Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 квітня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника Генерального прокурора України на вирок Бериславського районного суду Херсонської області від 17 лютого 2009 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 28 квітня 2009 року .

Вироком Бериславського районного суду Херсонської області від 17 лютого 2009 року ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Львова, громадянина України, не судимого, -

засуджено за ч. 2 ст. 301 КК України на 1 рік позбавлення волі з конфіскацією засобу виготовлення порнографічної продукції; за ч. 2 ст. 156 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань ОСОБА_4 остаточно визначено 3 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією засобу виготовлення порнографічної продукції.

Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_4 на користь держави 5 962 грн. 50 коп. судових витрат за проведення експертиз.

ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за те, що він 26 жовтня 2008 року о 8 год. 20 хв. та о 8 год. 21 хв. у м. Бериславі Херсонської області, достовірно знаючи, що ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, є малолітньою особою, виготовив з метою розповсюдження шляхом безоплатної передачі через цифрові носії зображення порнографічного характеру та надіслав їх останній на мобільний телефон шляхом ММС повідомлення.

Того ж дня ОСОБА_4 приблизно о 16 год. – 16 год. 30 хв. у лісосмузі поблизу с. Новий Берислав Бериславського району Херсонської області за наведених у вироку обставин вчинив розпусні дії щодо малолітньої ОСОБА_5, задовольнивши свою статеву пристрасть природним та неприродним способом.

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 28 квітня 2009 року цей вирок залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор, не оскаржуючи доведеність винуватості та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4, порушує питання про скасування постановлених щодо нього судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості та істотним порушенням кримінально-процесуального закону. При цьому посилається на те, що судом як першої, так і апеляційної інстанцій при обранні ОСОБА_4 покарання не в повній мірі було враховано тяжкість вчинених ним злочинів та дані про його особу. Вказує, що суд безпідставно застосував ст. 69 КК України та призначив засудженому менш суворе покарання, ніж передбачене санкцією ч. 2 ст. 156 КК України. Також вважає, що місцевим судом було порушено вимоги ч. 3 ст. 299 КПК України, оскільки, на його думку, ОСОБА_4, визнавши вину у повному обсязі, у своїх показаннях виклав обставини справи інакше, ніж було зазначено в обвинувальному висновку, а суд у зв’язку із цим дійшов необґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_4 вчинив злочин під впливом аморальної поведінки потерпілої. Крім того вказує на те, що апеляційний суд, розглядаючи апеляцію прокурора, порушив вимоги ст. 377 КПК України, оскільки не зазначив в ухвалі підстав, через які апеляцію визнано необґрунтованою.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд правильно встановив фактичні обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні зазначених у вироку злочинів. Такий висновок ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та перевірених судом в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299 КПК України, доказах і в касаційному поданні не заперечується.

Посилання прокурора на те, що суд, дослідивши докази в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299 КПК України, допустив істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, оскільки показання засудженого в суді відрізняються від пред'явленого йому органами досудового слідства обвинувачення, є безпідставними.

Як убачається з матеріалів справи, вирішуючи питання про дослідження доказів у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 299 КПК України, суд дотримався вимог цього закону.

Що стосується показань засудженого у судовому засіданні, то за своєю суттю вони є такими, у яких не оспорюються фактичні обставини справи.

Отже, підстав вважати, що при дослідженні доказів судом першої інстанції були допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, немає.

За встановлених судом фактичних обставин справи дії ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 301, ч. 2 ст. 156 КК України кваліфіковано правильно, що також не оспорюється прокурором.

Що стосується доводів прокурора щодо необґрунтованості призначення ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 156 КК України покарання із застосуванням ст. 69 КК України, то вони є непереконливими.

Згідно з вимогами ст. 69 КК України, за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої у санкції статті Закону.

Як убачається з мотивувальної частини вироку, призначаючи ОСОБА_4 покарання, як обставини, що його пом'якшують місцевий суд врахував його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, наявність на утриманні трьох неповнолітніх дітей, одна з яких тяжко хвора, аморальну поведінку потерпілої, яка передувала вчиненню злочину, та відсутність обставин, що обтяжують покарання. Приймаючи до уваги сукупність цих обставин, які суттєво знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також те, що тяжких наслідків від вчиненого не настало, рішення суду про призначення ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 156 КК України покарання із застосуванням ст. 69 КК України є мотивованим, обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам статей 65, 69 КК України.

Посилання у касаційному поданні на необґрунтованість висновку суду про те, що злочин був вчинений засудженим під впливом аморальної поведінки потерпілої, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, зокрема, даними, що стосуються поведінки потерпілої, яка напередодні подій надіслала на мобільний телефон засудженого свої фотографії порнографічного характеру.

Доводи прокурора щодо безпідставності застосування ст. 69 КК України та м'якості призначеного ОСОБА_4 покарання перевірялися і судом апеляційної інстанції та були визнані такими, що не відповідають матеріалам справи, про що, відповідно до вимог ст. 377 КПК України, детально викладено в ухвалі апеляційного суду. Свій висновок апеляційний суд переконливо мотивував в ухвалі і вважати його необґрунтованим чи сумнівним немає підстав.

Отже, судові рішення є законними, обґрунтованими і підстав для їх скасування колегія суддів не вбачає, як і підстав для призначення даної справи до касаційного розгляду з повідомленням зазначених у ст. 384 КПК України осіб.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційного подання заступника Генерального прокурора України.