Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 13 квітня 2010 року матеріали справи за касаційною скаргою ОСОБА_5 на постанову Солом’янського районного суду м. Києва від 24 липня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 26 серпня 2009 року,

10 квітня 2009 року старшим слідчим Солом’янського РУ ГУ МВ України в м. Києві було порушено кримінальну справу за фактом вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 358 КК України. У постанові зазначено, що в передавальних розпорядженнях №173 від 14 листопада 2002 року, №175 від 14 листопада 2002 року, №176 від 14 листопада 2002 року, №177 від 15 листопада 2002 року, №178 від 15 листопада 2002 року, 149/150 від 13 листопада 2002 року, №152/153 від 13 листопада 2002 року, №154/155 від 13 листопада 2002 року, №156/157 від 13 листопада 2002 року, №158/159 від 13 листопада 2002 року, №196/197 від 19 листопада 2002 року містяться відтиски печатки ВАТ "Промтехкомплекс", які згідно з висновком спеціаліста № 859 від 29 травня 2006 року нанесені ймовірно не печаткою ВАТ "Промтехкомплекс".

Постановою Солом’янського районного суду м. Києва від 24 липня 2009 року, залишеною ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26 серпня 2009 року без зміни, задоволено скаргу ОСОБА_8 та скасовано зазначену постанову слідчого. У постанові судом зазначено, що прокурором були допущені порушення вимог ст.ст. 94, 98 КПК України, справа порушена без достатніх приводів і підстав.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 – особа, за заявою якої порушено кримінальну справу, просить вказані судові рішення скасувати як незаконні, а справу направити для проведення подальшого розслідування. Вважає, що при порушенні кримінальної справи було дотримано вимоги ст.ст. 94, 98 КПК України. Обґрунтовуючи свої доводи тим, що в матеріалах перевірки містяться достатні дані, які вказують на наявність ознак складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 358 КК України. Зазначає, що судом під час розгляду скарги вирішувалися ті питання, які мають вирішуватися під час розгляду справи по суті.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, представників ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які підтримали касаційну скаргу ОСОБА_5, думку прокурора Кравченко Є.С. про те, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково - скасувати судові рішення та направити матеріали справи на новий судовий розгляд, представника ОСОБА_8 – ОСОБА_9, яка просила залишити судові рішення без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

У порушення цих вимог закону суд першої інстанції вийшов за межі повноважень та ввійшов в оцінку доказів, що на стадії оскарження постанови про порушення справи є неприпустимим.

Зокрема, суд зазначив, що висновок спеціаліста має ймовірний характер, а тому не може бути підставою для порушення справи; що немає предмету злочину, оскільки передавальне розпорядження саме по собі не є документом, що надає право або звільняє від обов’язку. Крім того, судом було дано оцінку іншим рішенням Солом’янського районного суду м. Києва та Апеляційного суду м. Києва в даній категорії справ.

Апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляції прокурора, не звернув на допущені місцевим судом порушення закону і також вийшов за межі своїх повноважень, вирішивши питання, які вирішуються судом при розгляді кримінальної справи по суті. Виходячи зі змісту положень ст. 382 КПК України, апеляційний суд при перевірці судових рішень у даній категорії справ мав би з’ясувати, чи з дотриманням вимог процесуального закону суд першої інстанції розглянув скаргу.

За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню.

Оскільки Верховний Суд України не вправі ухвалювати рішення по суті у справах за скаргами на постанови про порушення кримінальної справи, поданими до місцевого суду, то касаційна скарга ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню, а матеріали справи направленню на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно розглянути справу з дотриманням чинного законодавства та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України,

касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову Солом’янського районного суду м. Києва від 24 липня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 26 серпня 2009 року, винесених у справі за скаргою ОСОБА_8, скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд.