428/6890/15-к Про умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, скоєне у стані алкогольного сп'яніння на грунті неприязних відносин,від яких потерпілий згодом помер - 31.10.2018 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 10 жовтня 2017 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015130370001445, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Сєвєродонецька, Луганської області, проживає та зареєстрований АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 червня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців.

Вирішено питання речових доказів та судових витрат у кримінальному провадженні.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 10 жовтня 2017 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

За обставин встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_1 визнано винним в заподіянні тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_3, що спричинило смерть потерпілого, за наступних обставин.

5 червня 2015 року, приблизно між 1 та 2 годиною, в кімнаті № АДРЕСА_2, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які перед цим протягом більше ніж двох годин вживали спиртні напої, на грунті раптово виниклих неприязних відносин виникла сварка, яка переросла в обопільну бійку. Під час бійки, ОСОБА_1, маючи намір на спричинення ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень, умисно наніс останньому не менше 29 ударів руками, ногами, дерев'яною ніжкою від журнального столу та невстановленим предметом, зовні схожим на бейсбольну биту, в область голови, верхніх кінцівок, грудної клітини та тулуба, чим заподіяв легкі тілесні ушкодження у вигляді синця лівої верхньої кінцівки; легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я у вигляді перелому кісток носа; тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді переломів 10 ребер, а також тяжкі тілесні ушкодження у вигляді забійних ран обличчя та волосистої частини голови, травматичного крововиливу в м'які покрови голови з боку їх внутрішньої поверхні, крововиливу під м'яку та тверду мозкові оболонки головного мозку, від яких 5 червня між 4 та 5 годинами настала смерть ОСОБА_3

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та суворістю призначеного покарання. Вважає, що його дії безпідставно кваліфіковані за ч. 2 ст. 121 КК, оскільки він заподіяв тілесні ушкодження потерпілому, захищаючись від нападу останнього і перебував у стані необхідної оборони. Вказує на те, що допустимі докази на підтвердження його винуватості відсутні, а висновки суду ґрунтуються лише на припущеннях.

Вважає, що його вина не доведена, а обвинувачення побудовано на непрямих доказах. Посилається на порушення його права на захист у зв'язку з позбавленням права ознайомитися з матеріалами провадження та аудіозаписом судових засідань при підготовці апеляційної та касаційної скарг, а також те, що 5 червня 2015 року його було незаконно затримано, протокол затримання датовано 6 червня 2015 року і захисника надано не було.

Зазначає, що апеляційний суд не дав вичерпних відповідей на доводи апеляційних скарг його та його захисника, не вмотивував свого рішення належним чином.

Позиції інших учасників судового провадження

В судовому засіданні прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 та просив судові рішення залишити без зміни.

Засуджений ОСОБА_1 та його захисник підтримали касаційну скаргу.

Мотиви Суду

Згідно з положеннями ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ) судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Статею 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.

Тому суд касаційної інстанції не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Як видно з матеріалів кримінального провадження доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відносно необґрунтованості його засудження за ч. 2 ст. 121 КК та суворості призначеного покарання аналогічні доводам, на які він та його захисник посилалися в своїх апеляційних скаргах.

Визнаючи такі доводи апеляційних скарг безпідставними, суд апеляційної інстанції навів докладні мотиви на їх спростування. Апеляційний суд не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу, дати правильну юридичну оцінку злочинним діям ОСОБА_1 та призначити йому відповідне покарання.

Суд першої інстанції, провівши судовий розгляд відповідно до обвинувального акта в межах висунутого обвинувачення, безпосередньо дослідивши докази, надавши їм належну оцінку, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 в тому, що він умисно заподіяв ОСОБА_3 тяжкі тілесні ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, за обставин, які виклав у вироку.

Погоджуючись з висновками місцевого суду, суд апеляційної інстанції в ухвалі зазначив, що винуватість ОСОБА_1 в умисному заподіянні ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень, від яких настала смерть потерпілого, за наведених у вироку обставин, підтверджується сукупністю досліджених та перевірених в судовому засіданні доказів.

Сам засуджений не заперечував наявність конфлікту між ним і ОСОБА_3 вночі 5 червня 2015 року в кімнаті гуртожитку АДРЕСА_2 та нанесення потерпілому тілесних ушкоджень.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину підтверджується показаннями свідка ОСОБА_4, яка була присутня при цьому конфлікті і бачила як ОСОБА_1 б'є кулаками по обличчю і тулубу ОСОБА_3, від чого той впав на диван, а потім ніжкою від журнального столика, продовжив бити ОСОБА_3, який намагався захищатися, по голові та спині, стягнув його з дивана на підлогу де продовжив побиття ніжкою від столика та ногами; даними, що містяться у висновках судово-медичної експертизи №253 від 6 червня 2015 року згідно якої тілесні ушкодження потерпілому спричинені тупими твердими предметами з обмеженою поверхнею контакту, в тому числі всі ушкодження могли бути заподіяні ніжкою від журнального столика і могли утворитися не менше ніж від 30 травмуючих впливів; висновками імунологічних експертиз згідно яких на ніжці від журнального столика та футболці, вилучених з місця події, виявлений домішок крові потерпілого, а на взутті ОСОБА_1 виявлена кров ОСОБА_3

Доводи ОСОБА_1 про відсутність в його діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК у зв'язку з тим, що він заподіяв потерпілому тілесні ушкодження, перебуваючи у стані необхідної оборони, є необгрунтованими.

