Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 20 квітня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, касаційним скаргами засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на вирок апеляційного суду Одеської області від 17 квітня 2009 року,

цим вироком

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця села Василівки Болградського району Одеської області, громадянина України, раніше двічі судимого, останнього разу – 21 грудня 2004 року за ст. 198 КК України із застосуванням ст. 71 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць, (звільнений 21 вересня 2007 року умовно-достроково на 10 місяців),

засуджено за ч. 4 ст. 187 КК України до позбавлення волі на строк 11 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_6 визначено остаточне покарання – позбавлення волі на строк 11 років 4 місяці з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

ОСОБА_6 за пунктами 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України виправдано.

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця та мешканця міста Болграда Одеської області, громадянина України, раніше тричі судимого, останнього разу – 22 лютого 2008 року за ч. 1 ст. 286 КК України до штрафу в розмірі 850 гривень;

засуджено за ч. 4 ст. 187 КК України до позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків ОСОБА_7 визначено остаточне покарання Ї позбавлення волі на строк 9 років 6 місяців з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого, та штрафу в сумі 850 гривень, який визначено виконувати самостійно.

ОСОБА_7 за пунктами 6, 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України виправдано;

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця та мешканця міста Болграда Одеської області, громадянина України, такого, що не має судимостей згідно зі ст. 89 КК України,

засуджено за: ч. 4 ст. 187 КК України до позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого; ст. 15 – пунктами 6, 9 ч. 2 ст. 115 КК України до позбавлення волі на строк 13 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_9 визначено остаточне покарання – позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Постановлено стягнути: з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 солідарно на користь потерпілої ОСОБА_10 Ї 26 976 гривень 75 копійок на відшкодування матеріальної шкоди; ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_10 Ї 40 000 гривень, ОСОБА_7 Ї 30 000 гривень, ОСОБА_8 Ї 10 000 гривень на відшкодування моральної шкоди; ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_10 Ї 3 000 гривень, ОСОБА_7 Ї 1 459 гривень 88 копійок витрат, пов’язаних з її лікуванням; ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_11 – 50 000 та 80 000 гривень на відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно.

Постановлено стягнути солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь експертних установ судові витрати в розмірі 442 гривні 82 копійки.

Як установив суд, злочини було вчинено за таких обставин.

У кінці червня 2008 року ОСОБА_6 стало відомо, що його знайома ОСОБА_10 у себе вдома в будинку АДРЕСА_1 зберігала особливо велику суму грошей в розмірі 30 000 доларів США, яку наскладала від вирощування та продажу квітів. Він вирішив заволодіти цими грошима, у зв’язку з чим запропонував своєму знайомому ОСОБА_7 напасти на неї, на що той погодився. До реалізації задуманого нападу ОСОБА_6 і ОСОБА_7 залучили ОСОБА_8

Готуючись до злочину, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 зробили з шерстяних шапочок маски, а також купили шерстяні рукавиці. ОСОБА_8 для цих же цілей придбав в аптеці ватно-марлеву пов’язку та медичні рукавиці.

13 липня 2008 року приблизно о 00 годин 30 хвилин ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 прийшли до будинку ОСОБА_10 Щоб не бути упізнаними та викритими, натягнули на обличчя маски, а на руки – рукавиці. Потім перелізли через паркан, далі, скориставшись тим, що вхідні двері не були зачинені, проникли в будинок. ОСОБА_12 тримав у руці електрошокер, який він та ОСОБА_6 взяли для того, щоб подолати опір потерпілої. За парканом на подвір’ї потерпілої ОСОБА_8 підібрав кусок металевої арматури довжиною біля 50 сантиметрів, яку перед входом у будинок передав ОСОБА_6

Опинившись всередині, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_13 виявили, що крім ОСОБА_10, яка спала в одній з кімнат, в іншій кімнаті спав ОСОБА_14 На місці вирішили розділитися: ОСОБА_15 із фрагментом арматури в руках та ОСОБА_7 із електрошокером пішли в кімнату ОСОБА_10, а ОСОБА_8 спочатку зайшов у кухню, де взяв кухонного ножа, а потім – у кімнату до ОСОБА_14

У кімнаті ОСОБА_6 завдав два удари металевою арматурою ОСОБА_10 по голові та один по передпліччю. ОСОБА_7 уразив її електрострумом від електрошокера. Під дією цього насильства, яке призвело до відкритої черепно-мозкової травми у формі забою головного мозку середнього ступеня, уламкових вдавлених переломів чолової кістки, небезпечних для життя та здоров’я в момент заподіяння, а також під погрозою його застосування ОСОБА_10 віддала їм свої заощадження в сумі 37 000 гривень.

