Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого - Драги В.П.

суддів –Кузьменко О.Т., Прокопенка О.Б.

розглянула у судовому засіданні 15 квітня 2010 року в м. Києві матеріали справи за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій.

Постановою Солом’янського районного суду м. Києва від 30 липня 2009 року задоволено скаргу директора ПП "Рось" ОСОБА_1, а постанову старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Київській області від 12 листопада 2008 року про порушення кримінальної справи, прийняття її до свого провадження та об’єднання кримінальних справ в одне провадження за фактом ухилення службовими особами ПП "Рось" від сплати податку на додану вартість у розмірі 2 520 477 грн. за ознаками злочину, передбаченого ст. 212 ч.3 КК України, скасовано.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 2 вересня 2009 року цю постанову залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на істотне порушення судом вимог кримінально-процесуального закону, ставить питання про скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи та подання, колегія суддів вважає, що воно задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно зі ст. 94 КПК України справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

Ст. 236-8 КПК України передбачено, що, розглядаючи скаргу на постанову про порушення справи, суд повинен перевірити наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови та законність джерел отриманих даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи.

Як вбачається із наявних матеріалів, постановою старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Київській області від 23 квітня 2008 року кримінальна справа була порушена щодо головного бухгалтера ПП "Рось" ОСОБА_2 за фактом умисного ухилення від сплати податку на додану вартість на суму 2 520 477 грн. за ознаками злочину, передбаченого ст. 212 ч.3 КК України, а іншою постановою, від 12 червня 2008 року, справа була порушена щодо ОСОБА_2 за фактом вчинення службового підроблення за ознаками злочину, передбаченого ст. 366 ч.3 КК України.

Постановами Солом'янського районного суду м. Києва, відповідно, від 20 червня та 25 листопада 2008 року ці постанови старшого слідчого були скасовані у зв'язку з відсутністю достатніх приводів та підстав для порушення справи, а також достатніх даних, які б вказували на наявність ознак злочину, і в порушенні зазначених кримінальних справ відмовлено.

Незважаючи на те, що такі 2 постанови суду залишилися нескасованими, той же старший слідчий у відсутності для цього якихось нових обставин, які не були предметом розгляду судом, своєю постановою від 12 листопада 2008 року знову порушив кримінальну справу за фактом ухилення службовими особами ПП "Рось" від сплати податку на додану вартість у розмірі 2 520 477 грн. за ознаками злочину, передбаченого ст. 212 ч.3 КК України, прийняв справу до свого провадження і об'єднав її з кримінальною справою, постанову про порушення якої судом вже було скасовано, і в порушенні справи відмовлено.

З урахуванням цього, а також, дійшовши висновку про те, що у старшого слідчого були відсутні достатні дані, які вказували на наявність ознак злочину, для порушення кримінальної справи за фактом ухилення службовими особами ПП "Рось" від сплати податку на додану вартість у розмірі 2 520 477 грн. за ст. 212 ч.3 КК України і постановою від 12 листопада 2008 року, суд першої інстанції обгрунтовано скасував цю постанову старшого слідчого.

Така постанова суду належним чином мотивована, відповідає зібраним матеріалам та вимогам кримінально-процесуального закону.

Апеляційний суд, у свою чергу, правильно залишив дану постанову суду першої інстанції без зміни.

Отже, підстави для скасування судових рішень, як про це порушене питання в поданні, відсутні.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів -

У задоволенні касаційного подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, відмовити.