Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 квітня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Чернігівської області та касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на вирок Менського районного суду Чернігівської області від 7 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 30 червня 2009 року.

Вироком районного суду засуджено:

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судимого,

за ч. 2 ст. 368 КК України на п’ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані із здійсненням адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій у державних органах та органах місцевого самоврядування строком на три роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки та покладено обов’язки, передбачені п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 30 вересня 2009 року вирок залишено без зміни.

Вироком суду ОСОБА_6 визнано винним у тому, що він, будучи головою Змітнівської сільської ради Сосницького району Чернігівської області, 10 січня 2008 року отримав від ОСОБА_7 хабара в сумі

700 доларів США за сприяння в прийнятті сесією сільської ради рішення про надання дозволу на виготовлення проектно-технічної документації по передачі в оренду земельної ділянки.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд в зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, а також істотного порушення кримінально-процесуального закону. Вважає, що судом апеляційної інстанції не в достатній мірі врахована ступінь тяжкості вчиненого злочину, його наслідки, особу засудженого, який вину не визнав та щиро не розкаявся. Крім того, апеляційний суд вийшов за межі апеляцій і пред’явленого ОСОБА_6 обвинувачення та дійшов необґрунтованого висновку про вимагання ним хабара.

Засуджений ОСОБА_6 у касаційній скарзі просить скасувати судові рішення та закрити справу за відсутністю в його діях складу злочину. Свою позицію обґрунтовує тим, що судом не прийняті до уваги докази, які спростовують його вину у вчиненні злочину та підтверджують, що в даному випадку мала місце провокація хабара. Твердить, що гроші ОСОБА_7 надавались як благодійна допомога та вони мали бути використані на потреби сільської громади. Також ОСОБА_6 зазначає про те, що апеляційний суд не проаналізував усіх доводів, викладених в апеляціях, та безпідставно вказав на наявність в його діях вимагання хабара.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_5, які підтримали касаційну скаргу та заперечували проти задоволення касаційного подання, думку прокурора, який підтримав касаційне подання та частково погодився з доводами касаційної скарги засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання та касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вони підлягають задоволенню частково.

Рішення суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

Із показань свідка ОСОБА_7, зокрема, убачається, що наприкінці 2007 року він звернувся до голови Змітнівської сільської ради ОСОБА_6 з проханням виділити земельну ділянку для розміщення торговельної точки, за що пообіцяв сплатити йому 500 доларів США. У подальшому ОСОБА_7 клопотав про збільшення розміру земельної ділянки та пообіцяв додатково сплатити 200 доларів США, на що ОСОБА_6 погодився. Безпосередньо після передачі ним обумовленої суми грошей, ОСОБА_6 було затримано працівниками міліції.

Про те, що ОСОБА_6 як голова сільської ради вніс на розгляд сесії ради питання про надання ОСОБА_7 дозволу на розробку проектно-технічної документації та підписав відповідне рішення ради, видно з рішення виконавчого комітету Змітнівської сільської ради (т. 1 а. с. 52-56) та рішення сільської ради від 14 грудня 2007 року (т. 1 а. с. 37-38).

Під час досудового слідства та судового розгляду справи засуджений ОСОБА_6 не заперечив, що отримав від ОСОБА_7 гроші в сумі

700 доларів США, тільки при цьому пояснював, що дані кошти є благодійною допомогою сільській раді.

Із аналізу показань свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8,

ОСОБА_9 видно, що ОСОБА_6 знав про відсутність у сільської ради валютного рахунку, однак не запропонував ОСОБА_7 обміняти долари США на гривні та написати заяву про надання благодійної допомоги. ОСОБА_6, усвідомлюючи зацікавленість ОСОБА_7 в отриманні земельної ділянки, як і те, що вирішення цього питання залежить від використання наданих йому повноважень сільського голови, погодився на передачу йому 700 доларів США за сприяння позитивному вирішенню сесією даного питання.

Докази, які були досліджені в судовому засіданні, давали суду підстави дійти висновку про те, що ОСОБА_6, займаючи відповідальне становище, одержав хабар. З огляду на викладене доводи ОСОБА_6 про незаконність засудження є безпідставними.

Переглядаючи вирок, суд апеляційної інстанції, як видно з ухвали, погодився з оцінкою доказів та результатами розгляду справи місцевим судом. Однак дійшов помилкового висновку про наявність в діях

ОСОБА_6 ознак вимагання хабара, чим вийшов за межі пред’явленого йому обвинувачення та апеляцій засудженого і захисника. А тому таке посилання суду слід виключити з ухвали.

Міркування прокурора щодо м'якості призначеного ОСОБА_6 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, колегія суддів вважає непереконливими. При призначенні покарання суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, його належність до категорії тяжких, дані про особу винного, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, є інвалідом другої групи, що визнані обставинами, що пом’якшують покарання. Ураховуючи зазначені обставини в сукупності, та за відсутності обтяжуючих покарання обставин, суд дійшов обґрунтованого висновку про можливість виправлення

ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час іспитового строку.

Та обставина, що ОСОБА_6 під час досудового слідства та розгляду справи в суді не визнавав своєї вини, не могла враховуватись судом при призначенні покарання, як така, що його обтяжує, а тому доводи касаційного подання в цій частині є безпідставними.

Призначене покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

Керуючись ст. ст. 395 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання прокурора та касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 30 вересня 2009 року щодо ОСОБА_6 змінити: виключити рішення суду про наявність в діях ОСОБА_6 кваліфікуючої ознаки ч. 2 ст. 368 КК України – вимагання хабара.