Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 20 квітня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Чернігівської області на постановлене щодо ОСОБА_5 судове рішення,

вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09 червня

2009 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

несудиму,

засуджено за ч. 2 ст. 190 КК України на 1 рік позбавлення волі.

На підставі п. "а" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року ОСОБА_5 звільнено від призначеного судом покарання.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_5 визнано винною у тому, що вона 17 жовтня 2007 року, за попередньою змовою з ОСОБА_6 та ОСОБА_7, яких засуджено за даний злочин вироком цього ж суду від 27 травня 2008 року, біля гімназії № 16 у м. Ніжині, шляхом шахрайства заволоділа майном ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відповідно на суму 1963 грн. 70 коп. і 15563 грн. 10 коп.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи правильність кваліфікації дій ОСОБА_5, посилається на те, що суд безпідставно постановив щодо останньої обвинувальний вирок, звільнивши її від призначеного покарання, тоді як кримінальна справа щодо неї підлягала закриттю із звільненням її від кримінальної відповідальності на підставі п. "а" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року. Порушує питання про скасування вироку щодо ОСОБА_5 та закриття справи на підставі п. 4 ст. 6 КПК України.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року, підлягають звільненню від кримінальної відповідальності в порядку та на умовах, визначених цим Законом, особи, які підпадають під дію статті 1 цього Закону, кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи не розглянуті судами, а так само розглянуті судами, але вироки не набрали законної сили, про злочини, вчиненні до набрання чинності цим Законом.

Зокрема, під дію п. "а" ст.

1 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року підпадають особи, які були неповнолітніми на момент вчинення умисних злочинів, що не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 інкримінований їй умисний злочин середньої тяжкості, передбачений ч. 2 ст. 190 КК України, вчинила 17 жовтня 2007 року в неповнолітньому віці.

До початку судового слідства захисник ОСОБА_10 та підсудна ОСОБА_5 подали заяви про закриття справи щодо останньої на підставі п. "а" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року (а.с. 178, 184).

Отже, постановляючи обвинувальний вирок щодо ОСОБА_5 зі звільненням останньої від покарання внаслідок акта амністії, суд не взяв до уваги, що відповідно до ст. 6 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року ОСОБА_5 підлягала звільненню від кримінальної відповідальності.

За таких обставин вирок щодо ОСОБА_5 підлягає скасуванню, а справа Ї закриттю, із звільненням її від кримінальної відповідальності внаслідок акта амністії.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання першого заступника прокурора Чернігівської області задовольнити.

Вирок Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09 червня

2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати.

На підставі п. "а" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року та п. 4 ст. 6 КПК України звільнити ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності, а кримінальну справу щодо неї провадженням закрити.