Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 8 квітня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 5 січня 2009 року, якою закрито кримінальну справу щодо

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судимого;

обвинуваченого за ч.5 ст. 27, ч.3 ст. 191 КК України і звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п. "в" ст. 1 Закону України"Про амністію" від 12 грудня 2008 року.

В апеляційному порядку справа не перевірялась.

Органами досудового слідства ОСОБА_5 обвинувачувався в тому, що він, з метою незаконного отримання підземного стажу і нарахування в майбутньому пільгової пенсії, 28 серпня 2007 року влаштувався на ділянку УПР-2 ОП "Шахта Білозерська" ДП "Добропіллєвугілля" у якості проходчика V розряду, однак фактично не працював, а свою банківську картку передав начальнику УПР-2 ОСОБА_6, щодо якого постановлено обвинувальний вирок, для розпорядження нарахованої йому в майбутньому заробітної плати.

У касаційному поданні прокурор зазначає, що суд безпідставно застосував положення п."в" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року і звільнив ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності, оскільки враховуючи, що він вчинив тяжкий злочин до нього не може бути застосовано вказаний Закон. У зв’язку з цим просить скасувати постанову місцевого суду і направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню за таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року звільняються від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України та за злочини вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 вчинив умисний злочин, передбачений ч.3 ст. 191 КК України санкція якої передбачає максимальне покарання у виді 8 років позбавлення волі.

Тобто, відповідно до вимог ч.4 ст. 12 КК України вчинений ОСОБА_5 злочин є тяжким, а тому він не підпадає під дію ст. 1 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року.

Враховуючи, що суд безпідставно застосував положення п."в" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року і звільнив ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності, постанова підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд для постановлення рішення, яке б відповідало вимогам закону.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Донецької області задовольнити.

Постанову Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 5 січня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.