Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 15 квітня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та касаційними скаргами захисника ОСОБА_6, засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на постановлене щодо останніх судове рішення,

Вироком апеляційного суду Запорізької області від 17 грудня 2009 року засуджено до позбавлення волі

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, не маючого судимості в силу ст. 89 КК України;

- за п.12 ч.2 ст. 115 КК України на 14 років;

- за ч.2 ст. 146 КК України на 3 роки, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно на 14 років.

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше судимого 22.12.2004 р. за ч.2 ст. 296 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільненого 25.07.2006 р. умовно-достроково на 5 місяців 28 днів;

- за п.12 ч.2 ст. 115 КК України на 12 років;

- за ч.2 ст. 146 КК України на 3 роки, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно на 12 років.

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, не судимого;

- за п.12 ч.2 ст. 115 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 8 років;

- за ч.2 ст. 146 КК України на 3 роки, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно на 8 років.

Згідно з вироком ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 засуджено за те, що вони, за попередньою змовою між собою, незаконно позбавили волі і вчинили умисне вбивство ОСОБА_9, за те, що останній не розрахувався з ОСОБА_8 та ОСОБА_5 за поїздки в таксі.

З цією метою, 25 вересня 2008 року близько 19 год., як тільки потерпілий ОСОБА_9 сів в автомобіль ОСОБА_8 то ОСОБА_5 та ОСОБА_7, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, підсіли до автомобіля і ОСОБА_7 з метою утримання потерпілого в автомашині накинув йому на шию заздалегідь приготовлену мотузку та затягнув її, а ОСОБА_5 та ОСОБА_8 завдали потерпілому ударів в голову.

Насильно утримуючи потерпілого в автомобілі, засуджені вивезли його в безлюдне місце біля с. Мокрянка Шевченківського району м. Запоріжжя, де з метою вбивства збили його з ніг і ОСОБА_5 металевою трубою і молотком, ОСОБА_7 палкою і ногами, ОСОБА_8 металевою частиною спінінга завдали йому множинних ударів в життєво-важливі частини тіла – по голові і тулубу.

Після чого, маючи умисел на незаконне позбавлення волі потерпілого, затягнули його до багажника автомобіля і привезли в підвал будинку на АДРЕСА_1, де прив’язали його там і закрили на замок. Через певний проміжок часу ОСОБА_9 помер в підвалі вказаного будинку.

Через день ОСОБА_7 і ОСОБА_5 на автомобілі останнього вивезли труп за околицю міста і скинули з моста, після чого вдома спалили свою одежу із слідами крові.

У касаційному поданні прокурор вказує на безпідставне застосування положень ст. 69 КК України при призначенні покарання ОСОБА_8, що потягнуло за собою м’якість призначеного покарання. У зв’язку з цим, просить вирок в частині засудження ОСОБА_8 скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд.

У касаційних скаргах:

засуджений ОСОБА_5 не оспорюючи правильність кваліфікації його дій за ч.2 ст. 146 КК України, стверджує, що умислу на вчинення вбивства потерпілого ОСОБА_9 у нього та інших засуджених не було, вони лише хотіли провчити його, щоб він повернув їм гроші. Вважає, що його дії невірно кваліфіковано за п.12 ч.2 ст. 115 КК України. Просить перекваліфікувати ці дії на ч.2 ст. 121 КК України і призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

засуджений ОСОБА_7 також не оспорює правильність кваліфікації його дій за ч.2 ст. 146 КК України, проте, не згоден з кваліфікацією його дій за п.12 ч.2 ст. 115 КК України і вважає, що ці дії підлягають кваліфікації за ч.2 ст. 121 КК України. Просить вирок суду змінити і перекваліфікувати його дії з п.12 ч.2 ст. 115 на ч.2 ст. 121 КК України.

засуджений ОСОБА_8 не оспорюючи правильність кваліфікації його дій за ч.2 ст. 146 КК України, просить вирок змінити, перекваліфікувати його дії з п.12 ч.2 ст. 115 КК України на ч.2 ст. 121 КК України.

захисник ОСОБА_6 вважає, що дії ОСОБА_8 невірно кваліфіковано за п.12 ч.2 ст. 115 КК України, оскільки така кваліфікація дій засудженого не відповідає матеріалам справи. Просить вирок щодо ОСОБА_8 змінити, кваліфікувати його дії за ч.2 ст. 146, ч.2 ст. 355 КК України і призначити покарання із застосуванням положень ст.ст. 69, 75 КК України.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, а касаційні скарги просив залишити без задоволення, вислухавши пояснення засудженого ОСОБА_5 та захисника ОСОБА_6, які підтримали свої скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних подання і скарг, колегія суддів вважає, що касаційне подання та касаційні скарги захисника ОСОБА_6 і засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 слід залишити без задоволення за таких підстав.

