Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 13 квітня 2010 року кримінальну справу за касаційними скаргами потерпілих ОСОБА_1., ОСОБА_2,

ОСОБА_3., ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на постановлені щодо ОСОБА_6 судові рішення,

постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 30 квітня 2009 року

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, несудимого,

за вчинення злочинів, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 190 КК України, звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року, а справу щодо нього закрито.

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_1., ОСОБА_3., ОСОБА_4 та ОСОБА_5 залишено без розгляду та роз’яснено їм право звернутися до суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 25 червня 2009 року постанову щодо ОСОБА_6 залишено без зміни.

ОСОБА_6 органами досудового слідства обвинувачувався у вчиненні ним таких злочинів.

ОСОБА_6, представляючись вигаданою особою, шляхом обману та зловживання довірою ОСОБА_2, ОСОБА_1., ОСОБА_3., ОСОБА_5 та ОСОБА_4, під виглядом оформлення кредитів на побутову техніку за умови її подальшої передачі йому для реалізації як шляху отримання коштів на відкриття власної справи під час майбутнього спільного подружнього життя, не маючи наміру на виконання взятих на себе зобов’язань щодо самостійної вчасної сплати кредиту, схилив останніх до оформлення таких кредитів.

Так ОСОБА_6 у період часу з 25 січня по 10 лютого 2007 року вчинив

8 епізодів шахрайства щодо потерпілої ОСОБА_2, заподіявши їй шкоду на загальну суму 42488 грн. 10 коп.

У період часу з 01 по 02 березня 2007 року ОСОБА_6 вчинив 4 епізоди шахрайства щодо потерпілої ОСОБА_1., заподіявши їй шкоду на загальну суму 13729 грн. 30 коп.

У період часу з 28 березня по 04 квітня 2007 року ОСОБА_6 вчинив

6 епізодів шахрайства щодо потерпілої ОСОБА_3., заподіявши їй шкоду на загальну суму 18560 грн. 03 коп.

17 квітня 2008 року ОСОБА_6 вчинив 2 епізоди шахрайства щодо потерпілої ОСОБА_5, заподіявши їй шкоду на загальну суму 10591 грн.

У період часу з 17 по 19 квітня 2008 року ОСОБА_6 вчинив 3 епізоди шахрайства щодо ОСОБА_4, заподіявши їй шкоду на загальну суму 19591 грн.

У касаційних скаргах потерпілі:

- ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилаються на те, що судом необґрунтовано закрито справу щодо ОСОБА_6 внаслідок акта амністії, оскільки вважають, що його дії необхідно кваліфікувати не за ч. 2, а за ч. 3 ст. 190 КК України за кваліфікуючими ознаками шахрайства, вчиненого повторно та у великих розмірах. Порушують питання про скасування постановлених щодо ОСОБА_6 судових рішень і направлення справи на нове розслідування;

- ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 посилаються на те, що досудове слідство у справі проведено неповно й однобічно, з порушенням інших вимог кримінально-процесуального закону, внаслідок чого до ОСОБА_6 неправильно застосовано кримінальний закон, оскільки дії останнього необхідно кваліфікувати за ч. 3 ст. 190 КК України. Також зазначають, що у справі не з’ясовано усіх даних про особу ОСОБА_6 та не залучено в якості потерпілих банківські установи, а дані обставини, на їх думку, мають істотне значення для правильного її вирішення. З урахуванням цього вважають, що судом безпідставно закрито справу щодо ОСОБА_6 та звільнено його від кримінальної відповідальності внаслідок акта амністії за вчинення ним злочинів, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 190 КК України. Апеляційний суд при розгляді справи таких допущених недоліків в установленому законом порядку не усунув. Просять скасувати постановлені щодо ОСОБА_6 судові рішення, а справу направити на нове розслідування.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в касаційних скаргах доводи, колегія суддів вважає, що у їх задоволенні належить відмовити з таких підстав.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року, підлягають звільненню від кримінальної відповідальності в порядку та на умовах, визначених цим Законом, особи, які підпадають під дію статті 1 цього Закону, кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи не розглянуті судами, а так само розглянуті судами, але вироки не набрали законної сили, про злочини, вчинені до набрання чинності цим Законом.

Зокрема, під дію п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року підпадають особи, які вчинили умисні злочини, що не є тяжкими або особливо тяжкими та які не позбавлені батьківських прав і на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.

Матеріалами справи встановлено, що в судовому засіданні захисник ОСОБА_7 та підсудний ОСОБА_6 заявили клопотання про закриття справи щодо останнього на підставі Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року (660-17) , оскільки на його утриманні знаходиться неповнолітня дочка ОСОБА_8.,ІНФОРМАЦІЯ_2 ( т. 3 а.с. 139, 179-180)

З урахуванням зазначеного, а також того, що вчинені ОСОБА_5 злочини, передбачені ч. ч.1, 2 ст. 190 КК України, відповідно до ст. 12 КК України є злочинами невеликої та середньої тяжкості, місцевий суд обґрунтовано звільнив його від кримінальної відповідальності на підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року та закрив справу щодо нього.

Апеляційний суд, у свою чергу, розглянувши апеляції представників потерпілих з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, правильно залишив без зміни постанову щодо ОСОБА_6, тому доводи з даного приводу в скаргах потерпілих, не ґрунтуються на матеріалах справи.

Також безпідставними є посилання в скаргах потерпілих на те, що дії ОСОБА_6 необхідно кваліфікувати за ч. 3 ст. 190 КК України у зв’язку з тим, що сума завданої шкоди всім потерпілим становить 104959 грн. 83 коп., що є великим розміром.

Наявними у справі доказами встановлено, що ОСОБА_6, вчиняючи шахрайські дії щодо ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4 та ОСОБА_5, щоразу реалізовував умисел на заволодіння майном кожної із потерпілих. При цьому даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_6, розпочинаючи шахрайські дії, мав намір привласнити чуже майно у великих розмірах, не виявлено.

Враховуючи, що за жоден з епізодів злочинної діяльності ОСОБА_5 не був засуджений, відповідно до ст. 33 КК України, його дії становлять сукупність злочинів та мають самостійну кваліфікацію.

З огляду на це юридична оцінка вчинених ОСОБА_5 діянь за

ч. ч. 1, 2 ст. 190 КК України, є правильною.

Доводи у скаргах про те, що в справі не залучено в якості потерпілих банківські установи, є надуманими.

Відповідно до ст. 49 КПК України, потерпілим визнається особа, якій злочином заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду.

Як убачається з матеріалів справи, в результаті злочинних дій ОСОБА_6 шкоду заподіяно саме ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Наявність у цих потерпілих цивільно-правових зобов’язань перед банківськими установами, не дає підстави для визнання останніх потерпілими.

Не заслуговують на увагу і твердження у скаргах щодо неповного з’ясування у справі всіх даних про особу ОСОБА_6 у зв’язку з тим, що згідно з матеріалами справи на досудовому слідстві уточнювалися анкетні дані останнього, про що свідчить відповідна постанова.

На підставі наведеного та керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити в задоволенні касаційних скарг потерпілих ОСОБА_1., ОСОБА_2, ОСОБА_3., ОСОБА_4 та ОСОБА_5