Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 15 квітня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Лугинського районного суду Житомирської області від 16 квітня 2008 року щодо нього.

Цією постановою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого, звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України, на підставі ст. 48 КК України, а справу – закрито.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

У постанові суду зазначено, що ОСОБА_5 обвинувачувався в тому, що будучи службовою особою – начальником Лугинського ДВПЖКГ, в грудні 2003 року вчинив службове підроблення, що спричинило тяжкі наслідки.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, зазначає, що в справі відсутні докази його винуватості. Просить постанову місцевого суду щодо нього скасувати, а справу закрити за відсутністю в його діях складу злочину.

Заслухавши доповідача, думку прокурора на підтримку касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у скарзі, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 48 КК України може бути звільнена від кримінальної відповідальності особа, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, якщо буде визнано, що на час розслідування або розгляду справи в суді вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.

Отже, за змістом цієї норми закону та ст. 7 КПК України при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд повинен переконатися, що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину, особа винна в його вчиненні, а умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК.

Проте, як убачається зі змісту оскаржуваної постанови та матеріалів справи, місцевий суд цих вимог закону не дотримався.

Так, у мотивувальній частині постанови суд зазначив суть пред’явленого ОСОБА_5 органами досудового слідства обвинувачення, проте не виклав того обвинувачення, яке знайшло своє підтвердження в судовому засіданні.

Крім того, постанова не містить аналізу та оцінки фактичних даних, що містяться в показаннях допитаних у судовому засіданні свідків, а будь-які інші докази в справі, як видно з протоколу судового засідання, судом не досліджувалися.

За таких обставин постанова суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого необхідно постановити судове рішення з дотриманням усіх вимог кримінального та кримінально-процесуального законодавства.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -

касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову Лугинського районного суду Житомирської області від 16 квітня 2008 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.