Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 8 квітня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 10 квітня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 15 травня 2009 року,

постановою прокурора від 01.10.2003 року було порушено кримінальну справу за фактом умисного ухилення від сплати податків посадовими особами ТОВ "Луганське енергетичне об’єднання" в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України.

Постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 10 квітня 2009 року задоволено скаргу адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 та скасовано зазначену постанову прокурора, а в порушенні кримінальної справи – відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 15 травня 2009 року дане судове рішення залишено без зміни.

З постанови про порушення кримінальної справи убачається, що посадові особи ТОВ "Луганське енергетичне об’єднання" в період жовтня 2002 року, під час здійснення фінансово-господарської діяльності, необґрунтовано, з використанням підроблених документів, заявили у податкових деклараціях податковий кредит у сумі 1149,2 тис. грн. від комерційних операцій з ТОВ "Портовик". При цьому, використовуючи підроблені документи, посадові особи ухилилися від сплати ПДВ на вказану суму, чим спричинили державі збитки в особливо великих розмірах.

У касаційному поданні прокурор вказує на наявність приводів і підстав для порушення даної справи та просить скасувати судові рішення, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 15 ст. 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевірити наявність приводів та підстав для винесення зазначеної постанови, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Як убачається з постанови суду першої інстанції, обґрунтуванням для скасування постанови про порушення кримінальної справи слугувала відсутність достатніх даних, які вказують на наявність ознак злочину в діях посадових осіб ТОВ "Луганське енергетичне об’єднання".

Разом з тим, суд при винесенні даного рішення не взяв до уваги того, що приводом до порушення даної справи стало безпосереднє виявлення ознак злочину за наслідками проведеної перевірки фінансово-господарської діяльності товариства.

Підставами ж для порушення справи стали власне матеріали даної перевірки, а саме: копія вантажної митної декларації, копії контракту та договору комісії, висновок спеціалістів Харківського науково-дослідницького інституту судових експертиз щодо завищення посадовими особами ТОВ "Луганське енергетичне об’єднання" вартості комплексних систем регулювання тиску газу та завищення заявленої суми податкового кредиту від здійсненої комерційної операції з експорту продукції, а також пояснення осіб та інші матеріали.

Посилання суду при скасуванні постанови про порушення кримінальної справи на відсутність даних щодо узгодження податкових зобов’язань ТОВ "Луганське енергетичне об’єднання" суперечать вимогам кримінально-процесуального закону та роз’ясненням які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 08.10.2004 року "Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів" (v0015700-04) , відповідно до яких обвинувачення в ухиленні від сплати податків може бути доведено також на підставі додатково зібраних доказів, зокрема й на підставі висновку експерта або акту документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства.

Зазначене не було враховано судом першої інстанції, а тому його висновок про відсутність підстав для порушення кримінальної справи є необґрунтованим.

Твердження суду першої інстанції про недотримання прокурором вимог ч.2 ст. 98 КПК України у зв’язку з порушення кримінальної справи по факту, а не щодо особи, є безпідставним. Оскільки конкретних осіб, які керували та вчиняли незаконні дії по ухиленню від сплати податків, необхідно було встановити шляхом проведення слідчих дій, кримінальну справу було порушено за фактом вчинення злочину, що не суперечить вимогам кримінально-процесуального закону.

А також судом залишено поза увагою те, що зробити висновок про наявність чи відсутність умислу на ухилення від сплати податків в діях посадових осіб можливо тільки під час проведення досудового слідства в рамках порушеної кримінальної справи.

Таким чином, суд при розгляді матеріалів справи порушив вимоги ст. 236-8 КПК України, вдавшись до оцінки ряду доказів по справі, що є неприпустимим на даному етапі кримінального процесу.

Отже суд, скасовуючи постанову слідчого про порушення кримінальної справи, не перевірив належним чином наявність приводів і підстав для її порушення, вдався до оцінки ряду доказів, що може бути здійснене лише при провадженні досудового слідства після порушення кримінальної справи та при розгляді справи по суті. В своїй постанові суд також не врахував того, що інші обставини злочину можуть бути встановлені тільки під час проведення досудового слідства з дотриманням вимог закону.

Апеляційний суд при розгляді матеріалів справи не перевірив належним чином усіх доводів, що були наведені в апеляції прокурора, і допущених судом першої інстанції недоліків не усунув.

Крім того, як свідчать матеріали справи, ухвалою колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 17 червня 2008 року були скасовані з цих же підстав постанова Ленінського районного суду м. Луганська від 5 квітня 2007 року та ухвала апеляційного суду Луганської області від 23 квітня 2007 року.

Скасовуючи постанову прокурора від 01.10.2003 року про порушення кримінальної справи, як місцевий, так і апеляційний суди водночас допустили порушення вимог ст. 399 КПК України, оскільки вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов’язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при повторному розгляді справи.

Виходячи з того, що постанова місцевого суду та ухвала апеляційного суду постановлені з порушенням вимог кримінально-процесуального закону, вони підлягають скасуванню, а матеріали справи за скаргою адвоката ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 на постанову прокурора від 01.10.2003 року про порушення кримінальної справи за фактом умисного ухилення від сплати податків посадовими особами ТОВ "Луганське енергетичне об’єднання" в особливо великих розмірах - направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно врахувати наведене та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 10 квітня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 15 травня 2009 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.