Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні 15 квітня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_5 на постановлені щодо нього судові рішення.

Вироком Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 29 грудня 2008 року

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця

с. Прудове Сімферопольського району

АР Крим, не судимого,

засуджено за ч. 4 ст. 190 КК України на 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; за ч. 1 ст. 209 КК України на 3 роки позбавлення волі з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю на 2 роки, з конфіскацією грошових коштів в сумі 326 365 грн., отриманих злочинним шляхом, та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів йому остаточно визначено 7 років позбавлення волі з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю на 2 роки, з конфіскацією грошових коштів в сумі 326 365 грн., отриманих злочинним шляхом, та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_6 на відшкодування матеріальної шкоди 391 408 грн.

У хвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 10 березня 2009 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він, будучи директором ПП "Велес-агро", в період з 18 по 20 грудня 2007 року шляхом обману та зловживання довірою заволодів чужим майном – зерном кукурудзи, належним ПП "Сапфір і К", у кількості 327 100 кг на загальну суму 326 365 грн., що є особливо крупним розміром, після чого продав його за готівковий та безготівковий розрахунки ПП "Експрес-агро", надавши товару легальний статус. Перераховані грошові кошти у розмірі 168 225 грн. з розрахункового рахунку ПП "Експрес-агро" на розрахунковий рахунок ПП "Велес-агро" ОСОБА_5 перерахував на розрахунковий рахунок КП "Альянс" за придбання добрива, чим вчинив банківські операції з метою маскування джерела походження та легалізації грошових коштів, одержаних злочинним шляхом.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неповноту досудового та судового слідства, неправильне застосування кримінального закону. Стверджує, що в його діях немає складу злочинів, між ним (його фірмою) та потерпілою (її фірмою) існували цивільні та господарські відносини, які має визначити господарський суд. Вважає, що цивільний позов судом вирішено з порушенням цивільно-процесуального і кримінально-процесуального законів. Просить скасувати судові рішення та справу закрити за відсутністю складу злочинів, або направити на нове розслідування.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора про залишення скарги без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково.

Кримінальна справа за фактом заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою посадових осіб ПП "Сапфір і К" на суму 326 365 грн. за ознаками ч. 4 ст. 190 КК України порушена 14 березня 2008 року за заявою директора ПП "Сапфір і К" ОСОБА_7 Підставою для її порушення стали матеріали додаткової перевірки, зокрема, висновок № 2/35-2 від 5 лютого 2008 року по сумнівній фінансовій операції між ПП "Велес-агро" та ПП "Сапфір і К", затверджений начальником Управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом (т. 1 а.с. 12). Згідно з положеннями ст. 75 КПК України, висновок експерта для особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду не є обов’язковим, але незгода з ним повинна бути мотивована у судовому рішенні. Разом із тим, з матеріалів справи убачається, що цей висновок без належної перевірки був покладений органами досудового слідства в основу обвинувального висновку, судами – в основу судових рішень.

При розгляді справи судом недостатньо перевірені докази, надані органами досудового слідства на підтвердження вини засудженого. Так, судом не взято до уваги, що між ПП "Велес-агро", засновником та директором якого був ОСОБА_5, та ПП "Сапфір і К", засновником та директором якого була ОСОБА_7, був укладений договір на поставку зерна кукурудзи у кількості 500 000 кг. При цьому ПП "Сапфір і К" не являлось виробником зерна, а ПП "Велес-агро" не було переробником зерна. Фактично ці підприємства займалися посередницькою діяльністю, купляли та продавали продукцію з метою отримання прибутку, працюючи в умовах ризиків, оскільки внаслідок комерційної діяльності можуть настати як прибутки, так і збитки.

За умовами цього договору (т.1 а.с.71 – 73) продавець ПП "Сапфір і К" зобов’язується передати у власність, а покупець ПП "Велес-агро" – прийняти та сплатити товар (п.1.1) зерно кукурудзи (п.1.2) у кількості 500 000 кг (п.2.2) до 21 грудня 2007 року (п.3.1.3). Оплата за проданий товар проводиться на рахунок продавця протягом одного банківського дня з дати прийомки товару на зерносховище (п.3.2.1). При цьому поставка товару партіями договором не обумовлювалась.

Судом встановлено, що на виконання договору ПП "Сапфір і К" 15 та 17 грудня 2007 року здійснило поставку зерна на ДП Голопристанський елеватор двома партіями у кількості відповідно 154 500 кг та 172 600 кг, тобто загальною кількістю 327 100 кг, після чого поставку зерна зупинило.

