Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 8 квітня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Одеської області на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 9 липня 2009 року щодо ОСОБА_1

Зазначеним вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше неодноразово судимого, останній раз 10.06.2004 року за сукупністю злочинів, передбачених ч. 3 та 2 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком 5 років,

засуджено за ч. 2 ст. 289 КК України до позбавлення волі строком 5 років без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням 3 роки, з покладенням на засудженого обов’язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_1 не переглядався.

Як визнав встановленим суд, 19 березня 2009 року приблизно о 3-й годині ОСОБА_1 за попередньою змовою з невстановленою особою у дворі будинку № 28 по вул. Ак. Заболотного м. Одеси незаконно заволоділи автомобілем ВАЗ 2109 д/н НОМЕР_1 вартістю 20274 грн. 87 коп., який належав ОСОБА_2 В подальшому біля будинку № 108 по вул. Дніпропетровська дорога ОСОБА_1 було затримано працівниками міліції.

Також, внаслідок незаконного заволодіння зазначеним автомобілем, потерпілому ОСОБА_2 було заподіяно матеріальну шкоду на суму 506 грн. 90 коп.

У касаційному поданні заступник прокурора Одеської області, не оспорюючи доведеності вини та правильності кваліфікації дій ОСОБА_1 зазначає, що місцевий суд безпідставно звільнив його, на підставі ст. 75 КК України, від відбування покарання з випробуванням. Заступник прокурора також зазначає, що суд, в порушення вимог ст. 333 КПК України, у вступній частині вироку не вказав відомості про всі непогашені судимості ОСОБА_1 та в порушення вимог ст.ст. 328, 334 КПК України не вирішив питання щодо заявленого по справі цивільного позову потерпілого. Просить вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційного подання та перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання задоволенню не підлягає.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину відповідає матеріалам справи.

Як вбачається з протоколу судового засідання, ОСОБА_1 повністю визнав свою винуватість у вчиненому, у зв’язку з чим докази у судовому засіданні досліджувалися в порядку ст. 299 КПК України. При цьому йому були роз’яснені правові наслідки застосування ст. 299 КПК України.

Дії засудженого ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 289 КК України кваліфіковані правильно.

Покарання ОСОБА_1 призначено у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, особи винного та обставин, що пом’якшують покарання.

Так, звільняючи ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд навів у вироку переконливі підстави прийняття такого рішення. Зокрема, суд врахував, як вбачається з вироку, що ОСОБА_1 повністю визнав свою вину у вчиненому та щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, добровільно відшкодував завдану шкоду, позитивно характеризується, має на утриманні трьох малолітніх дітей, непрацюючу жінку та її матір похилого віку.

Наведені обставини, що пом’якшують покарання, дані про особу винного давали суду підстави дійти до висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.

Крім того, як вбачається з протоколу судового засідання, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, під час судових дебатів у своїй промові просив, з врахуванням наведених пом’якшуючих обставин та особи винного, призначити засудженому ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 75 КК України.

В апеляційному порядку прокурор, з приводу м’якості призначеного засудженому покарання, вирок місцевого суду не оскаржував.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав вважати призначене ОСОБА_1 покарання м’яким.

Доводи у касаційному поданні заступника прокурора Одеської області про те, що суд, в порушення вимог ст.ст. 328, 334 КПК України, не вирішив питання щодо заявленого по справі цивільного позову потерпілого, є безпідставними.

Як видно з матеріалів справи, потерпілим ОСОБА_2 було заявлено цивільний позов про відшкодування йому матеріальних та моральних збитків, завданих злочинними діями ОСОБА_1 Останнім було частково відшкодовано завдану шкоду, а від решти позову потерпілий відмовився, про що свідчить його розписка (а.с. 141).

Посилання у касаційному поданні заступника прокурора Одеської області на ту обставину, що суд, в порушення вимог ст. 333 КПК України, у вступній частині вироку не вказав відомості про всі непогашені судимості ОСОБА_1, у даному випадку, не є підставою для скасування вироку при обґрунтованості засудження винного за вчинений злочин, правильності кваліфікації його дій та призначенні йому покарання у відповідності до вимог закону.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону по справі не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів,

відмовити у задоволенні касаційного подання заступника прокурора Одеської області