Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні 20 квітня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Волинської області від 29 січня 2010 року,

вироком Рожищенського районного суду Волинської області від 30 квітня 2009 року

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженку і мешканку с. Доросині Рожищенського району Волинської області, не судиму,

- засуджено ч.3 ст. 191, ч.2 ст. 366, ч.1 ст. 70 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-виконавчих функцій, на строк 3 роки, і на підставі ст. 75 КК України її звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки з покладенням обов'язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України.

Колегія суддів судової палати Апеляційного суду Волинської області, задовольнивши апеляцію прокурора, скасувала цей вирок місцевого суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання і постановила щодо неї свій вирок від 14 серпня 2009 року, яким засудила ОСОБА_1 за ч.3 ст. 191, ч.2 ст. 366, ч.1 ст. 70 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-виконавчих функцій, на строк 3 роки.

До набрання вироком законної сили ОСОБА_1 було залишено запобіжний захід – підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

На зазначений вирок Апеляційного суду Волинської області від 14.08.2009 року і вирок Рожищенського районного суду Волинської області від 30.04.2009 року засудженою ОСОБА_1 було подано через Апеляційний суд касаційну скаргу від 03.09.2009 року, яка надійшла на розгляд до Верховного Суду України.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 03 листопада 2009 року кримінальну справу щодо ОСОБА_1 було повернуто до Апеляційного суду Волинської області для розгляду зауважень на протокол засідання суду апеляційної інстанції, які містились в касаційній скарзі, для вирішення питання щодо усунення ОСОБА_1 недоліків касаційної скарги, яка не відповідала вимогам ст. 350 КПК України, та для проведення службової перевірки з метою з’ясування, чи подавала ОСОБА_1, коли і в якому порядку, апеляцію на вирок місцевого суду, про що вона зазначала в касаційній скарзі, долучивши до неї копію апеляції, і чи приймалося по цій апеляції судове рішення.

На виконання ухвали Верховного Суду України до справи апеляційним судом долучені матеріали проведеної перевірки, за якими за станом на 14.08.2009 року апеляція ОСОБА_1 на вирок від 30.04.2009 року до судів першої і другої інстанцій не надходила; розглянуті її зауваження на протокол засідання суду апеляційної інстанції від 14.08.2009 року, які відхилені ухвалою апеляційного суду від 16 грудня 2009 року.

Також 23 грудня 2009 року суддею Апеляційного суду Волинської області винесено постанову, якою касаційну скаргу ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Волинської області від 14.08.2009 року і вирок Рожищенського районного суду Волинської області від 30.04.2009 року щодо неї залишено без руху та їй відповідно до вимог ст.ст. 350, 352, 387 КПК України надано семиденний строк з моменту одержання повідомлення для усунення недоліків поданої касаційної скарги.

Постановою судді Апеляційного суду Волинської області від 29 січня 2010 року касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 на судові рішення щодо неї визнано такою, що не підлягає розгляду, з тих підстав, що вона в установлений строк не усунула недоліків касаційної скарги.

У касаційній скарзі від 23.02.2010 року на постанову судді Апеляційного суду Волинської області від 29.01.2010 року засуджена ОСОБА_1 вказує на те, що вона виконала вимоги, зазначені в постанові від 23.12.2009 року, та усунула недоліки своєї касаційної скарги, подавши повторну уточнену касаційну скаргу від 29.01.2010 року, але, з огляду на відсутність в постанові від 23.12.2009 року роз’яснень порядку подання нової скарги, цю касаційну скаргу надіслала не Апеляційному суду Волинської області, а безпосередньо до Верховного Суду України. Ці обставини, на її думку, не давали підстав для визнання її касаційної скарги такою, що не підлягала розгляду. Тому просить постанову судді від 29.01.2010 року скасувати та розглянути її касаційну скаргу на вироки щодо неї.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1, яка підтримала свою касаційну скаргу на постанову судді від 29.01.2010 року, думку прокурора, який вважав за необхідне задовольнити касаційну скаргу ОСОБА_1 і скасувати зазначену постанову як незаконну, а справу повернути до Апеляційного суду для виконання вимог ст. 351 КПК України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 350, 352, 387 КПК України касаційна скарга повинна відповідати вимогам, передбаченим у ст. 350 КПК України. У разі невиконання особою цих вимог, головуючий своєю постановою залишає скаргу без руху та повідомляє про необхідність виконання зазначених вимог закону протягом семи діб з моменту одержання повідомлення. Якщо у визначений строк ці вимоги не будуть виконані, скарга постановою головуючого визнається такою, що не підлягає розгляду.

Як убачається з матеріалів справи та наявних у Верховному Суді України даних, постанова судді Апеляційного суду Волинської області від 23.12.2009 року була направлена Домбровській Г.М. 25.12.2009 року, а уточнена касаційна скарга, датована 29.01.2010 року, надійшла від неї до Верховного Суду України 05.02.2010 року, тобто більше, ніж через місяць після встановлення строку для усунення недоліків скарги.

Сама ОСОБА_1 в засіданні суду касаційної інстанції визнала, що в перших числах січня 2010 року отримала поштою копію ухвали апеляційного суду від 16.12.2009 року по розгляду її зауважень на протокол засідання суду апеляційної інстанції і копію постанови судді від 23.12.2009 року, але недоліки своєї касаційної скарги усунула тільки після отримання копії постанови судді від 29.01.2010 року, направивши до Верховного Суду України уточнену касаційну скаргу на вироки щодо неї, а також подавши до Апеляційного суду 23.02.2010 року касаційну скаргу на постанову судді від 29.01.2010 року.

Ці пояснення ОСОБА_1 підтверджені листом Апеляційного суду на її ім’я від 25.12.2009 року (т.5 а.с. 349) про одночасне направлення їй копій ухвали Верховного Суду України від 03.11.2009 року, ухвали апеляційного суду від 16.12.2009 року і постанови судді від 23.12.2009 року; листом Верховного Суду України від 08.02.2010 року про направлення Апеляційному суду Волинської області для належного оформлення касаційної скарги ОСОБА_1, що надійшла до Верховного Суду України 05.02.2010 року, та заявою ОСОБА_1 до Апеляційного суду від 23.02.2010 року (т. 5 а.с. 354).

Таким чином, ОСОБА_1 в установлений їй термін не було усунуто недоліки касаційної скарги, що давало підстави для визнання її такою, що не підлягає розгляду.

Та обставина, що уточнену касаційну скаргу на вироки щодо неї ОСОБА_1 подала не через Апеляційний суд, як їй було роз’яснено при оголошенні вироку від 14.08.2009 року, копію якого вона отримала 20.08.2009 року, а надіслала безпосередньо до Верховного Суду України, не впливає на правильність прийнятого суддею в постанові від 29.01.2010 року рішення, оскільки на час його ухвалення така касаційна скарга до судів не надходила, тобто ОСОБА_1 не було своєчасно усунуто недоліків касаційної скарги.

Ураховуючи викладене, підстав вважати постанову судді Апеляційного суду Волинської області від 29 січня 2010 року незаконною немає.

З огляду на це, не встановлено й підстав для задоволення касаційної скарги засудженої ОСОБА_1 і скасування зазначеної постанови.

Керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційну скаргу від 23.02.2010 року засудженої ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Апеляційного суду Волинської області від 29 січня 2010 року, якою визнано такою, що не підлягає розгляду, її касаційну скаргу на вирок Апеляційного суду Волинської області від 14 серпня 2009 року і вирок Рожищенського районного суду Волинської області від 30 квітня 2009 року щодо неї, - залишити без зміни.