Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 13 квітня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь при розгляді справи судом першої інстанції, на вирок суду щодо ОСОБА_4

За вироком Ратнівського районного суду Волинської області від 05 жовтня 2009 року

засуджений: за ч. 1 ст. 122 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік.

В апеляційному порядку цей вирок не переглядався.

ОСОБА_4 визнано винуватим у тому, що 13 липня 2009 року, біля 17 год. 00 хв., у с. Велимче Ратнівського району Волинської області, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, під час конфлікту з своєю матір’ю - потерпілою ОСОБА_5, що виник на ґрунті особистих неприязних стосунків, засуджений умисно завдав потерпілій численних ударів по голові, тулубу та руках, чим заподіяв їй тілесні ушкодження у вигляді крововиливу в ділянці голови, грудної клітини, обох верхніх кінцівок, а також перелому головки 4 п’ястної кістки правої китиці, що відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

У касаційному поданні, як видно із його змісту, прокурор просить скасувати вирок суду щодо ОСОБА_4, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого, внаслідок м’якості.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційному поданні, колегія суддів вважає, що подання прокурора задоволенню не підлягає.

Визнавши ОСОБА_4 винуватим в умисному заподіянні потерпілій ОСОБА_5 тілесних ушкоджень середньої тяжкості, суд першої інстанції кваліфікував дії засудженого за ч.1 ст. 122 КК України. Правильність цих висновків суду, а також кваліфікація його дій у касаційному поданні не оспорюється.

Що стосується призначення ОСОБА_4 покарання, то колегія суддів вважає, що вирішення цього питання судом першої інстанції відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Як видно із змісту мотивувальної частини вироку судом було враховано ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 злочину, встановлені по справі негативно характеризуючі засудженого дані та перелічені у вироку обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання.

З врахуванням наведеного та приймаючи до уваги те, що санкція ч.1 ст. 122 КК України передбачає інші, більш м’які види покарання, колегія суддів вважає, що призначення ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на указаний у вироку строк відповідає загальним засадам призначення покарання.

Будь-які обставини, які б не були враховані судом при призначенні ОСОБА_4 покарання, у поданні прокурора не зазначені.

Керуючись статтями 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення.