Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 8 квітня 2010 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи, на вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23 квітня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 10 жовтня 2008 року.

Вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23 квітня 2008 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, такого, що не має судимості в силу ст. 89 КК України, засуджено:

за ч. 2 ст. 307 КК України до позбавлення волі на 7 років з конфіскцією всього майна;

за ч. 2 ст. 309 КК України до позбавлення волі на 3 роки;

за ч. 2 ст. 310 КК України до позбавлення волі на 4 роки.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_5 остаточно призначено 7 років позбавлення волі.

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 10 жовтня 2008 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 12.07.2007 року придбав з метою збуту у невстановленої особи 5 мл ацетильованого опію. В цей же день він продав 0,44 г ацетильованого опію ОСОБА_1 за 75 грн. за місцем свого проживання (АДРЕСА_1). 12.07.2007 року за місцем проживання ОСОБА_5 було виявлено 0,532 г опія ацетильованого, 11,9 г маріхуани та 6 г макової соломи, які він зберігав без мети збуту. Крім того, на своїй присадибній ділянці незаконно посіяв та вирощував 120 кущів коноплі, які були виявлені працівниками міліції під час обшуку.

У касаційному поданні порушується питання про скасування вироку у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та направлення справи на новий судовий розгляд. Просить перекваліфікувати дії ОСОБА_5 з ч. 2 ст. 310 на ч. 1 ст. 310 КК України та призначити покарання за цією статтею у виді 3 років обмеження волі. Зазначається, що суд неправильно кваліфікував дії ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 310 КК України, в той час як ОСОБА_5 посіяв коноплю до придбання та збуту наркотичного засобу та виявлення наркотичних засобів в його домоволодінні.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у вчинених злочинах та правильності кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України у поданні не оспорюються у поданні.

Посилання у поданні на те, що дії ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 310 КК України кваліфіковано неправильно і їх слід перекваліфікувати на ч. 1 ст. 310 КК України безпідставні.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 12.07.2007 року придбав з метою збуту ацетильований опій, який в цей же день збув ОСОБА_1, тобто вчинив злочин, переддбачений ч. 2 ст. 307 КК України, а також 12.07.2007 року він скоїв злочин, передбачений ч. 2 ст. 309 КК України, а саме, зберігав без мети збуту наркотичний засіб – опій ацетильований.

Згідно протоколу обшуку від 12.07.2007 року, обшук до 15 год. 20 хв. спочатку проводився в домоволодінні з метою виявлення помічених грошей, а потім на присадибній ділянці були виявлені та вилучені рослини коноплі.

Хоча злочин, передбачений ч. 2 ст. 310 КК України почався до 12.07.2007 року з моменту посіву коноплі, але закінченим він рахується з моменту його виявлення – 12.07.2007 року після 15 год. 20 хв., оскільки він є продовжуваним, рослини коноплі вирощувалися до їх вилучення з земельної ділянки.

До попередження злочину, передбаченого ч. 2 ст. 310 КК України ОСОБА_5 скоїв збут наркотичного засобу, зберігання наркотичних засобів без мети збуту, тобто являвся особою, яка вчинила злочини, передбачені ст. ст. 307, 309 КК України.

За таких обставин суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 310 КК України.

Покарання призначене з урахуванням обставин справи, тяжкості злочинів та особи засудженого, а тому є справедливим і відповідає вимогам кримінального закону.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора залишити без задоволення, вирок Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 23 квітня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 10 жовтня 2008 року – без зміни.