Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів: Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Олексієнка М.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в м. Трускавці Львівської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року,

У травні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Трускавці Львівської області, в якому, з урахуванням уточнень, просив: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Управління Пенсійного фонду України в м. Трускавці Львівської області щодо відмови у призначенні, нарахуванні та виплаті ОСОБА_4 пенсії за віком на пільгових умовах; скасувати рішення комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах; визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Трускавці Львівської області від 07 квітня 2015 року щодо відмови у призначенні ОСОБА_4 пенсії на пільгових умовах; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Трускавці Львівської області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах з 11 листопада 2014 року, зарахувавши 12 років 10 місяців 13 днів роботи з 25 січня 1982 року по 07 грудня 1995 року електрозварником у механоскладальному цеху № 4 Дрогобицького долотного заводу, як роботу із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість у яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Постановою Трускавецького міського суду Львівської області від 28 вересня 2015 року позов задоволено частково. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у м. Трускавці Львівської області зарахувати стаж роботи ОСОБА_4 з 25 січня 1982 року по 07 грудня 1995 року електрозварником у механоскладальному цеху № 4 Дрогобицького долотного заводу, як пільговий за Списком № 2 виробництв, робіт, професій і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах та призначити пенсію з дати виникнення права на пільгову пенсію, тобто з 11 листопада 2014 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою відмовлено ОСОБА_4 у задоволенні позову.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 10 листопада 2014 року звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Трускавці Львівської області з заявою та відповідними документами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в м. Трускавці Львівської області від 07 квітня 2015 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за Списком № 2 відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у зв'язку з тим, що комісією при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області прийнято рішення про відмову у підтвердженні пільгового характеру роботи за Списком № 2 періоду його роботи електрозварником Дрогобицького долотного заводу (ВАТ "Дрогобицький долотний завод") з 25 січня 1982 року по 07 грудня 1995 року.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що пільговий характер роботи позивача на посаді електрозварника у спірний період часу підтверджується відповідними записами у його трудовій книжці, архівними довідками та поясненнями свідків.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи позивачу у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для призначення, нарахування та виплати позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з огляду на відсутність необхідних документів на підтвердження результатів атестації робочого місця за умовами праці з 21 серпня 1992 року по 07 грудня 1995 року та недостатність наявного у позивача стажу роботи електрозварником з 25 січня 1982 року по 21 серпня 1992 року (10 років 6 місяців 30 днів) для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

За правилами частини 1 статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (637-93-п) затверджено порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 1 цього Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_4 з 25 січня 1982 року до 07 грудня 1995 року працював у механоскладальному цеху № 4 Дрогобицького долотного заводу на посаді електрозварника 3-го та 4-го розряду. Відповідно до архівних довідок про нарахування заробітної плати № А-452/03-9 та № А452/03-9 від 27 листопада 2014 року за 1982-1995 роки позивачу нараховувалась заробітна плата як електрозварнику та електрозварнику автоматичних і напівавтоматичних машинах.

Розділом ХХХ ІІІ Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджених постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26 січня 1991 року № 10 (va010400-91) , передбачено посади електрозварювальників на автоматичних і напівавтоматичних машинах, зайнятих зварюванням в середовищі вуглекислого газу, на роботах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки, а також на напівавтоматичних машинах (позиція 23200000-19905) та посади електрозварювальників ручного зварювання (позиція 23200000-19906).

Згідно з пунктами 1 і 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 (442-92-п) (набрала чинності з 21 серпня 1992 року) на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому проводиться атестація; основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Пунктом 4 зазначеного Порядку встановлено, що атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Згідно з пунктом 4.2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (z1451-05) , результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Якщо атестація була вперше проведена після 21 серпня 1997 року, у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21 серпня 1992 року, 5-річний період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку (пункт 4.4 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах).

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження несприятливих умов праці за результатами атестації відповідного робочого місця: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Виходячи з наведеного відсутність підтвердження вищенаведених обставин, а саме, атестації робочого місця, не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу, починаючи з 21 серпня 1992 року.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 17 березня 2014 року по справі № 21-585а14.

Як вірно було встановлено судом апеляційної інстанції, матеріалами справи не підтверджено проведення атестації умов праці робочого місця електрозварника Дрогобицького долотного заводу (ВАТ "Дрогобицький долотний завод") у період з 21 серпня 1992 року по 07 грудня 1995 року.

Враховуючи вказане, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що підстави для зарахування вказаного періоду роботи до пільгового стажу позивача відсутні.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши всі обставини справи та давши належну правову оцінку доказам, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову, оскільки дії суб'єкта оскарження відповідають чинному законодавству та не порушили права, свободи і законні інтереси позивача.

Доводи касаційної скарги про незаконність судового рішення, порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права безпідставні, не ґрунтуються на законі та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Тому колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.