5-1057км10 Про незаконне придбання, зберігання без мети збуту та збут наркотичних засобів - 13.04.2010 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 13 квітня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 02 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_5,

зазначеним вироком ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця м. Маріуполя Донецької області, судимого 27.06.2008 року за ч.2 ст. 296, ч.1 ст. 187 КК України на 4 роки позбавлення волі зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, засуджено:

- за ч.2 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі;

- за ч.2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки позбавлення волі без конфіскації належного йому майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим йому визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією належного йому майна .

На підставі ст. 71 КК України до покарання за цим вироком приєднано частину не відбутого покарання за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27.06.2008 року та визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки і 1 місяць без конфіскації належного йому майна.

За вироком суду ОСОБА_5 засуджено за те, що він 25 квітня 2009 року в районі нічного ринку по вул. Олімпійській у м. Маріуполі незаконно придбав у невстановленої особи особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс висушений, який переніс в квартиру АДРЕСА_1, де зберігав з метою збуту.

25 квітня 2009 року ОСОБА_5, близько 09 год., перебуваючи біля власної квартири, незаконно збув за 150 грн. ОСОБА_6 особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс висушений, вагою 1,1 гр.

12 травня 2009 року, близько 12 год., ОСОБА_5, перебуваючи в районі нічного ринку по вул. Олімпійській, повторно незаконно придбав за 120 грн. у невстановленої особи особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс висушений, який переніс та зберігав за місцем свого проживання з метою збуту.

12 травня 2009 року ОСОБА_5, близько 16 год. 30 хв., перебуваючи біля власної квартири, незаконно збув за 150 грн. ОСОБА_6 особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс висушений, вагою 3,8 гр.

12 травня 2009 року в період з 18 год. 00 хв. до 18 год. 30 хв. під час особистого огляду ОСОБА_5 у нього працівниками міліції були вилучені отримані ним від продажу наркотичного засобу ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 150 грн.

Також, в період з 25.04.2009 року по 12.05.2009 року, в денний час, ОСОБА_5 умисно, перебуваючи в районі нічного ринку по вул. Олімпійській м. Маріуполя, незаконно придбав у невстановленої особи особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс висушений, масою 30 г, який переніс та зберігав без мети збуту за місцем проживання за вище названою адресою до вилучення його працівниками міліції 12.05.2009 року в період з 17 год. 05хв. до 18 год. 30 хв.

У апеляційному порядку вирок Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя Донецької області щодо ОСОБА_5 не переглядався.

У касаційному поданні заступник прокурора Донецької області, не оспорюючи доведеність винуватості засудженого і правильність кваліфікації його дій за ч.2 ст. 309, ч.2 ст. 307 КК України, вказує на невідповідність призначеного ОСОБА_5 із застосуванням ст. 69 КК України покарання тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого внаслідок м’якості. Окрім того, посилається на те, що місцевий суд, призначаючи ОСОБА_5 покарання за сукупністю злочинів за правилами ст. 70 КК України, призначив йому додаткове покарання у виді конфіскації майна в той час, коли при визначенні покарання окремо за злочини, що входили в сукупність, та за сукупністю вироків за правилами ст. 71 КК України суд такого додаткового покарання ОСОБА_5 не призначав. Просить вирок щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання і просив його задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Правильність встановлення фактичних обставин справи та кваліфікація дій ОСОБА_5 за ч.2 ст. 307, ч.2 ст. 309 КК України у касаційному поданні не оскаржені.

Покарання ОСОБА_5 призначено відповідно до вимог ст. 50, ст. 65 КК України з урахуванням тяжкості вчинених злочинів, даних про особу засудженого, а також пом'якшуючих покарання обставин.

Так, при призначенні покарання ОСОБА_5 суд урахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України є злочинами середньої тяжкості та тяжким, дані про особу засудженого, який вину визнав повністю, злочини вчинив до відбуття покарання за попереднім вироком, працював, за місцем роботи характеризувався позитивно, за місцем проживання - посередньо.

Щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів визнано судом пом'якшуючими покарання обставинами.

З огляду на зазначене, наявність пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання засудженого обставин, суд обґрунтовано визнав можливим призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі, але за розміром нижче від найнижчої межі санкції ч.2 ст. 307 КК України і без додаткового покарання у виді конфіскації майна. Про таке покарання просив і прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції.

Рішення суду про призначення ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 69 КК України як до основного, так і до додаткового покарання за ч. 2 ст. 307 КК України, покарання за ч. 2 ст. 309 КК України, а також покарання на підставі ст. 70 КК України за сукупністю цих злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим і покарання на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків вмотивовано та ґрунтується на законі.

Це покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65, 69 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення нових злочинів, а тому відсутні підстави для скасування вироку внаслідок м’якості призначеного засудженому покарання.

Посилання заступника прокурора Донецької області на те, що місцевим судом не було враховано ступеня тяжкості вчинених ОСОБА_5 злочинів та його особу – безпідставні. Вирок суду щодо призначення ОСОБА_5 покарання належним чином мотивований і відповідає вимогам ст. 334 КПК України.

Разом із тим, вирок Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя щодо ОСОБА_5 підлягає зміні.

Так, у мотивувальній частині вироку суд вказав про можливість призначення ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 307 КК України покарання із застосуванням ст. 69 КК України без додаткового покарання у виді конфіскації майна. Таке ж покарання за ч. 2 ст. 307 КК України було призначено засудженому і в резолютивній частині вироку.

Однак при визначенні ОСОБА_5 покарання на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 307 КК України, за кожний з яких йому не призначалось додаткове покарання у виді конфіскації майна, суд усупереч вимогам ст. 70 КК України призначив засудженому додаткове покарання у виді конфіскації майна. При цьому, визначаючи остаточне покарання за сукупністю вироків за правилами ст. 71 КК України, суд такого додаткового покарання ОСОБА_5 не призначав.

З огляду на викладене, з вироку суду підлягає виключенню рішення про призначення на підставі ст. 70 КК України ОСОБА_5 додаткового покарання у виді конфіскації належного йому майна.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Донецької області задовольнити частково.

Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 02 жовтня 2009 року щодо ОСОБА_5 змінити.

Виключити з вироку рішення суду про призначення ОСОБА_5 на підставі ст. 70 КК України додаткового покарання у виді конфіскації належного йому майна.

Вважати ОСОБА_5 засудженим на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 309, ч.2 ст. 307 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без конфіскації належного йому майна, а на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків – до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки і 1 місяць без конфіскації належного йому майна.