Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 20 квітня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на постановлені щодо нього судові рішення,

вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 17 березня 2009 року

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше неодноразово судимого, останній раз

13 липня 2006 року за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки 1 місяць позбавлення волі, звільненого 09 квітня 2008 року із заміною невідбутої частини покарання 1 рік 10 місяців 25 днів більш м’яким покаранням у виді виправних робіт за місцем роботи з відрахуванням 10% заробітку в доход держави,

засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України на 13 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до цього покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком і за сукупністю вироків ОСОБА_4 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 13 років 7 місяців.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 13 травня 2009 року вирок щодо ОСОБА_4 залишено без зміни.

ОСОБА_4 визнано винним у тому, що він 23 жовтня 2008 року, приблизно о 23 год. 00 хв., у квартирі АДРЕСА_1 перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, під час спільного розпивання спиртних напоїв з ОСОБА_5, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків умисно вбив останню, шляхом завдання їй декількох ударів табуреткою в голову, а потім 11 ударів ножем у різні частини тіла.

У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на порушення його права на захист, оскільки за наявності його клопотання він не був викликаний до суду апеляційної інстанції, просить скасувати ухвалу апеляційного суду, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що у її задоволенні слід відмовити з таких підстав.

Висновки суду про винність ОСОБА_4 у вчиненні ним злочину, за який його засуджено, не оспорюються в касаційній скарзі, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені розглянутими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, яким судом дано належну оцінку, зокрема, даними, що містяться у показаннях самого засудженого ОСОБА_4, якими він повністю визнав себе винним у інкримінованому йому злочині, потерпілого ОСОБА_6, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, протоколах відтворення обстановки та обставин події, пред’явлення предметів для впізнання, висновках проведених у справі експертиз.

Дії засудженого ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 115 КК України кваліфіковано правильно.

Покарання ОСОБА_4 призначене справедливе, оскільки воно відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, даним про його особу та є необхідним і достатнім для його виправлення й попередження нових злочинів.

Що ж стосується доводів у скарзі засудженого про порушення його права на захист, оскільки за наявності його клопотання він не був викликаний до суду апеляційної інстанції, то вони є необґрунтованими.

Як убачається з матеріалів справи та наявних у Верховному Суді України даних, засуджений ОСОБА_4 клопотання про виклик його до апеляційного суду при розгляді його апеляції, не подавав.

Перевіркою матеріалів справи не виявлено порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний і обґрунтований вирок.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу засудженого залишити без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_4