399/273/16-к Про умисне заподіяння сином своїй матері тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, від яких настала смерть потерпілої, скоєне під час сварки на ґрунті особистих неприязних відносин - 31.10.2018 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Швеця С. В. на вирок Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 14 лютого 2017 року й ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 20 квітня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016120100000031, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с. Успенки Онуфріївського районуКіровоградської області та жителя АДРЕСА_2, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Онуфріївського районного суду від 14 лютого 2017 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. Міру запобіжного заходу - тримання під вартою, ОСОБА_2 залишено до набрання вироком законної сили.Строк відбування покарання визначено рахувати з 1 лютого 2016 року. Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_2 в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 1 лютого 2017 року до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він 31 січня 2016 року близько 18:30, у стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи у будинку домоволодіння АДРЕСА_3, під час сварки на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно завдав численних ударів своїй матері ОСОБА_3 в область голови, рук, тулуба та ніг, чим заподіяв останній тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння. Смерть ОСОБА_3 настала від травматичного шоку як результат закритої тупої травми з множинними двосторонніми переломами ребер.

Апеляційний суд Кіровоградської області ухвалою від 20 квітня 2017 року задовольнив частково апеляційні скарги прокурора та захисника Швеця С. В., змінив вирок суду першої інстанції, виключивши з мотивувальної частини вироку посилання на доказ - відеозапис допиту обвинуваченого ОСОБА_2, та обставину, що обтяжує покарання - тяжкі наслідки, завдані злочином, а в решті вирок суду залишив без змін.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Швець С. В., вказуючи на недоведеність винуватості ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вищевказані судові рішення та закрити кримінальне провадження стосовно ОСОБА_2 на підставі ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК (4651-17) ). Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник зазначає, що протокол огляду місяця події від 1 лютого 2016 року всупереч вимогам п. 1 ч. 4 ст. 104 КПК не містить відомостей щодо місця проведення огляду, при цьому огляд домоволодіння ОСОБА_3 проведено з порушенням положень статей 233, 234, 237 КПК, а тому, на думку скаржника, вказана процесуальна дія не може бути допустимим доказом. Також стверджує, що недопустимими доказами є і висновки експертиз № 38, 39, 40, 41, 121, 208, оскільки об'єктом їх дослідження були предмети, вилучені під час огляду місця події. На вказані порушення вимог закону не звернув увагуі апеляційний суд, який всупереч вимогам ст. 419 КПК не навів належних мотивів на спростування доводів, викладених в його скарзі. Це й же суд безпідставно відмовив стороні захисту у повторному дослідженні обставин, встановлених під час кримінального провадження, згідно з ч. 3 ст. 404 КПК, не мотивувавши прийняте рішення.

Позиції інших учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор заперечила проти задоволення касаційної скарги захисника Швеця С. В., просила судові рішення залишити без змін, вважаючи їх законними та обґрунтованими.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. На будь-яких інших підставах касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок, а керується обставинами, установленими цими судами.

Зі змісту касаційної скарги захисника вбачається, що він, зокрема, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, не погоджується з оцінкою доказів, що згідно з вимогами статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.

Разом з тим у результаті касаційного перегляду встановлено, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 ґрунтується на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими відповідно до ст. 94 КПК з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності.

Зокрема, таке рішення місцевий суд обґрунтував показаннями допитаних у судовому засіданні: потерпілого ОСОБА_4 про те, що 31 січня 2016 року він приїхав до місця події та запитав у ОСОБА_2, навіщо він побив матір, у відповідь той сказав: "Що зробив те, що зробив"; свідка ОСОБА_5 - голови Успенської сільської ради про те, що близько 19:00-20:00 до неї зателефонував ОСОБА_2 та повідомив, що наробив біди; свідка ОСОБА_6 - медичного працівника про те, що коли перебував у домоволодінні ОСОБА_3, то чув як ОСОБА_5 запитувала в ОСОБА_2, що він накоїв, на що той відповів, що у всьому винуватий та буде за все відповідати; свідка ОСОБА_7 про те, що ОСОБА_2 перебував зі своєю матір'ю в неприязних відносинах; свідка ОСОБА_8 - сусіда ОСОБА_3 про те, як він перебуваючи у будинку ОСОБА_3, побачив, що в кімнаті на підлозі лежала побита ОСОБА_3, її голова, обличчя, руки були в крові, та ОСОБА_2 повідомив йому, що він її вдарив два рази, але не сильно, при цьому свідок зазначив, що потерпіла та родичі неодноразово приходили до нього додому ночувати з метою переховування від ОСОБА_2

Ці показання є послідовними, узгоджуються між собою та з іншими доказами, а саме: даними протоколу огляду місця події від 1 лютого 2016 року, під час якого оглянуто приміщення морга Онуфріївської ЦРЛ по вул. Графа Толстого, 90 в с. Онуфріївці Кіровоградської області та виявлено труп ОСОБА_3, даними протоколу огляду місця події від 1 лютого 2016 року про обстановку на місці події, де було виявлено дві частини дерев'яної палиці, уламки розбитого скла, ножиці, православну ікону; даними висновку експерта від 18 березня 2016 року № 17 про ступінь тяжкості, локалізації та механізму заподіяння ОСОБА_3 тілесних ушкоджень; даними висновків експертів від 1 лютого 2016 року № 31, від 4 лютого 2016 року № 121, від 22 березня 2016 року № 38-41, від 15 квітня 2016 року № 208 та з іншими доказами, які суд оцінив та якими обґрунтував вирок.

При цьому, місцевим судом були ретельно були перевірені і належно оцінені аналогічні зазначеним у касаційній скарзі доводи захисту на заперечення винуватості засудженого ОСОБА_2 у заподіянні тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_3 Ці доводи спростовані показаннями свідків, потерпілої та іншими доказами, які доповнювали один одного та у своїй сукупності і взаємозв'язку обґрунтовано визнані судом достатніми для висновку про доведеність поза розумним сумнівом винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК.

Всупереч доводам захисника, вирок суду відповідає вимогам статей 370, 374 КПК, є законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Апеляційний суд, переглянувши кримінальне провадження за апеляційними скаргами захисника та прокурора, погодився з вказаними висновками місцевого суду. Крім того, доводи, які, зокрема, захисник Швець С. М. наводить у касаційній скарзі, є аналогічними за змістом тим, які перевірялися апеляційним судом та були визнані безпідставними, про що в судовому рішенні наведено докладні мотиви, з якими погоджується і Верховний Суд.

Апеляційний суд вмотивовано визнав допустимим доказом протокол огляду місця події від 1 лютого 2016 року, оскільки ця слідча дія проведена відповідно до вимог КПК (4651-17) та містить всі резквізити, передбачені ст. 104 КПК, у тому числі відомості про місце і час вчинення процесуальної дії. Відсутність у протоколі номера домоволодіння не позбавляє можливості ідентифікувати це домоволодіння як місце огляду. Процесуальних порушень порядку збирання, дослідження та оцінки вказаної процесуальної дії, які б могли свідчити про її недопустимість, не вбачається.

Крім того, відповідно до встановлених судом фактичних обставин справи, саме обвинувачений ОСОБА_2 повідомив про подію сільського голову ОСОБА_5 та свого сусіда ОСОБА_8 При цьому він був ініціатором того, щоб викликати швидку допомогу та міліцію, а тому згідно з ч. 1 ст. 233 КПК це розцінюється як його добровільна згода на проникнення до домоволодіння.

Вищенаведене спростовує і доводи захисника про те, що протокол огляду місця події від 1 лютого 2016 року та висновки експертиз № 38-41, 121, 208, є недопустимими доказами з підстав порушення вимог ст. 233 КПК.

Крім того, апеляційний суд за наслідками розгляду вмотивовано встановив, що суд першої інстанції всупереч вимогам ч. 4 ст. 95 КПК помилково обґрунтував доведеність вини ОСОБА_2 відеозаписом допиту обвинуваченого, проведеного під час досудового слідства, у зв'язку з чим виключив його з мотивувальної частини вироку як недопустимий доказ.

Посилання сторони захисту про безпідставне відхилення апеляційним судом клопотання про повторне дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, згідно з ч. 3 ст. 404 КПК, не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону та суперечать матеріалам справи.

За змістом ч. 3 ст. 404 КПК за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що суд першої інстанції дослідив їх не повністю або з порушеннями, і може (але не зобов'язаний) дослідити докази, яких не досліджував суд першої інстанції, виключно в разі, якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо про них стало відомо після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Виходячи з системного аналізу норм процесуального закону, у разі, коли суд першої інстанції дослідив усі можливі докази з дотриманням засади безпосередності, а суд апеляційної інстанції погодився з ними, то останньому не потрібно знову досліджувати ці докази в такому ж порядку, як це було зроблено в суді першої інстанції.

Як видно з технічного запису судового процесу, апеляційний суд розглянувши клопотання захисника про повторне дослідження протоколу огляду місця події від 1 лютого 2016 року відмовив в його задоволенні, оскільки підстав, визначених ч. 3 ст. 404 КПК для повторного дослідження вказаного доказу, апеляційним судом не встановлено.

За результатами перегляду вироку суд апеляційної інстанції погодився з оцінкою доказів, досліджених місцевим судом та покладених в основу доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, у зв'язку з чим дійшов висновку про необхідність залишення вироку без змін.

Таким чином, вимоги ч. 3 ст. 404 КПК під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_2 апеляційним судом дотримано.

Покарання засудженому ОСОБА_2 призначено місцевим судом з дотриманням вимог статей 50, 65 КК, оскільки повною мірою враховано ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу ОСОБА_2, наявність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання. Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження, погодився з висновком місцевого щодо виду та розміру призначеного покарання. Водночас даний суд дійшов висновку, що місцевий суд на порушення вимог ст. 67 КК невірно врахував ОСОБА_2 як обтяжуючу обставину тяжкі наслідки завдані злочином, оскільки вказана обставина передбачена в диспозиції статті закону, за якою його засуджено, а тому прийняв рішення про зміну вироку шляхом виключення з його мотивувальної частини вказану обтяжуючу покарання обставину. З такими висновками погоджується і Верховний Суд.