Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 8 квітня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Закарпатської області на вирок Рахівського районного суду Закарпатської області від 10 вересня 2009 року,

яким засуджено

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженку та мешканку смт Великий Бичків

Рахівського району Закарпатської області,

таку, що судимості не має,

- за ч. 1 ст. 358 КК України на один рік обмеження волі;

- за ч. 3 ст. 358 КК України на два роки обмеження волі;

- за ч. 2 ст. 364 КК України на п’ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися підприємницькою діяльністю строком на один рік;

- за ч. 2 ст. 366 КК України на два роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися підприємницькою діяльністю строком на один рік.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_5 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на п’ять років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися підприємницькою діяльністю строком на один рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки із покладенням на неї обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

ОСОБА_6,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

уродженку та мешканку смт Великий Бичків

Рахівського району Закарпатської області,

таку, що судимості не має,

- за ч. 4 ст. 190 КК України на п’ять років позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 358 КК України на один рік обмеження волі;

- за ч. 3 ст. 358 КК України на два роки обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на п’ять років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки із покладенням на неї обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь держави відповідно 2190 гривень 50 копійок та 1095 гривень 25 копійок судових витрат за проведення експертиз.

Вирішено питання про речові докази.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визнано винуватими та засуджено за умисні злочини, вчиненні ними за таких обставин.

ОСОБА_5, обіймаючи посаду головного бухгалтера селянсько-фермерського господарства "МВЮ та ММВ", будучи службовою особою, восени 2007 року в смт Великий Бичків Рахівського району Закарпатської області, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи в інтересах третьої особи, з метою незаконного отримання ОСОБА_6 кредитних коштів у сумі 37 000 доларів США, діючи за попередньою змовою з останньою, склала та підписала від свого імені та імені директора СФГ "МВЮ та ММВ" ОСОБА_7, завірила печаткою підприємства та видала ОСОБА_6 довідки про доходи на ім’я ОСОБА_8 та ОСОБА_9, до яких внесла завідомо неправдиві відомості про те, що вказані особи працювали в СФГ "МВЮ та ММВ" та отримували заробітну плату.

У зв’язку з тим, що видані довідки містили розмір доходів, недостатній для отримання кредиту, ОСОБА_5 10 жовтня 2007 року з тією ж метою повторно, зловживаючи службовим становищем, підписала від свого імені та імені директора СФГ "МВЮ та ММВ" ОСОБА_7, завірила печаткою підприємства та видала ОСОБА_6 дві незаповнені довідки про доходи, в які остання сама внесла наведені вище завідомо неправдиві відомості про розмір заробітної плати ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відповідно 2800 гривень та 3000 гривень та надала до ЗАТ "ОТП Банк".

На підставі виданих підроблених довідок та інших документів, поданих ОСОБА_6 до ЗАТ "ОТП Банк", 26 листопада 2007року ОСОБА_8 було видано кредитні кошти в сумі 37 000 доларів США. Вказані кошти він передав ОСОБА_6, яка, не маючи на меті їх повертати, привласнила та розпорядилася ними на власний розсуд, тобто шахрайським шляхом заволоділа зазначеними грошовими коштами у великих розмірах.

Такими діями інтересам ЗАТ "ОТП Банк" було спричинено тяжкі наслідки у виді матеріальних збитків на суму 37 000 доларів США.

Крім того, 25 липня 2007 року ОСОБА_5 у приміщенні Рахівської державної нотаріальної контори з метою отримання споживчого кредиту під заставу в Тячівському відділенні Закарпатського регіонального управління ВАТ КБ "Надра" підробила підпис у договорі іпотеки від імені ОСОБА_7 про надання згоди на передачу в іпотеку ? будинку АДРЕСА_1, у результаті чого 25 липня 2007 року було оформлено договір іпотеки. На підставі вказаного договору 26 липня 2007 року ОСОБА_5 отримала в Тячівському відділенні Закарпатського РУ ВАТ КБ "Надра" кредитні кошти в сумі 32 000 доларів США.

