Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 8 квітня 2010 року справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої й апеляційної інстанцій, на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 вересня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 12 листопада 2009 року щодо ОСОБА_5,

постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 вересня 2009 року скасовано постанову слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу податкової міліції ДПА у Закарпатській області від 22 липня 2009 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_6 та ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 12 листопада 2009 року постанову місцевого суду змінено – виключено з її резолютивної частини посилання на скасування постанови слідчого від 22 липня 2009 року відносно ОСОБА_6, у решті – залишено без зміни.

На думку особи, яка порушила кримінальну справу, службові особи ВАТ "АПГ "Закарпатський сад", а саме, генеральний директор ОСОБА_6 та головний бухгалтер ОСОБА_5, умисно ухилилися від сплати податку на суму 7 259 261,49 гривень, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах.

У касаційному поданні та доповненні до нього прокурор посилається на те, що судами необґрунтовано скасовано постанову про порушення кримінальної справи, оскільки при її порушенні було дотримано вимоги ст. ст. 94, 98 КПК України, у зв’язку з чим просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України; думку прокурора на підтримку касаційного подання; перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти лише наявність передбачених ст. 94 КПК України приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Проте місцевий суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_5, вказаних вимог закону не дотримався, оскільки замість перевірки наявності передбачених ст. 94 КПК України приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законності джерел отримання даних, які стали підставою для її винесення, вдався до оцінки наявних у справі доказів, тобто заздалегідь вирішив ті питання, які мають вирішуватися при розгляді справи по суті.

Апеляційний суд, залишивши рішення суду першої інстанції без зміни, на вказані недоліки уваги не звернув, натомість і сам вдався до оцінки наявних у справі доказів.

Крім того, апеляційний суд не врахував, що відповідно до вимог п. 5.2.6. ст. 5 Закону України " Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", якщо платник податків оскаржує рішення податкового органу до суду, обвинувачення особи в ухиленні від сплати податків не може ґрунтуватися на такому рішенні контролюючого органу до остаточного вирішення справи судом, за винятком коли таке обвинувачення не тільки базується на рішенні контролюючого органу, а й доведено на підставі додатково зібраних доказів відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства України.

Будь-якого обмеження щодо порушення кримінальної справи стосовно платника податків за наявності приводів і підстав зазначена норма закону не містить, а суд апеляційної інстанції, пославшись на неї на обґрунтування свого висновку про необхідність залишення без зміни постанови місцевого суду про задоволення скарги, витлумачив цю норму всупереч її точному змісту.

Оскільки суди першої й апеляційної інстанцій, розглянувши справу з порушеннями вимог ст. 236-8 КПК України, дійшли передчасного висновку про незаконність постанови про порушення кримінальної справи, постанова місцевого суду та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Під час нового судового розгляду необхідно у відповідності з вимогами ст. 236-8 КПК України перевірити наявність передбачених ст. 94 КПК України приводів і підстав для винесення постанови про порушення кримінальної справи, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення зазначеної постанови, та, не розглядаючи й заздалегідь не вирішуючи тих питань, які вирішуються судом при розгляді справи по суті, постановити законне і справедливе судове рішення.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -

касаційне подання прокурора задовольнити.

Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29 вересня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 12 листопада 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.