810/3528/15 Про визнання незаконними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у митному оформленні - 07.06.2016 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду касаційну скаргу Київської міської митниці Державної фіскальної служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року у справі № 810/3528/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон-К" до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови у митному оформленні, -

У серпні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Еталон-К" звернулося в суд з позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 16.07.2015 р. № 100250001/2015/000028/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250001/2015/00096 від 16.07.2015 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у відповідача були наявні всі документи, необхідні для визначення митної вартості за першим основним методом – за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2015 року, позовні вимоги задоволені. Визнане протиправним та скасоване рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 16.07.2015 № 100250001/2015/000028/2. Визнана протиправною та скасована картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100250001/2015/00096.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями Київська міська митниця Державної фіскальної служби звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ці рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що декларантом позивача 16.07.2015 р. заявлений до митного оформлення за електронною митною декларацією № 100250001/2015/007907 (далі – ЕМД) товар (плитка керамічна облицювальна глазурована, завтовшки не більше 15 мм., з кам’яної кераміки для покриття підлоги: ARCHISTONE LIGHT STONE LAPP 60*120, виробник GRUPPO CERAMICHE RICCHETTI S.P.A., торговельна марка – CERDISA, країна виробництва - IT), митною вартістю 7,0 USD за 1 м2, який надійшов на адресу позивача від іноземного контрагента Solifinance OU (Талін, Естонія) на підставі контракту від 01.10.2010 № 01/10-1-ІМ.

Декларантом обраний основний метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій). На підтвердження заявленої митної вартості товарів декларантом надані документи, перелік яких вказаний у графі 44 вказаної ЕМД, зокрема: міжнародна автомобільна накладна(CMR) № 0795975 від 08.07.2015; рахунок-фактура (інвойс) № 636/15 від 07.07.2015; пакувальний лист № 636/15 до інвойсу № 636/15 від 07.07.2015; зовнішньоекономічний контракт № 01/10-1-ІМ від 01.10.2010; доповнення до зовнішньоекономічного контракту № 01/10-1-ІМ: від 01.03.2011, від 20.10.2011, від 09.01.2012, від 23.06.2014, від 20.12.2014, від 01.04.2015; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару № 2730 від 08.07.2015; декларація про походження товару № 636/15 від 07.07.2015; лист виробника від 01.02.2015; копія митної декларації країни відправлення 15PL302010E0079120 від 08.07.2015; картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами № 125/2012/0001248 від 28.11.2011.

Київською міською митницею ДФС проаналізована інформація, що містилась у товаросупровідних документах, наданих до митного оформлення за митною декларацією, та повідомлено позивача електронним повідомленням, що для підтвердження складових заявленої митної вартості декларанту необхідно подати додаткові документи згідно п.3 ст. 53 МК України, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов’язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів.

За результатами розгляду вказаного повідомлення декларант відповідним листом проінформував митний орган, що надати запитувані документи можливості немає.

Відповідачем прийнята картка відмови у митному оформленні (випуску) товарів № 100250001/2015/00096 та рішення про коригування митної вартості товарів № 100250001/2015/000028/2 від 16.07.2015 р., яким скоригована митна вартість товару із 7,0 USD/м2 до 12,5 USD /м2.

Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що приймаючи спірне рішення про корегування митної вартості товарів, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане, але діяла упереджено, не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано та без урахування усіх обставин, наявністю поданих необхідних документів, які підтверджували заявлену митну вартість товару, у зв’язку з чим відповідачем неправомірно видані спірне рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України(далі – МК України (4495-17) ) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Положення ч.1 ст. 52 МК України визначають, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно ч.2 ст. 52 Митного кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товару, визначений у ст. 53 МК України.

Згідно ч.2 ст. 53 МК України до переліку документів, які декларант повинен подавати для підтвердження митної вартості товару, заявленої у декларації, і методу, обраного для її обчислення, належать: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст. 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов’язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов’язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

З аналізу наведених положень вбачається, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов’язковою, оскільки з цією обставиною закон пов’язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що до вантажної митної декларації ТОВ "Еталон-К", поданої до Київської міської митниці ДФС України, були надані всі необхідні документи передбачені ст. 53 МК України, які були у позивача на час митного оформлення.

Київською міською митницею ДФС України були витребувані додаткові документи за повним переліком, наведеним у ч.3 ст. 53 МК України без належного обгрунтування.

Підставою такого витребування відповідач зазначив наявність розбіжностей у поданих документах, а саме, те що у контракті № 01/10-1-ІМ від 1 жовтня 2010 року зазначені умови поставки товару FOB, однак,у поданій митній декларації згідно інвойсу № 610/15 від 3 липня 2015 року умови поставки товару визначені як СРТ.

Разом із тим, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що вказана обставина не є розбіжністю, оскільки митним органом не враховано, що положеннями п.3 Контракту № 01/10-1-ІМ від 1 жовтня 2010 року була передбачена поставка товару вантажним транспортом на умовах FOB – Валенсія. Так, 20 жовтня 2011 року між сторонами була укладена додаткова угода, за умовами якої п.3 Контракту викладений у новій редакції, яка передбачає можливість здійснення поставки товару двома способами: морським транспортом на умовах FOB – Кастеллон або автомобільним транспортом на умовах СРТ – Бровари. Додаткова угода від 20 жовтня 2011 року була надана Київській міській митниці ДФС України під час декларування товару, що підтверджується розшифруванням до графи 44 вантажної митної декларації № 100250001/2015/007959.

Підставою прийняття рішення Київською міською митницею ДФС України від 16 липня 2015 року № 100250001/2015/000028/2 про коригування митної вартості товару стала відсутність у документах, які підтверджують митну вартість, всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Частиною 4 ст. 54 МК України передбачений обов’язок митного органу письмово надавати інформацію декларанту про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визначена.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598 "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору" (z0883-12) , зареєстрованого Міністерством юстиції України 1 червня 2012 року за № 883/21195 (z0883-12) , митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Разом з тим, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, у вказаному рішенні не зазначено які саме документи не містять відомостей про митну вартість товару або які з документів, які підтверджують митну вартість, не були надані позивачем на законну вимогу відповідача.

Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовiрностi наданої iнформацiї, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Виходячи з наведеного колегія судів вважає обґрунтованим висновки судів першої та апеляційної інстанції, що митницею витребувані додаткові документи за відсутності наведення нею обґрунтованих сумнівів у правильності визначенні митної вартості товару, всупереч підтверджених всіх складових митної вартості товару під час подання МД для митного оформлення. Заперечення митного органу щодо розбіжності документів, викладені після винесення рішення, а не в самому рішенні про визначення митної вартості товару не можуть бути прийняті до уваги.

Враховуючи наведене суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення – без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.