На протязі всього досудового та судового слідства ОСОБА_5 давав послідовні показання, що саме з боку ПП "Сапфір і К" мало місце порушення умов договору, а саме – поставка продукції не в повному обсязі 500 т в строк до 21 грудня 2007 року, після чого у нього виникає обов’язок оплатити товар. Саме категорична відмова ПП "Сапфір і К" доставити партію товару у кількості 500 т, згідно його показань, привела до зриву запланованої угоди, в результаті чого він був вимушений продати продукцію по більш низькій ціні, оскільки за зберігання її на елеваторі платив кожен день значну суму.

Не поставивши продукцію у передбачений законом строк, директор ПП "Сапфір і К" ОСОБА_7, не виконавши умови договору, звернулась до УБОП, що й стало приводом для порушення кримінальної справи.

На момент порушення кримінальної справи ПП "Велес-агро" діяло легально, було офіційно зареєстровано, мало рахунок у банку, займалось комерційною діяльністю згідно уставу підприємства. Ніяких інших негативних наслідків роботи підприємства правоохоронними органами в ході слідства встановлено не було, тобто ПП "Велес-агро" та його директор ОСОБА_5 діяли в межах закону, даних щодо будь-яких порушень нормативних актів, що регулюють діяльність господарських підприємств, матеріали справи не містять.

Об’єктивна сторона шахрайства полягає у заволодінні майном чи придбанні права на майно потерпілого шляхом обману чи зловживання довірою, суб’єктивна сторона характеризується прямим умислом і корисливим мотивом. Відсутність хоча б одного зі складових елементів складу злочину шахрайства, у тому числі об’єктивної та суб’єктивної сторони, означає, що дії особи, поведінка якої оцінюється, не є злочином, та може свідчить про наявність між цією особою та потерпілим цивільно-правових відносин.

Недопоставка, несвоєчасна оплата отриманої продукції без наявності інших даних, що свідчать про скоєння злочину, свідчать про те, що у даному випадку мало місце порушення укладеного між підприємствами договору.

Відсутність достатніх коштів для розрахунку на рахунку одного з підприємств на момент укладання договору, на що послався суд у вироку, також не означає, що це підприємство незаконно займається господарською діяльністю або його директор заздалегідь має намір не виконати умови договору.

Невиконання сторонами цивільно-правових зобов’язань тягне за собою лише право сторони, що зазнала збитків, звертатися до органів, які вирішують господарські спори.

Збитковість угоди для підприємств, про яку зазначено у висновку № 2/35-2 по сумнівній фінансовій операції між ПП "Велес-агро" та ПП "Сапфір і К", затвердженому начальником Управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, сама по собі свідчить не про наявність злочину, а про наявність ризику комерційної діяльності.

В даному випадку рішення судових інстанцій не містять достатніх доводів на підтвердження наявності суб’єктивної сторони шахрайства, тобто умислу на заволодіння майном підприємства на момент отримання поставленої продукції.

На зазначене, у тому числі на недостатність перевірки конкретних обставин справи, умов договору вказував в апеляції захисник засудженого, однак в ході розгляду справи всі наведені в апеляції доводи належним чином перевірені не були та відповіді на них не надано.

Отже, суд без достатньої перевірки зазначених обставин прийшов до недостатньо обґрунтованого й передчасного висновку про наявність у діях ОСОБА_5 складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. У його діях, на думку колегії суддів, не вбачається навіть ознак складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 192 КК України – заподіяння майнової шкоди у великому розмірі шляхом обману чи зловживання довірою.

Крім того, оскільки відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 209 КК України легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, завжди передує вчинення суспільно-небезпечного діяння, за умови сумнівності щодо вчинення ОСОБА_5 шахрайства, висновок суду про наявність у діях ОСОБА_5 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 209 КК України, також є необґрунтованим і передчасним.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що судові рішення щодо ОСОБА_5 підлягає скасуванню, а справа - поверненню на новий судовий розгляд, під час якого суду слід більш детально перевірити наведені органами досудового слідства докази та дати їм відповідну оцінку, всебічно, повно та об’єктивно дослідити обставини справи, та прийняти рішення щодо наявності чи відсутності у діях ОСОБА_5 складу злочинів відповідно до вимог закону.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.

Вирок Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 29 грудня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 10 березня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.