Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 квітня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на постановлені судові рішення щодо нього.

Вироком Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 липня 2008 року

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судимого,

засуджено за ч.2 ст. 191 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями на строк 2 роки.

За вироком суду ОСОБА_4 визнано винним та засуджено за те, що він, будучи службовою особою і обіймаючи посаду інженера Коломийської філії ДП "Івано-Франківськстандартметрологія", протягом четвертого кварталу 2006 року та другого кварталу 2007 року, зловживаючи службовим становищем, без отримання завдання та не повідомляючи директора вказаної філії, самовільно провів повірки засобів вимірювальної техніки на торгових підприємствах Снятинського, Косівського, Городенківського та Тлумацького районів, після чого проставляв тавро з позначкою "другий квартал 2007 року". За проведені повірки ОСОБА_4 вимагав та отримав від підприємців оплату готівкою на загальну суму 1396 грн., однак проведені роботи у журналі реєстрації договорів не облікував, акти здачі-приймання виконаних робіт у бухгалтерію підприємства не здавав та привласнив гроші.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 4 червня 2009 року вирок залишений без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4, посилаючись на однобічність та неповноту досудового і судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм кримінально-процесуального закону, просить постановлені щодо нього судові рішення скасувати, а справу закрити за відсутністю події злочину. Стверджує, що ніякого злочину він не вчиняв, він не є службовою особою і не є суб’єктом інкримінованого йому злочину.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні скарги слід відмовити.

Суди як першої, так й апеляційної інстанцій ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі засудженого, про відсутність в його діях суспільно-небезпечного діяння, що підпадає під ознаки вказаного злочину. Викладені в судових рішеннях мотиви про визнання цих доводів безпідставними колегія суддів знаходить обгрунтованими та такими, що відповідають матеріалам справи.

З вироку вбачається, що висновок суду про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого злочину грунтується на сукупності зібраних у справі доказів і є правильним.

Цими доказами, зокрема, є показання самого засудженого на досудовому слідстві, в яких він не заперечував того, що без отримання завдання керівника філії самовільно проводив повірки засобів вимірювальної техніки на торгових підприємствах, а отримані кошти привласнював, показання ОСОБА_5, ОСОБА_6 та інших свідків у справі, які ствердили, що ОСОБА_4, проводячи самовільно повірки ЗВТ, отримував від підприємців готівкою гроші без оформлення відповідних документів.

Вважати, що зазначені особи обмовили засудженого ОСОБА_4 чи їх показання були необ’єктивними, у суду підстав не було.

Зазначені обставини та дані, які містяться у довідках, виданих приватними підприємцями, довідці ДП "Івано-Франківськстандартметрологія", інших письмових матеріалів давали суду підстави дійти висновку про вчинення ОСОБА_4 зазначеного злочину.

Виходячи із фактичних обставин справи, злочинні дії ОСОБА_4 правильно кваліфіковані за ч.2 ст. 191 КК України.

Будь-яких процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й оцінці доказів, які б ставили під сумнів правильність висновків суду щодо доведеності винності ОСОБА_4, органами досудового слідства та судом не допущено.

Висновки грунтуються на допустимих і достатніх доказах.

Що стосується призначеного ОСОБА_4 покарання, то воно є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Доводи засудженого про відсутність у справі а.с.160-162, а саме - протоколу його допиту, були перевірені шляхом проведення службової перевірки, за результатами якої було встановлено, що на час розгляду справи судом апеляційної інстанції 4 червня 2009 року зазначені аркуші у матеріалах справи були наявні.

З урахуванням наведеного, передбачених законом підстав для призначення справи до касаційного розгляду з обов’язковим повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України, не вбачається.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів,

у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_4 відмовити.