Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 15 квітня 2010 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисника – адвоката ОСОБА_5 і потерпілого ОСОБА_6 на вирок Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 29 травня 2009 року, яким засуджено

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, не маючого судимості, за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України на п’ять років позбавлення волі, за ч. 3 ст. 176 КК України на один рік позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на два роки, з конфіскацією та знищенням матеріальних носіїв комп’ютерних програм "IC" і "Microsoft" і баз даних, за ч. 1 ст. 366 КК України на два роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на три роки, за ч. 2 ст. 222 КК України на два роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на два роки, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно йому призначено п’ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій строком на три роки, з конфіскацією та знищенням матеріальних носіїв комп’ютерних програм "IC" і "Microsoft" і баз даних, а на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування основного покарання з випробуванням на три роки іспитового строку.

Постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь ЗАТ "IC" 31.104 грн., а на користь представника корпорації "Microsoft" - юридичної фірми "Лексфор" 9.851, 95 грн.,

Суд визнав ОСОБА_7 винуватим у тому, що він, будучи засновником і директором КП "Кооператив Нефтяник" (ТОВ "Нефтяник") за попередньою змовою із засновником і головним бухгалтером цього підприємства ОСОБА_8, кримінальну справу щодо якої закрито за амністією, з метою одержання кредитів у банках підробили документи і подали у період з 2 по 6 вересня 2004 року до СФ ЗАТ "Банк Петрокомерц Україна", а також у період з 18 по 28 жовтня 2005 року до Головного Феодосійського відділення КРУ ЗАТ "ПриватБанк" завідомо неправдиву інформацію про платоспроможність підприємства, внаслідок чого одержали кредити на суми, відповідно, 65.000 доларів США і 260.000 грн., які банкам у послідуючому повернули.

У період з 1 червня по 4 липня 2006 року ОСОБА_7 за попередньою змовою з особою, матеріали справи щодо якої виділено в окреме провадження, підробив офіційні документи про фінансово-господарську діяльність КП "Кооператив Нефтяник" (ТОВ "Нефтяник"), які подав до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про стягнення з ТОВ "Мішель Плюс" на користь ТОВ "Нефтяник" штрафу, збитків, втраченої вигоди, держмита на загальну суму 1.617.088 грн. 92 коп., і в такий спосіб шляхом обману намагався заволодіти майном, а також придбати право на майно ТОВ "Мішель Плюс" в особливо великих розмірах, проте злочин не довів до кінця з підстав, які не залежали від його волі, бо рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 7 вересня 2006 року про стягнення з ТОВ "Мішель Плюс" на користь ТОВ "Нефтяник" зазначеної суми було скасовано вищестоящим судом, а Верховний Суд України відмовив у відкритті касаційного провадження.

Крім того, ОСОБА_7 у період 2002 року по 5 жовтня 2006 року, використовуючи у фінансово-господарській діяльності ТОВ "Нефтяник" комп’ютери, які знаходилися в офісі по вул. Горького, 32 м. Феодосія, незаконно установив на них неліцензійні програми "IC" і "Microsoft", чим вчинив незаконне відтворення цих комп’ютерних програм і умисно порушив авторські права ЗАТ "IC" і корпорації "Microsoft", чим заподіяв шкоду на суми, відповідно, 31.104 грн. і 9.851грн. 95 коп.

. Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 14 липня 2009 року вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі захисник – адвокат ОСОБА_5 просить скасувати вирок щодо ОСОБА_7 із закриттям кримінальної справи за відсутністю в його діях складу злочинів. Твердить, що досудове і судове слідство були проведені однобічно й неповно, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що ОСОБА_7 злочинів не вчиняв, його обмовили потерпілий і свідки.

Потерпілий ОСОБА_6 у своїй касаційній скарзі просить скасувати вирок і ухвалу щодо ОСОБА_7, а кримінальну справу - направити на новий судовий розгляд. Твердить, що суд не врахував належним чином дані про особу засудженого та ступінь тяжкості вчинених злочинів і призначив йому м’яке покарання. Вказує, що застосування до ОСОБА_7 положень ст. 75 КК України є безпідставним.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який вважав, що касаційні скарги потерпілого ОСОБА_6 і захисника – адвоката ОСОБА_5 задоволенню не підлягають, і просив вирок та ухвалу щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла до наступного.

Винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, доведена сукупністю доказів, які були предметом судового дослідження і детально наведені у вироку.

Обґрунтовуючи свій висновок про вчинення ОСОБА_7 службового підроблення та замаху на заволодіння шляхом шахрайства майном, а також правом на майно ТОВ "Мішель Плюс" в особливо великих розмірах, суд послався на показання потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_10, за словами яких, ОСОБА_7 підробив документи про невиконання ТОВ "Мішель Плюс" умов договорів від 3 січня 2004 року та 1 квітня 2005 року (отримало на переробку газовий конденсат і його не переробило), хоча їхнє товариство ніякої сировини від ТОВ "Нефтяник" не приймало і заборгованості перед ТОВ "Нефтяник" не мало. Зазначені фіктивні документи, твердили потерпілі, ОСОБА_7 з позовом про стягнення з ТОВ "Мішель Плюс" 1.617.088 грн. 92 коп. подав до господарського суду.

Ці показання потерпілих узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 про те, що ТОВ "Мішель Плюс" не мало фінансово-господарських відносин з ТОВ "Нефтяник" у вказаний ОСОБА_7 в позовній заяві період, свідка ОСОБА_8 про те, що ОСОБА_7 підробив накладну від 19 січня 2004 року про поставку КП "Кооператив Нефтяник" 140 т. газового конденсату товариству "Мішель Плюс", свідка ОСОБА_14 про те, що у період 2004 – 2005 років ТОВ "Нефтяник" прибутку майже не мало, свідків ОСОБА_15 і ОСОБА_16 про те, що дійсно в зазначений період ТОВ "Нефтяник" фінансової діяльності не здійснювало, газового конденсату на базі товариства взагалі не було, а крім того, вони знайшли підтвердження рядом письмових доказів у справі, у тому числі даними висновків експертиз.

Винуватість ОСОБА_7 у шахрайстві з фінансовими ресурсами також матеріалами справи доведена.

Так, за словами свідків ОСОБА_17 і ОСОБА_18, саме на підставі наданих ОСОБА_7 документів Феодосійським відділенням СФ ЗАТ "Банк Петрокомерц Україна" та Феодосійським відділенням ЗАТ "ПриватБанк" підприємству "Кооператив Нефтяник" було видано кредити на суми, відповідно, 65.000 доларів США і 260.000 грн. Свідки ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_15, підписи яких стоять на протоколі зборів засновників КП "Кооператив Нефтяник" про отримання кредиту в ЗАТ "Банк Петрокомерц Україна", неодноразово твердили, що таких зборів не було і протокол вони не підписували. Свідки ОСОБА_8 і ОСОБА_21 підтвердили, що у період 2004 – 2005 років діяльність КП "Кооператив Нефтяник" була збитковою, і в поданих до банків документах ОСОБА_7 вказав неправдиві дані. Ці показання свідків в деталях узгоджуються з тими даними, які містяться у фінансових документах, в акті ревізії КРУ м. Феодосії, висновках судово-почеркознавчих експертизах, яким суд дав належну оцінку.

Не викликає в колегії суддів й висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 в незаконному відтворенні комп’ютерних програм, який ґрунтується на показаннях свідка ОСОБА_22, даних протоколу обшуку та вилучення з офісу ТОВ "Нефтяник" двох системних блоків з установленими на них згідно з висновками експертиз неліцензійними програмами.

Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 176, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 222 КК України є правильною.

Що стосується покарання ОСОБА_7, яке, на думку потерпілого, є м’яким, то з цими доводами погодитися не можна.

Приймаючи рішення про покарання ОСОБА_7 та звільняючи його від відбування основного покарання з випробуванням, суд, як видно з вироку, урахував його першу судимість, позитивні характеристики, стан його здоров’я, те, що він має на утриманні двох неповнолітніх дітей і престарілу матір, а також ненастання тяжких наслідків від його злочинних дій. Вважати, що рішення суду про необхідність призначення ОСОБА_7 покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України є необґрунтованим і таким, що суперечить загальним засадам призначення покарання, підстав немає.

Будь-яких даних про упередженість органів досудового слідства чи суду, порушення ними норм КПК України (1001-05) , які були б підставою для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

Керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційні скарги потерпілого ОСОБА_6 і захисника – адвоката ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 29 травня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 14 липня 2009 року щодо ОСОБА_7 – без зміни.