Суд, розглядаючи справу, правильно встановив фактичні обставини справи і вірно кваліфікував дії засуджених, в частині незаконного позбавлення волі ОСОБА_9 і його викрадення, вчиненого за попередньою змовою групою осіб і що, по суті, у касаційних поданні та скаргах не оскаржується.

Висновок суду щодо винності ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_9 за попередньою змовою групою осіб, доведений зібраними по справі доказами і такими доказами є показання самих засуджених, які не заперечували того факту, що саме вони молотком, металевою трубою, руками та ногами завдали потерпілому велику кількість ударів по різним частинам тіла.

Згідно з роз’ясненнями, що містяться у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 7 лютого 2003 року "Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров’я особи" (v0002700-03) для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч.2 ст. 121 КК України), суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з’ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, враховуючи спосіб, знаряддя, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

Будучи допитаним під час досудового слідства та в судовому засіданні засуджений ОСОБА_7 стверджував, що 25 вересня 2008 року на мобільний телефон ОСОБА_5 зателефонував ОСОБА_8 і повідомив, що він домовився про зустріч з ОСОБА_9, який не розрахувався з ними за поїздки в таксі та запропонував побити його і повернути свої гроші, на що отримав згоду від ОСОБА_5, який у свою чергу запропонував йому допомогти у побитті потерпілого. Вони прийшли в обумовлене з ОСОБА_8 місце, підсіли в автомобіль і з метою утримання потерпілого в автомашині він накинув йому на шию заздалегідь приготовлену мотузку та затягнув її, а ОСОБА_5 та ОСОБА_8 завдали потерпілому ударів в голову, після чого вони поїхали в сторону с. Мокринка. Приїхавши на місце вони витягнули потерпілого з автомобіля і почали його бити. ОСОБА_5 завдавав удари металевою трубою і молотком, ОСОБА_8 металевою частиною спінінга, а він палкою і ногами. Удари завдавали в голову і по тулубу. Потім ОСОБА_8 запропонував утопити його в кар’єрі, однак вони продовжили побиття, після чого закрили його в багажнику автомобіля і привезли до себе додому, де завели в підвал, зв’язали та закрили потерпілого в підвалі. Вранці вони побачили, що потерпілий помер.

Аналогічні показання як під час досудового слідства так і в судовому засіданні давали засуджені ОСОБА_5 та ОСОБА_8 та підтвердили, що завдавали удари в голову та по тулубу, а саме, ОСОБА_5 металевою трубою і молотком, а ОСОБА_8 металевою частиною спінінга.

Вказані покази, з уточненням обставин скоєння злочинних дій ОСОБА_7 підтвердив в ході очних ставок з ОСОБА_5 та ОСОБА_8 (т.3, а.с. 82-98, 100-110).

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що бачила, як 25 вересня 2008 року близько 22 год. її чоловік ОСОБА_5 разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 привезли потерпілого ОСОБА_9 і закрили його в підвалі. Після того, як потерпілий помер то її чоловік разом з ОСОБА_7 вивезли труп на дамбу р. Капустянки і скинули з моста (т.5, а.с. 196-197).

Із показань свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 вбачається, що 28 вересня 2008 року вони виявили на своїй земельній ділянці сліди взуття і сліди волочення чогось важкого. В подальшому їм стало відомо, що на їх земельній ділянці вчинили побиття ОСОБА_9 (т.5, а.с. 197-199).

Згідно протоколу огляду місця події видно, що біля дамби р. Капустянка у м. Запоріжжі виявлено труп ОСОБА_9В з ранами голови і тулуба (т.1, а.с. 93-95).

Із протоколу відтворення обстановки і обставин події видно, що засуджені ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтвердили, що після побиття ОСОБА_9 і незаконного позбавлення волі потерпілого, впевнившись, що потерпілий помер, ОСОБА_5 з ОСОБА_7 вивезли труп потерпілого в район дамби р. Капустянка у м. Запоріжжі і скинули з моста ( т.3, а.с. 38-61, 192-202, т.4, а.с. 20-29).

Показання засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є послідовними і носять переконливий характер, оскільки повністю узгоджуються з іншими доказами, викладеними у вироку.

Із висновків судово-медичної експертизи вбачається, що смерть потерпілого ОСОБА_9 настала від тупої сочетаної травми голови і тулуба з переломами кісток черепа і ребер зліва при явищах формуючого травматичного шоку (т.2, а.с. 5-11).

Згідно висновків медико-криміналістичної експертизи вбачається, що рани на волосистій частині голови і перелом теменної кістки були заподіяні палкою, на яку вказав ОСОБА_5 як на знаряддя злочину. Інші рани заподіяні тупим предметом, яким міг бути молоток (т.2, а.с. 31-34).

Дані висновки експертиз підтверджують показання засуджених про те, що вони завдавали потерпілому ОСОБА_9 ударів в життєво-важливі органи, зокрема в голову дерев’яною палкою і молотком.

Про домовленість засуджених на вчинення умисного вбивства потерпілого свідчить те, що ОСОБА_8 запропонував вивезти потерпілого ОСОБА_9 за місто, в обумовленому місці ОСОБА_5 з ОСОБА_7 очікували його і коли він разом з потерпілим під’їхали в обумовлене місце, то останні підсіли в автомобіль ОСОБА_8, ОСОБА_7 накинув мотузку на шию потерпілого, а ОСОБА_5 з ОСОБА_8 завдали йому ударів в голову. Коли вони привезли потерпілого в район с. Мокрянка то всі разом витягли потерпілого з автомашини і почали завдавати йому ударів заздалегідь приготовленими предметами (металевою трубою, молотком, палкою, металевою частиною спінінга), а також руками й ногами в особливо-важливі частини тіла.

Таким чином, встановлюючи роль кожного засудженого у спричиненні потерпілому тілесних ушкоджень, суд виходив з їх показань, в яких вони викривали як себе, так і один одного, щодо застосованого кожним насильства, кількості завданих ударів і обгрунтовано визнав, що смерть ОСОБА_9 настала від спільних дій засуджених.

Про наявність у засуджених умислу на вбивство свідчать характер та локалізація тілесних ушкоджень, завданих потерпілому, спосіб та знаряддя злочину, а саме, що вони спільно завдавали потерпілому ОСОБА_9 удари руками, ногами, металевою трубою, молотком, палкою, металевою частиною спінінга в голову і по тулубу, спричинивши йому при цьому тілесні ушкодження у виді відкритого перелому кісток черепа, садна, крововиливи голови, закриті переломи ребер зліва, перелом кісток носа.

Оскільки ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 діяли спільно та узгоджено, суд обгрунтовано визнав, що між ними мала місце попередня змова на позбавлення життя потерпілого.

Таким чином, по справі з достатньою повнотою зібрані та досліджені обставини злочину та докази, сукупністю яких підтверджується винуватість ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в умисному вбивстві ОСОБА_9 за попередньою змовою між собою, а тому доводи касаційних скарг засуджених та захисника ОСОБА_6 про перекваліфікацію їх дій з п.12 ч.2 ст. 115 КК України на ч.2 ст. 121 КК України, є необгрунтованими.

Вивченням матеріалів справи не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що у справі допускались порушення вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування судового рішення та які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно і всебічно розглянути справу та постановити законний, обгрунтований і справедливий вирок.

Дії ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за п. 12 ч.2 ст. 115 КК України, як умисне вбивства потерпілого ОСОБА_9 вчинене за попередньою змовою групою осіб та ч.2 ст. 146 КК України, як незаконне позбавлення волі і викрадення потерпілого вчинене за попередньою змовою групою осіб судом кваліфіковано правильно, а покарання ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з врахуванням ступеня тяжкості вчинених злочинів, даних про їх особи та обставин, що пом’якшують покарання.

Твердження прокурора про необгрунтованість застосування судом положень ст. 69 КК України при призначенні покарання ОСОБА_8 є безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 69 КК України, зокрема, за наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Суд обгрунтовано визнав обставинами, що пом’якшують покарання ОСОБА_8 його щире каяття та знаходження на його утриманні неповнолітньої доньки ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_4 (т.4, а.с. 105).

Також судом в повній мірі враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, взято до уваги, що ОСОБА_8 завдав незначну кількість ударів потерпілому ОСОБА_9, а з урахуванням особи засудженого, який раніше не притягувався до кримінальної відповідальності і має виключно позитивні характеристики (т.4, а.с. 106-107), суд умотивувавши своє рішення призначив покарання із застосуванням ст. 69 КК України і таке покарання є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

За таких обставин підстав для скасування вироку за м’якістю призначеного ОСОБА_8 покарання, як про це зазначає прокурор у касаційному поданні, не вбачається.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та касаційні скарги захисника ОСОБА_6, засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Запорізької області від 17 грудня 2009 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 – без зміни.