У цей же час ОСОБА_8 наставив на ОСОБА_14 ножа, розбудив його й під погрозою застосування насильства став домагатися видачі грошей. Опираючись, ОСОБА_14 зірвав з обличчя ОСОБА_8 маску. Останній з тим, щоб уникнути викриття в розбійному нападі, вийшов за межі домовленостей з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та вирішив убити ОСОБА_14 Для цього він, переслідуючи корисливий мотив, завдав йому два удари ножем у шию, один – у живіт, однак завершити до кінця задумане не зміг, оскільки смерть ОСОБА_14 настала не відразу, а через деякий час – 19 липня 2008 року, в лікарні.

Після цього ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 викрали з будинку три мобільні телефони, два з яких належали ОСОБА_10, а один – ОСОБА_14, радіотелефон та інше майно. Загалом вони викрали майна, яке належало ОСОБА_10, на загальну суму 40 091 гривня 97 копійок; ОСОБА_14 – на суму 550 гривень.

У касаційному поданні та доповненні до нього прокурор просить скасувати вирок з направленням справи на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, порушенням вимог кримінально-процесуального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засуджених внаслідок м’якості. В якості аргументів послався на аналіз доказів, що є у справі, з огляду на який вважає, що суд неправильно виправдав ОСОБА_6 і ОСОБА_7 у вбивстві та помилково виключив з обвинувачення ОСОБА_8 кваліфікуючу ознаку скоєння цього діяння за попередньою змовою групою осіб. Зайвою, на думку прокурора, є кваліфікація умисного вбивства ОСОБА_14 за ознакою приховати інший злочин, оскільки це посягання було вчинено з корисливих мотивів, що мали переважаюче, провідне значення, а тому не могло бути скоєним через те, щоб одночасно приховати це ж діяння. Обґрунтовуючи свої висновки, суд прийняв до уваги одні докази й без наведення мотивів відкинув інші. Вважає необґрунтованим та хибним рішення про перекваліфікацію закінченого злочину проти життя ОСОБА_14 на закінчений замах на цей злочин. Коли вирішувалося питання призначення покарання ОСОБА_7 за сукупністю вироків, не було враховано, що за попередній вирок, яким його було засудженого за ст. 188 КК України, потребував приведення у відповідність згідно із новим законом, що поліпшує становище засудженого. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд неправильно застосував солідарний спосіб їх відшкодування.

У касаційній скарзі та доповненнях до неї засуджений ОСОБА_6 на підставі свого аналізу доказів, переконує, що суд неправильно кваліфікував його дії за ч. 4 ст. 187 КК України, послався на докази, які органи досудового слідства здобули із застосуванням недозволених методів ведення слідства. З урахуванням цих обставин, даних про особу просить скасувати вирок та направити справу на новий судовий розгляд.

Засуджений ОСОБА_7 у своїй касаційній скарзі та доповненнях до неї, посилаючись на доводи, які за замістом аналогічні доводам, наведеним у касаційній скарзі ОСОБА_6, просить скасувати вирок та направити справу на новий судовий розгляд.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_8, заперечуючи умисел на скоєння вбивства та розбійного нападу в особливо великих розмірах, просить перекваліфікувати його дії на ч. 2 ст. 121 КК України, виключити з обвинувачення в розбійному нападі кваліфікуючу ознаку особливо великий розмір та із застосуванням ст. 69 КК України призначити більш м’якше покарання.

Заслухавши доповідача, прокурора Яковенко Р.І., яка підтримала касаційне подання з наведених у ньому підстав та заперечила доводи касаційних скарг, пояснення захисника ОСОБА_5М ., засуджених ОСОБА_6 і ОСОБА_7 про скасування вироку з міркувань, викладених у касаційних скаргах, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних звернень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне подання прокурора та касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Органи досудового слідства пред’явили обвинувачення ОСОБА_9 в тому, що він за попередньою змовою в групі з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 вчинили розбійний напад на ОСОБА_10, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, та ОСОБА_14, у процесі якого із корисливих мотивів, з метою приховати розбійний напад та за попередньою змовою умисно вбили його. При цьому діяння проти життя ОСОБА_14 кваліфікували як закінчений злочин, оскільки смерть потерпілого, хоча й настала не відразу, а через декілька днів, перебувала в причинному зв’язку з ножовими пораненнями в шию та живіт, які спричинив ОСОБА_8

Суд за наслідками розгляду справи не побачив у діях ОСОБА_8 ознак закінченого злочину проти життя людини, визнав, що він вчинив замах на цей злочин, а тому перекваліфікував його дії на ст. 15 і пункти 6, 9 ч. 2 ст. 115 КК України. Підставами цього названо те, як видно з вироку, що смерть ОСОБА_14 настала не відразу після заподіяння ударів ножем, які ОСОБА_8Б розцінив як необхідні та достатні для доведення злочину до кінця, а по спливу невеликого проміжку часу й при тому поза його волею.

Проте з такою правовою оцінкою дій ОСОБА_8 не можна погодитися.

У своїх показаннях, які суд визнав достовірними, ОСОБА_8 пояснив, що завдав ОСОБА_14 два удари ножем у шию, а один в живіт, після яких той упав на ліжко долілиць й більше активних дій не чинив.

ОСОБА_6 і ОСОБА_7 повідомили, що, зайшовши із ОСОБА_10 в кімнату, де спав ОСОБА_14, побачили, що останній лежав на ліжку обличчям донизу і не подавав ознак життя.

Такі ж показання висловила й ОСОБА_10

За даними висновків судово-медичної експертизи смерть ОСОБА_14 настала від проникаючих колото-різальних ран шиї з ушкодженням м’яз, судин шиї, міжхребцевих зчленувань між шийними хребцями і ушкодженням спинного мозку, та бокової поверхні живота з ушкодженням товстої кишки, які були спричинені колюче-різальним предметом. За даними медико-криміналістичної експертизи зазначені ушкодження могли бути спричинені ножем, виявленим під час огляду місця події (т. 1 а. с. 39-48; т. 2 а. с. 113-129; т. 3 а. с. 5-10).

Ці обставини не отримали відповідної правової оцінки у вироку. Не міститься в ньому відповіді на питання про кримінальну відповідальність за заподіяння насильницької смерті ОСОБА_14 та даним про перебування цього юридичного факту в причинному зв’язку з ножовим пораненням, спричинення якого поставлено в провину ОСОБА_9 Іншими словами не дано відповіді на питання, хто винен у смерті ОСОБА_14, і не мотивовано, чому не повинен за це відповідати ОСОБА_8 чи інші засуджені. Не наведено у вироку обґрунтувань стосовно фактичних та правових підстав, з огляду на які суд дійшов висновку, що протиправне позбавлення життя людини повинно кваліфікуватися як замах на злочин тільки тому, що смерть настала не відразу, а через декілька днів.

Таким чином, у справі залишилися не з’ясованими фактичні обставини справи, від з’ясування яких залежить прийняття правильного рішення.

У зв’язку з цим доводи прокурора про хибне визначення стадії злочину проти життя ОСОБА_14, що призвело до неправильного застосування кримінального закону, є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Водночас колегія суддів не може погодитися з іншими доводами касаційного подання.

За обвинуваченням ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8 вирішили спільно напасти на ОСОБА_10, разом готувалися до його скоєння. У процесі реалізації залежно від обстановки скоригували свої дії, а після нападу, коли кожен з них виконав свою частину дій, спрямовану проти власності, здоров’я та життя потерпілих, порівну розділили гроші та майно, якими спільно заволоділи. За своїм змістом ці дії тісно пов’язані між собою; взаємодоповнюючи один одного, утворюють цілісну картину злочину.

Із проаналізованих вище доказів видно, що кримінально-правова оцінка посягання на життя ОСОБА_14 проведена без урахування усіх фактичних обставин справи. Виділити із цих даних кримінальну справу відносно ОСОБА_8 в окреме провадження й направити її на судовий розгляд неможливо, оскільки це передрішить результати нового судового розгляду справи, що є неприпустимим. Аналогічною буде перспектива судового розгляду, якщо погодитися з аргументами касаційного подання про наявність у діях ОСОБА_6 і ОСОБА_7 ознак умисного вбивства.

У зв’язку із цим колегія суддів вважає, що для усунення порушень матеріального закону, допущених при ухваленні вироку щодо ОСОБА_8, ураховуючи характер взаємин, що склалися між підсудними до і під час скоєння інкримінованого їм діяння, а також неможливість роз’єднати і відокремлено оцінити дії кожного з них, слід скасувати вирок щодо всіх засуджених з направленням справи на новий судовий розгляд.

Під час нового розгляду потрібно дослідити зазначені обставини, у тому числі перевірити твердження прокурора про недотримання судом процесуального закону при складанні вироку; наявність у діях ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ознак злочину проти життя особи; сумнівність кваліфікації дій ОСОБА_8 за пунктами 9, 12 ч. 2 ст. 115 КК України. ОСОБА_15 ж буде вирішено питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 93 КПК України.

У процесі нового судового розгляду будуть розглянуті й мотиви касаційних скарг засуджених про спотворене трактування фактичних обставин справи, що призвело до неправильного застосування кримінального закону й призначення їм суворого покарання.

Залежно від встановлених фактичних обставин справи, даних про особу, кримінально-правової оцінки вчиненого, у тому числі з урахуванням даних про попередні судимості ОСОБА_7, необхідно прийняти законне і обґрунтоване рішення про кримінальну відповідальність підсудних.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляд справи судом першої інстанції, касаційні скарги засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 задовольнити частково.

Вирок апеляційного суду Одеської області від 17 квітня 2009 року щодо ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду.