Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 15 квітня 2010 року касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, на постанову Жовтневого районного суду м. Луганська від 27 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 10 червня 2009 року,

постановою слідчого з особливо важливих справ слідчого відділу управління СБУ в Луганській області від 27 січня 2009 року порушено кримінальну справу, в тому числі щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Постановою начальника відділу прокуратури Луганської області від 6 лютого 2009 року вказану вище постанову в частині кваліфікації дій зазначених осіб за ознакою вчинення злочину організованою групою скасовано, їх дії кваліфіковано за ч. 3 ст. 191 КК України як привласнення чужого майна, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб.

За змістом постанов, 20 та 21 січня 2009 року машиніст установки збагачення та брикетування ГЗФ "Ровеньківська" ДП "Ровенькиантрацит" ОСОБА_5 та водій автобази цього підприємства ОСОБА_6 групою осіб за попередньою змовою між собою та ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 із бункерів гірничо – збагачувальної фабрики "Ровеньківська" вчинили привласнення чужого майна – вугілля марки "Антрацит" сорту "АМ" загальною кількістю 48141 кг вартістю 25282,21 грн.

27 травня 2009 року Жовтневий районний суд м. Луганська, розглянувши скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на ці постанови, скасував їх та відмовив у порушенні кримінальної справи щодо вказаних осіб.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 10 червня 2009 року апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишено без задоволення, а постанову суду – без змін.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на безпідставність висновків суду про відсутність приводів та підстав до порушення кримінальної справи, просить скасувати судові рішення, а матеріали за скаргою направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали провадження за скаргами ОСОБА_6 і ОСОБА_5 та матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи, доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Твердження прокурора у касаційному поданні про те, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність приводів та підстав до порушення кримінальної справи не відповідають закону, є обґрунтованими.

Так, суд, визнавши відсутність приводів до порушення кримінальної справи, зазначив, що з постанов слідчих та матеріалів, на підставі яких порушено кримінальну справу, не убачається, в чому саме виразилося безпосереднє виявлення та яких ознак діяння.

Разом із тим, такий висновок суду є неспроможним, оскільки відповідно до постанови про порушення кримінальної справи і даних матеріалів, на підставі яких прийнято таке рішення, слідчий з особливо важливих справ слідчого відділу управління СБУ в Луганській області, порушив кримінальну справу, в тому числі щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, за результатами розгляду матеріалів перевірки, проведеної співробітниками ГВ БКОЗ УСБУ в Луганській області

Вивчення даних, які містяться у вказаних матеріалах перевірки, означає безпосереднє виявлення слідчим ознак злочину.

Тому висновок суду про порушення кримінальної справи без наявності передбачених ст. 94 КПК України приводів суперечить матеріалам, на підставі яких її порушено.

За змістом ч.ч. 15, 16 ст. 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи. За результатами розгляду скарги суддя виносить мотивовану постанову.

Усупереч цим вимогам закону, розглядаючи скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_5, суд обмежився лише вказівкою про те, що підстави для порушення кримінальних справ відсутні, ознак об’єктивної сторони складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, як і даних про наявність умислу на створення ОСОБА_7 злочинної групи для вчинення вказаних злочинів, не встановлено.

Наведене свідчить про неналежну перевірку судом підстав до порушення кримінальної справи, а також недотримання вимог ч. 15 ст. 236-8 КПК України, так як конкретні ознаки об’єктивної та суб’єктивної сторони складу злочину підлягають з’ясуванню під час досудового слідства та розгляді справи судом по суті.

Таким чином, суд першої інстанції вдався до оцінки доказів, що при розгляді скарги на постанову про порушення кримінальної справи є неприпустимим.

Апеляційний суд, розглядаючи апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не звернув увагу на вказані порушення закону районним судом й, у свою чергу, також удався до оцінки доказів, пославшись на ті дані, які у постанові суду першої інстанції не аналізувалися, чим вийшов за межі передбачених законом повноважень апеляційної інстанції щодо перевірки постанов судді, винесених в порядку ст. 236 – 8 КПК України (1001-05) .

Таким чином, постановлені за результатами розгляду скарги судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими, у зв’язку з чим вони підлягають скасуванню з направленням матеріалів провадження на новий судовий розгляд.

На підставі наведеного та, керуючись статтями 395 і 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, задовольнити.

Постанову Жовтневого районного суду м. Луганська від 27 травня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 10 червня 2009 року скасувати, а матеріали провадження за скаргами ОСОБА_6 та ОСОБА_5 направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд.