Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого – Драги В.П.

суддів –Кузьменко О.Т., Прокопенка О.Б.

розглянула в судовому засіданні 15 квітня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілої ОСОБА_1

Вироком Козівського районного суду Тернопільської області від 19 червня 2009 року

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не судимого

засуджено за ст. 153 ч.1 КК України на 3 роки позбавлення волі.

Із застосуванням ст.ст. 75 та 76 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладанням на нього обов'язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи або навчання та періодично з'являтися в ці органи для реєстрації.

Постановлено стягнути із засудженого на користь потерпілої ОСОБА_1 для відшкодування моральної шкоди 8000 грн. та на користь НДЕКЦ при ТМВ УМВСУ в Тернопільській області 375 грн. 60 коп. судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 9 вересня 2009 року вирок залишено без змін.

ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він 16 січня 2009 року, приблизно о 24 год., у стані алкогольного сп'яніння в автомобілі ВАЗ-2109 у с. Слобідка Козівського району із застосуванням фізичного насильства та з використанням безпорадного стану ОСОБА_1 внаслідок перебування її в стані сильного алкогольного сп'яніння задовольнив статеву пристрасть неприродним способом.

У касаційній скарзі потерпіла посилається на те, що досудове та судове слідство проведено неповно, з порушенням інших вимог кримінально-процесуального закону. Зокрема, органами досудового слідства і судом не враховано, що вона на час вчинення проти неї злочину була неповнолітньою і тому дії засудженого необхідно було правильно кваліфікувати не за ч.1, а ч.2 ст. 153 КК України. Крім того, у справі не встановлене ймовірне її згвалтування засудженим. Вважає, що призначене останньому покарання є занадто м'яким, оскільки не відповідає тяжкості вчиненого ним злочину та даним про його особу.

Порушує питання про скасування судових рішень з направленням справи на нове розслідування.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, досудове та судове слідство у ній проведено з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, а висновки суду про винність ОСОБА_2 у вчиненні ним злочину, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені розглянутими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, і, зокрема, даними, що містяться в показаннях самого засудженого, свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_1, ОСОБА_14, протоколах огляду, відтворення обстановки та обставин події, висновках судово-медичних експертиз.

Доводи у касаційній скарзі потерпілої про те, що вона ймовірно була ще й згвалтована засудженим не відповідають матеріалам справи і грунтуються виключно на припущеннях.

Наявною у справі ксерокопією свідоцтва про народження потерпілої з'ясовано, що вона народилася 19 травня 1991 року, а насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом щодо неї, як установлено матеріалами справи, було вчинене 16 січня 2009 року.

Із показань засудженого видно, що він на час вчинення злочину не знав про неповнолітній вік ОСОБА_1 і не припускав цього.

Правильно проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності та давши їм належну оцінку, суд дійшов обгрунтованого висновку про винність ОСОБА_2 в насильницькому задоволенні статевої неприродним способом і його дії за ч.1 ст. 153 КК України кваліфікував вірно.

Отже, цим спростовані доводи скарги потерпілої про неправильну кваліфікацію дій засудженого.

Суд призначив ОСОБА_2 покарання у виді 3 років позбавлення волі і на підставі ст. 75 КК України звільнив його від відбування покарання з випробуванням у відповідності з вимогами закону.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону або неправильного застосування кримінального закону у справі не допущено.

Виходячи з цього, у задоволенні касаційної скарги належить відмовити.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів -

У задоволенні касаційної скарги потерпілої ОСОБА_1 відмовити.