У касаційному поданні та доповненнях до нього прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості вчинених злочинів та особі засуджених внаслідок м’якості, ставить питання про скасування оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд. Зазначає, що судом неправильно призначено покарання ОСОБА_5 на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, оскільки однакові за видом і розміром додаткові покарання поглиненню не підлягають. Вважає, що у цьому випадку суд мав застосувати принцип часткового або повного складання додаткових покарань. Звертає увагу на те, що у резолютивній частині вироку при звільненні ОСОБА_6 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням зайве вказано про звільнення її від відбування основного покарання, оскільки додаткове покарання призначене їй не було. Указує на те, що у мотивувальній частині вироку неправильно вказано, що в санкціях ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України передбачено обов’язкове додаткове покарання – штраф. Крім того, вважає, що покарання у виді обмеження волі за ч. 1 ст. 358 та ч. 3 ст. 358 КК України засудженій ОСОБА_5 судом призначено у порушення вимог ч. 3 ст. 61 КК України, оскільки вона має на утриманні двох дітей віком до чотирнадцяти років. Зазначає, що суд при призначенні покарання в повній мірі не врахував тяжкості вчинених злочинів, а також всіх обставин справи, зокрема, що заподіяні збитки засудженими не відшкодовано.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Оскаржуваний вирок винесено незаконним складом суду під головуванням судді Рахівського районного суду Закарпатської області Тулик І.І., який 26 травня 2009 року вирішував питання щодо проведення виїмки документів, що становлять банківську таємницю, у відділенні ВАТ КБ "Надра" (т. 3 а.с. 45-46).

Згідно з вимогами п. 2-1 ч. 1 ст. 54 КПК України суддя не може брати участі в розгляді кримінальної справи, якщо він під час досудового розслідування справи вирішував питання щодо проведення обшуку, виїмки, огляду, обрання, зміни чи скасування запобіжних заходів, продовження строків тримання під вартою, або розглядав скарги на затримання чи на постанови про відмову в порушенні кримінальної справи або закриття справи.

У відповідності до положень п. 2 ч. 2 ст. 370 КПК України зазначене порушення кримінально-процесуального закону є істотним та таким, що тягне за собою скасування вироку місцевого суду та направлення кримінальної справи на новий судовий розгляд.

Що стосується доводів у касаційному поданні про м’якість призначеного засудженим покарання, то вони є слушними в частині необґрунтованого застосування ст. 75 КК України.

Згідно із зазначеним законом рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням може бути прийнято, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Мотивуючи звільнення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від призначеного покарання з випробуванням, суд указав, що враховує характер вчинених злочинів, обставини, які пом’якшують покарання та дані про особу винних.

Однак, у порушення наведених вище вимог закону суд не обґрунтував у вироку висновок про можливість виправлення засуджених без реального відбування ними покарання.

Суд фактично не врахував тяжкість інкримінованих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 злочинів, передбачених відповідно ч. 3 ст. 364 та ч. 4 ст. 190 КК України, які відповідно до вимог ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких злочинів, а також обставин їх вчинення.

За таких обставин колегія суддів вважає, що призначене судом ОСОБА_5 та ОСОБА_6 покарання зі звільненням їх від відбування цього покарання з випробуванням є явно несправедливим внаслідок м’якості.

Виходячи з наведеного, вирок місцевого суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

Доводи прокурора про неправильне застосування кримінального закону при призначенні покарання засудженій ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 358 та ч. 3 ст. 358 КК України у виді обмеження волі та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів при складанні додаткових покарань, а також інші доводи, викладені у касаційному поданні, підлягають вирішенню під час нового судового розгляду.

На підставі наведеного, керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів, -

Касаційне подання прокурора задовольнити частково.

Вирок Рахівського районного суду Закарпатської області від 10 вересня 2009 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_6 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.