив зіткнення з останнім в межах проїзної частини дороги.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки "Mercedes-Benz-E230" ОСОБА_3, згідно з висновком СМЕ №681 від 13.12.2017 року, помер від травматичного шоку, внаслідок закритої тупої травми тулуба з ушкодженням серця.

Крім цього, пасажиру автомобіля марки "Mercedes-Benz-E230", ОСОБА_4, згідно з висновком СМЕ №1209-екс від 19.09.2017 року, спричинено тілесні ушкодження у вигляді переломів 7-8-9 ребер справа, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такі, що призвели до тривалого розладу здоров'я.

Дорожньо-транспортну пригоду ОСОБА_2 скоїв в результаті порушення та невиконання вимог п.п. 1.5, 2.3(6), 2.9(а), 12.3, 12.4, встановлених "Правилами дорожнього руху", затверджених постановою Кабінету міністрів України за №1306 від 10.10.2001 року (1306-2001-п) та ведених в дію з 01.01.2002 року. Вказані порушення перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв'язку з порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості. Вважає ухвалу незаконною, оскільки суд апеляційної інстанції не навів підстав, з яких визнав необґрунтованими доводи прокурора про безпідставне звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК.

Позиції інших учасників судового провадження

Захисник Литвинчук Л.В. у запереченнях на касаційну скаргу прокурора стверджує про законність, обґрунтованість судових рішень та рішення про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням. Також, зазначає, що засуджений на даний час продовжує лікування та потребує хірургічного втручання, про що надає відповідні довідки.

У судовому засіданні прокурор не підтримав касаційну скаргу, вказував, що висловлені у ній доводи не знайшли свого підтвердження, ухвала апеляційного суду є законною та обґрунтованою.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, доведеність цього обвинувачення та кваліфікація діяння за ч. 2 ст. 286 КК в касаційній скарзі не оспорюється.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Так, судами першої та апеляційної інстанцій при призначенні ОСОБА_1 покарання були враховані характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, який є необережним тяжким злочином, дані про особу засудженого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, злочин вчинив з необережності, є особою молодого віку, має на утриманні малолітнього сина, характеризується виключно позитивно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває. При цьому, обставинами, що пом'якшують покарання визнані щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне відшкодування завданого збитку потерпілим, обставиною, яка обтяжує покарння - перебування у стані сп'яніння.

При звільненні ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК суди застосували принцип індивідуалізації призначення покарання, навели переконливі підстави такого рішення, а саме: думку потерпілих, які просили не позбавляти засудженого волі та не заявляли цивільних позовів, стан здоров'я засудженого, який одержав тяжких травм в результаті дорожньо-транспортної пригоди, зазначивши, що усі наведені обставини у їх сукупності істотно знижують фактичний ступінь тяжкості вчиненого злочину і особливо ступінь небезпечності засудженого для суспільства, завдяки чому буде досягнута мета покарання.

З огляду на все це, апеляційний суд погодився із висновком місцевого суду щодо визначеного засудженому виду й розміру покарання та із можливістю звільнення засудженого від його відбування з випробуванням, про що навів мотиви прийняття такого рішення. Рішенняапеляційного суду належним чином вмотивоване, є справедливим, а покарання - необхідним і достатнім.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дотримався вимог закону, його ухвала відповідає вимогам ст. 419 КПК і не містить підстав, передбачених ст. 438 КПК, для її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 433, 434, 436 - 438, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, Верховний Суд

у х в а л и в:

Ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 13 березня 2018 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні в судах першої та апеляційної інстанцій - без задоволення.