5-1058км10 Про відкрите викрадення майна із проникненням до житла та втягнення у злочинну діяльність неповнолітнього - 13.04.2010 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 13 квітня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Вінницької області на вирок Немирівського районного суду Вінницької області від 24 червня 2009 року щодо ОСОБА_5,

зазначеним вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Приліманське Овідіопольського району Одеської області, мешканця с. Скрицьке Немирівського району Вінницької області, раніше судимого:

- 02.02.2007 року за ч. 1 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік;

- 27.02.2007 року за ч.2 ст. 309, ч. 4 ст. 70 КК України на 3 роки і 6 місяців позбавлення волі зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки,

- за ч.3 ст. 186 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі;

- за ст. 304 КК України на 1 рік позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_5 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 71 КК України до покарання за цим вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком Немирівського районного суду Вінницької області від 27.02.2007 року та ОСОБА_5 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки і 8 місяців.

За вироком суду ОСОБА_5 засуджено за те, що він 06 грудня 2008 року, близько 21 год. 30 хв., будучи в стані алкогольного сп'яніння, в селі Скрицьке Немирівського району Вінницької області, достовірно знаючи, що ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, є неповнолітнім, шляхом психічного впливу, погроз застосування фізичної сили та залякування, своїми вказівками спонукав його до скоєння крадіжки матеріальних цінностей з домогосподарства в с.Скрицьке, яке належало ОСОБА_7

Також ОСОБА_5 06 грудня 2008 року, близько 22 год., будучи в стані алкогольного сп'яніння та маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, разом із неповнолітнім ОСОБА_6 прийшов до домогосподарства ОСОБА_7, шляхом розбиття віконної шибки проник у житловий будинок, проте був помічений потерпілою, після чого ОСОБА_6 з місця злочину втік, а ОСОБА_5, усвідомлюючи, що його дії стали відкритими, в присутності ОСОБА_7 відкрито викрав належний їй мобільний телефон "Сіменс С62".

У апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_5 не переглядався.

У касаційному поданні заступник прокурора Вінницької області посилається на порушення судом вимог ст. 334 КПК України, оскільки судом у вироку не було дано належної оцінки зібраним по справі доказам та не визначено наслідків учинених ОСОБА_5 злочинів. Вказує, що суд у вироку не зазначив частину ст. 304 КК України, за якою кваліфікував дії ОСОБА_5, та призначив йому покарання, за розміром менше, ніж передбачене санкціями ст. 304 КК України, діючої на час вчинення злочину. Стверджує, що судове слідство фактично було проведено судом у порядку ч.3 ст. 299 КПК України, проте, в порушення вимог кримінально-процесуального закону, ні підсудному, ні потерпілій не було роз'яснено правові наслідки застосування ч. 3 ст. 299 КПК України. Окрім того, доводить, що судом ОСОБА_5 було призначено надмірно м’яке покарання внаслідок неправильного засудження за ст. 304 КК України в старій редакції та безпідставного застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання за ч.3 ст. 186 КК України. Порушує питання про скасування вироку щодо ОСОБА_5 з направленням справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання та просив вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення злочину, форми вини і мотивів злочину та докази, на яких ґрунтується висновок суду, із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази та доводи підсудного. Суд зобов’язаний також мотивувати призначення покарання, в тому числі призначення його нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу України (2341-14) , що передбачає відповідальність за злочин.

Суд порушив зазначені вимоги закону та не врахував роз’яснень, викладених в п.п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.06.1990 року № 5 "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" (v0005700-90) , відповідно до яких у мотивувальній частині вироку повинен викладатися весь обсяг обвинувачення, визнаного доведеним, з обов'язковим зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і його мотив, а також обставини справи, які визначають ступінь винності підсудного, його роль, та докази, покладені судом в обґрунтування висновків. При цьому потрібно обґрунтовувати обвинувачення, визнане судом доведеним, конкретними доказами, не обмежуючись лише зазначенням прізвища свідка, потерпілого, назви проведеної експертизи або переліком джерел доказів тощо.

Так, суд визнав ОСОБА_5 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 186 КК України, проте в обвинуваченні, визнаному судом доведеним, не вказав про наслідки цього злочину, зокрема, вартість викраденого майна, що мало істотне значення по справі. Окрім того, суд взагалі не досліджував докази, які підтверджували відкритий характер викрадення та вартість викраденого ОСОБА_5 майна, тобто показання потерпілої ОСОБА_7 та свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_8, а у вироку послався лише на деякі джерела доказів – протокол огляду місця події та протокол відтворення обстановки та обставин події, не розкриваючи даних, що в них містились.

Також з матеріалів справи вбачається істотне порушення судом кримінально-процесуального закону, а саме вимог ч.3 ст. 299 КПК України, оскільки суд фактично застосував порядок дослідження доказів, передбачений ч.3 ст. 299 КПК України, обмежившись лише допитом підсудного та дослідженням висновку його судово-психіатричної експертизи, та не звернув уваги на те, що ОСОБА_5 в судовому засіданні змінював свої показання, заперечував вчинення ним відкритого заволодіння майном потерпілої.

Окрім того, визнавши доведеною винуватість ОСОБА_5 у втягненні 06.12.2008 року неповнолітнього ОСОБА_6 у злочинну діяльність та кваліфікувавши дії засудженого за ст. 304 КК України, суд не звернув увагу на те, що згідно з внесеними Законом України "Про внесення змін до статей 304 та 323 Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за злочини проти сім'ї та дітей" від 01.10.2008 року (616-17) (набув чинності 24.10.2008 року) змінами стаття 304 КК України набула дві частини, за якими посилено покарання винних. З огляду на те, що ОСОБА_5 органами досудового слідства було пред’явлено обвинувачення за ст. 304 КК України в старій редакції, яка не діяла на час вчинення ним злочину, суду належало поставити на обговорення учасників процесу питання щодо цього обвинувачення і прийняти законне й обґрунтоване рішення, що зроблено судом не було. Внаслідок цього суд, засуджуючі ОСОБА_5 за ст. 304 КК України, неправильно застосував кримінальний закон і призначив йому надмірно м’яке покарання, яке не відповідало санкції закону, який діяв на час вчинення цього злочину.

Також суд, застосувавши ст. 69 КК України при призначенні ОСОБА_5 покарання за ч. 3 ст. 186 КК України, відповідно до вимог закону належно не обґрунтував свого рішення.

Так, підставами для застосування ст. 69 КК України суд визнав наявність пом’якшуючих покарання ОСОБА_5 обставин – щире каяття та його легку розумову відсталість ступеня легкої дебільності. Однак при цьому суд не зазначив, чому вказана особливість психіки ОСОБА_5В ., а також його позиція в суді, відповідно до якої, згідно з протоколом судового засідання, він неодноразово змінював свої показання, визнані судом пом’якшуючими покарання засудженого обставинами.

Таким чином, допущені по справі порушення закону перешкодили суду постановити законний і обґрунтований вирок.

Ураховуючи наведене, вирок суду щодо ОСОБА_5 підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

При новому судовому розгляді суду належить дослідити докази по справі у встановленому законом порядку, визначитись щодо обвинувачення ОСОБА_5 у втягненні ОСОБА_6 у злочинну діяльність та при доведеності винуватості ОСОБА_5 у цьому злочині та злочині, передбаченому ч. 3 ст. 186 КК України, призначити йому покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України.