Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

захисника ОСОБА_5,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 20 квітня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та касаційними скаргами засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7 і захисника ОСОБА_5 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Одеської області від 23 грудня 2009 року,

цим вироком засуджено:

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судимого,

- за ч. 4 ст. 187 КК України на 9 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України на 12 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України ОСОБА_6 визначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 12 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

не судимого,

- за ч. 4 ст. 187 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

- за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

На підставі ч.1 ст. 70 КК України ОСОБА_7 визначено остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю;

За вироком суду ОСОБА_6 і ОСОБА_7 визнано винними у тому, що вони 30 січня 2009 року, приблизно о 22 год., за попередньою змовою групою осіб, з метою заволодіння майном потерпілої ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка проживала в с. Олександрівка Комінтернівського району Одеської області, проникли до її будинку, де застосувавши до неї насильство, повалили її на підлогу обличчям до низу, після чого, діючи з непрямим умислом на позбавлення її життя, ОСОБА_7 зв’язав мотузкою її руки і ноги, а ОСОБА_6 шарфом зав’язав її рот. Внаслідок зазначених дій, від механічної асфіксії в результаті закриття отворів носу та роту м’яким предметом, сталася смерть ОСОБА_8

Під час розбійного нападу ОСОБА_6 і ОСОБА_7 заволоділи майном потерпілої на загальну суму 7150 грн.

У касаційному поданні прокурор порушив питання про скасування вироку щодо обох засуджених у зв’язку з невідповідністю призначеного їм судом покарання ступеню тяжкості злочинів та особам винним внаслідок його м’якості. Крім того зазначає, що судом безпідставно було виключено кваліфікуючу ознаку умисного вбивства потерпілої ОСОБА_8 вчиненого за попередньою змовою групою осіб.

Засуджений ОСОБА_6 у касаційній скарзі просить вирок щодо нього змінити, перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 115 на ст. 119 КК України, та пом’якшити покарання. Зазначає, що його умислом не охоплювалося умисне позбавлення життя потерпілої. Одночасно вважає, що призначене йому судом покарання є невиправдано суворим.

Засуджений ОСОБА_7 за змістом касаційної скарги стверджує, що матеріалами справи не доведено наявність у його діях умислу на позбавлення життя потерпілої ОСОБА_8 Вважає, що суд, призначаючи йому покарання, не в повній мірі врахував усі обставини, що пом’якшують його відповідальність внаслідок чого призначив йому суворе покарання. Просить змінити вирок, перекваліфікувати його дії на ст. 119 КК України та пом’якшити покарання.

Захисник ОСОБА_5 в касаційній скарзі просить змінити вирок щодо ОСОБА_7 у зв’язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного йому покарання внаслідок його суворості. Вважає, що дії його підзахисного слід кваліфікувати як вбивство через необережність, оскільки умислом останнього не охоплювалося умисне позбавлення життя потерпілої. Просить пом’якшити покарання ОСОБА_7, оскільки він безпосередньо не брав участі у позбавленні життя ОСОБА_8 Вважає, що дії його підзахисного слід кваліфікувати за ст. 119 КК України.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, а касаційні скарги просив залишити без задоволення, пояснення захисника ОСОБА_5, який підтримав свою та обох засуджених касаційні скарги, а подання просив відхилити, колегія суддів, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведенні в поданні та скаргах доводи, вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з ст. 323 КПК України, вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Матеріалами справи встановлено, що ці вимоги закону судом належно виконано не було.

Так, органами досудового слідства ОСОБА_6 і ОСОБА_7 було пред’явлено обвинувачення у тому, що вони за попередньою змовою групою осіб, з метою заволодіння майном ОСОБА_8 проникли до її будинку, де під час розбійного нападу умисно позбавили її життя, при цьому ОСОБА_6 утримував потерпілу за руки, долаючи в такий спосіб її опір, а ОСОБА_7 подушкою, перекривши ротовий отвір та ніс, душив її доти, доки ОСОБА_8 не перестала подавати ознаки життя.

Отже, як убачається з формулювання обвинувачення, органи досудового слідства дійшли висновку, що ОСОБА_6 і ОСОБА_7, з метою заволодіння майном ОСОБА_8 вчинили напад на неї за попередньою змовою групою осіб, під час якого з метою позбавлення її життя з корисливих мотивів та з метою приховати інший злочин і полегшити його вчинення, умисно вбили її.

Однак у вироку, в порушення вимог ст. 334 КПК України, цим та іншим обставинам, які в сукупності свідчать про суб’єктивне ставлення ОСОБА_6 і ОСОБА_7 до своїх дій щодо потерпілої ОСОБА_8 та про їх узгодженість, суд не дав належної оцінки, внаслідок чого допустив порушення вимог ст. 398 КПК України, що є безумовною підставою для скасування вироку.

Так, зокрема, мотивуючи своє рішення щодо виключення із обвинувачення ОСОБА_6 і ОСОБА_7 п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, суд послався у вироку на відсутність у справі доказів вчинення ними умисного вбивства ОСОБА_8 за попередньою змовою групою осіб.

Проте, такий висновок не ґрунтується на матеріалах справи, оскільки суд не навів у вироку жодних даних, які б спростували докази обвинувачення.

Крім того, виключивши із обвинувачення обох засуджених п.12 ч. 2 ст. 115 КК України, суд у свою чергу зазначив у мотивувальній частині вироку те, що ОСОБА_6 і ОСОБА_7 діяли узгоджено щодо умислу на позбавлення життя потерпілої ОСОБА_8

Залишилися поза увагою суду і роз’яснення, що містяться у п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 07 лютого 2003 року (v0002700-03) "Про судову практику про злочини проти життя та здоров’я особи", згідно яких вчиненим за попередньою змовою групою осіб умисне вбивство вважається тоді, коли в позбавленні потерпілого життя брали участь кілька осіб (дві і більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину домовились про спільне його виконання.

За цей злочин несуть відповідальність і ті особи, котрі хоча й не вчинювали дій, якими безпосередньо була заподіяна смерть потерпілому, але, будучи об’єднаними з іншими співвиконавцями вбивства єдиним умислом, спрямованим на позбавлення потерпілого життя, виконали хоча б частину того обсягу дій, який група вважала необхідним для реалізації цього умислу.

Обґрунтованими є і доводи касаційного подання щодо невідповідності призначеного ОСОБА_6 і ОСОБА_7 покарання тяжкості вчинених ними злочинів та даним про їх особи.

Відповідно до ст. 65 КК України, призначаючи покарання суд має врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.

Однак суд, призначивши ОСОБА_6 і ОСОБА_7 покарання, достатньою мірою не врахував характер і ступінь суспільної небезпечності вчинених ними особливо тяжких злочинівЇ умисне вбивство особи похилого віку з корисливих мотивів під час розбійного нападу, а також конкретні обставини їх вчинення і дані про особи засуджених.

Отже, за наведених обставин вирок щодо ОСОБА_6 і ОСОБА_7 підлягає скасуванню, а справаЇнаправленню на новий судовий розгляд.

Під час нового розгляду суду слід врахувати наведене, а також перевірити інші доводи, викладені в касаційних скаргах захисника і засуджених та постановити щодо ОСОБА_6 і ОСОБА_7 обґрунтоване рішення з дотриманням вимог кримінального та кримінально-процесуального законів.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та касаційні скарги засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_6 і захисника ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Одеської області від 23 грудня 2009 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.