Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 15 квітня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 29 вересня 2009 року щодо ОСОБА_5

Цим вироком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого, засуджено за ч. 3 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на один рік позбавлення волі.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він, за обставин викладених у вироку, 16 лютого 2009 року, повторно, проникнувши до приміщення трапезної храму, відкрито викрав майно потерпілої ОСОБА_6 на загальну суму 325 гривень.

Прокурор у своєму поданні посилається на те, що дії ОСОБА_5 необґрунтовано кваліфіковані за ознакою повторності, зазначає, що висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи. Йдеться у поданні й про призначення засудженому надмірно м’якого покарання. Прокурор просить вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на нове розслідування.

Заслухавши доповідача, думку прокурора на часткову підтримку подання, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_5 у відкритому викраденні чужого майна з проникненням у приміщення ґрунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, і належно оцінених судом.

Цей висновок, зокрема, ґрунтується на фактичних даних, встановлених показаннями ОСОБА_5, який визнав, що проник до трапезної храму, звідки викрав майно потерпілої, а після того, як був нею замічений – втік; потерпілої ОСОБА_6, відповідно до яких вона готувала їжу в трапезній храму, а коли вийшла – двері не зачинила, потім побачила як звідти вибігає хлопець, почала кричати, але він втік; та іншими доказами.

Дії ОСОБА_5 правильно кваліфіковано судом за ч.3 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у приміщення.

Доводи прокурора про те, що дії засудженого слід кваліфікувати як вчинення злочину за попередньою змовою з ОСОБА_7 не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки суд розглянув справу відповідно до вимог ст. 275 КПК України в межах пред’явленого ОСОБА_5 обвинувачення.

Доводи прокурора про безпідставність кваліфікації судом дій ОСОБА_5 за ознакою "проникнення в приміщення" також є необґрунтованими, оскільки судом встановлено, що в приміщення трапезної храму винний проник саме з метою викрадення чужого майна. Двері трапезної не були замкнуті, проте, як видно з показань потерпілої ОСОБА_6 на досудовому слідстві, були зачинені. Крім того, як видно з матеріалів справи, до цього приміщення мають доступ лише певні особи, до кола яких засуджений не належить.

Призначене ОСОБА_5 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, а тому підстав вважати його надмірно м’яким, про що йдеться у поданні, колегія суддів не вбачає.

Разом із тим, заслуговують на увагу доводи прокурора про безпідставність кваліфікації дій ОСОБА_5 за ознакою повторності, оскільки матеріали справи не містять даних, які б давали підстави кваліфікувати дії засудженого за цією ознакою.

За таких обставин вирок місцевого суду підлягає зміні.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України,

касаційне подання прокурора задовольнити частково.

Вирок Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 29 вересня 2009 року щодо ОСОБА_5 змінити, виключивши з нього рішення про кваліфікацію дій засудженого за ознакою повторності.