Доказами зібраними у справі не підтверджується щоб ОСОБА_3 вчинив такі дії, які б загрожували життю чи здоров'ю засудженого ОСОБА_1, що свідчить про відсутність обставин, за яких він міг би вбачати реальну загрозу з боку потерпілого. Та кількість тілесних ушкоджень, що була виявлена у потерпілого на тілі та знаряддя злочину свідчить про те, що вони були заподіяні далеко за межами необхідної оборони та навіть її перевищення.

Таким чином суд дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав вважати, що засуджений під час події перебував у стані необхідної оборони або вийшов за її межі.

Не викликають жодних сумнівів в колегії суддів показання свідків, оскільки вони за своїм змістом відтворюють обставини, а також повністю узгоджуються як між собою, так і з іншими доказами винуватості ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині, передбаченому ч. 2 ст. 121 КК.

Таким чином, суд правильно встановив обставини кримінального правопорушення та виклав їх у вироку. Зазначене у вироку формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним, відповідає диспозиції норми кримінального закону, якою встановлено кримінальну відповідальність за вчинені ОСОБА_1 дії.

У процесі вивчення матеріалів кримінального провадження не було виявлено порушень вимог кримінального процесуального закону під час збирання й закріплення цих доказів, які б викликали сумніви в їх достовірності. Всі докази, покладені судом в основу обвинувачення, відповідають вимогам закону щодо їх допустимості, достовірності й достатності.

При призначенні ОСОБА_1 покарання суд врахував ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які впливають на покарання. Зокрема, взяв до уваги, що засуджений вчинив тяжкий злочин, будучи у стані алкогольного сп'яніння, зловживає спритними напоями, раніше не судимий, вину не визнав, характеризується задовільно. З урахуванням наведених обставин, суд дійшов висновку про необхідність призначити ОСОБА_1 покарання у межах санкції ч. 2 ст. 121 КК, що, на переконання, колегії суддів, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень.

Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. ст. 50, 65 КК, підстав для його пом'якшення немає. Обставини, які б вказували на те, що покарання є явно несправедливим внаслідок суворості, відсутні.

Апеляційний суд, належним чином перевіривши доводи апеляційних скарг засудженого та сторони захисту, визнав обґрунтованим висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та правильність його правової кваліфікації. На усі доводи апеляцій, які аналогічні доводам касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника надані обґрунтовані відповіді. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.

Неспроможними є твердження засудженого про порушення його права на захист через те, що його було позбавлено права ознайомитися з матеріалами провадження та аудіозаписом судових засідань при підготовці апеляційної та касаційної скарг.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, 19 червня 2017 року, засуджений подав клопотання про ознайомлення його з матеріалами провадження та аудіозаписом судових засідань. У зв'язку з цим 26 липня 2017 року ОСОБА_1 був доставлений до приміщення ІТТ №1 м. Сєвєродонецька Луганської області, але відмовився ознайомитися з матеріалами провадження та аудіозаписом судових засідань без участі захисника, про що старшим судовим розпорядником складено доповідну записку зі змісту якої вбачається, що адвокат ОСОБА_1 - Кізіма В.В. від ознайомлення із матеріалами провадження відмовився. 28 березня 2017 року ОСОБА_1 був ознайомлений з матеріалами провадження і йому було надано ксерокопії аркушів справи.

У зв'язку з відмовою ОСОБА_1 від ознайомлення з матеріалами кримінального провадження та відсутністю будь-яких перешкод для того, щоб його право на ознайомлення було реалізовано, ознайомлення з матеріалами провадження та аудіозаписом судових засідань було припинено (розписка а.к.п. 247, том 1, а.к.п. 248, том 1).

З огляду на викладене вважати цю обставину як порушення права ОСОБА_1 на захист підстав немає.

У подальшому ОСОБА_1 у судовому засіданні суду апеляційної інстанції ніяких зауважень та клопотань про ознайомлення його з аудіозаписом судових засідань суду першої інстанції не заявляв.

Не подавав ОСОБА_1 і клопотань про ознайомлення його з матеріалами провадження та аудіозаписом судових засідань справи для подання касаційної скарги.

Оскільки закон України про кримінальну відповідальність застосовано правильно, а істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність, які б впливали на обгрунтованість судових рішень щодо ОСОБА_1, судами першої та апеляційної інстанції у кримінальному провадженні допущено не було тому законних підстав для скасування постановлених відносно засудженого ОСОБА_1 судових рішень за доводами його касаційної скарги Верховний Суд не убачає.

Керуючись ст.ст. 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктами 11, 15 розділу XI"Перехідні положення" КПК (4651-17) , пунктом 4 параграфу 3 Закону України "Перехідні положення" розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII від "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів", Верховний Суд

Вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 10 жовтня 2017 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 залишити без змін, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.