5-1341км10 Про незаконне заволодіння грошовими коштами Банку, вчинене менеджером Банку із застосуванням службового підроблення та зловживання своїм службовим становищем - 06.04.2010 Прийняття

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 6 квітня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Херсонської області на вирок Суворовського районного суду м. Херсона від 2 червня 2009 року щодо ОСОБА_4

Цим вироком

ІНФОРМАЦІЯ_1,

громадянка України, така, що

судимості не мала,

- за ч. 2 ст. 191 КК України на два роки шість місяців обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням адміністративно-господарських функцій, на строк один рік шість місяців;

- за ч. 3 ст. 191 КК України на три роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням адміністративно-господарських функцій, на строк два роки;

- за ч. 1 ст. 366 КК України на один рік шість місяців обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням адміністративно-господарських функцій, на строк один рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_4 визначено остаточне покарання у виді обмеження волі на строк три роки з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням адміністративно-господарських функцій, на строк два роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування покарання з випробуванням упродовж дворічного іспитового строку з покладанням на неї обов’язків, передбачених п. п. 3 і 4 ч. 1 ст. 76 цього ж Кодексу.

У апеляційному порядку справа не переглядалась.

Згідно з вироком ОСОБА_4 засуджено за те, що вона, обіймаючи посаду менеджера відділу споживчого кредитування відділення Херсонської обласної дирекції акціонерного комерційного банку "Правекс-Банк" (далі ХОД АКБ "Правекс-Банк"), будучи відповідно до покладених на неї п. п. 2.2, 2.8 "Посадової інструкції менеджера по споживчому кредитуванню АКБ "Правекс-Банк" службовою особою, яка виконує адміністративно-господарські функції і на яку покладено повну матеріальну відповідальність, умисно вчинила службове підроблення, а також, зловживаючи своїм службовим становищем, заволоділа грошовими коштами установи за таких обставин.

5 січня 2008 року ОСОБА_4 умисно, з метою подальшого заволодіння грошовими коштами установи у невстановлений слідством час, знаходячись на робочому місці в магазині "Rozmova", розташованого на вул. Маяковського, 4 м. Херсона, на порушення п.2.2 "Посадової інструкції менеджера по споживчому кредитуванню АКБ "Правекс-Банк", використовуючи власноруч завірені ксерокопії паспорту та ідентифікаційного коду ОСОБА_5, без відома останнього склала завідомо неправдиві документи - анкету заяву на отримання споживчого кредиту в магазині–партнері, розписку, кредитний договір, договір застави, в якому підробила підпис ОСОБА_5 про отримання останнім споживчого кредиту на придбання мобільного телефону на загальну суму 3415 грн. 71 коп., після чого надала вказані документи до ХОД АКБ "Правекс-Банк".

Діючи у такий же спосіб, ОСОБА_4 6.01.2008 року, 12-13.01.2008 року, 17.01.2008 року, 26.01.2008 року, 3.02.2008 року і 6.02 2008 року повторно заволоділа коштами ХОД АКБ "Правекс-Банк", склавши завідомо неправдиві документи на отримання споживчого кредиту на ОСОБА_6 на суму 3761 грн. 88 коп., ОСОБА_7 на суму 3498 грн., ОСОБА_8 на суму 3559 грн. 50 коп., ОСОБА_9 на суму 3322 грн. 50 коп., ОСОБА_10 на суму 3343 грн. 74 коп., ОСОБА_11 на суму 3310 грн. 62 коп., ОСОБА_12 на суму 3615 грн. і ОСОБА_13 на суму 3330 грн.

У касаційному поданні прокурор просить вирок щодо ОСОБА_4 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Мотивує тим, що призначене ОСОБА_4 покарання із звільненням її від відбування покарання з випробуванням не відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів та даним про особу засудженої внаслідок м’якості. Крім того, вказує, що при звільненні ОСОБА_4 з випробуванням суд не вказав, до якого саме покарання застосовано ст. 75 КК України і фактично звільнив її як від основного, так і від додаткового покарань.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що в його задоволенні необхідно відмовити.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, за які її засуджено, і правильність кваліфікації її дій за ч. 2 ст. 191, ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України в касаційному поданні прокурором не оспорюються.

Призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд дотримався вимог ст. 65 КК України і врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винної, яка вперше притягувалась до кримінальної відповідальності, щиро розкаялась, позитивно характеризувалась і добровільно відшкодувала в ході досудового слідства завдані збитки у повному обсязі.

Ураховуючи вищенаведені обставини, суд на основі засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання дійшов правильного висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без відбування покарання і тому обґрунтовано прийняв рішення про звільнення засудженої від його відбування з випробуванням.

Окрім того, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, висловлюючи свою думку щодо виду та розміру покарання, яке необхідно призначити ОСОБА_4, просив звільнити її від відбування покарання з випробуванням і до такого ж висновку дійшов також суд.

Та обставина, що у формулюванні застосування ст. 75 КК України суд не зазначив про звільнення ОСОБА_4 тільки від основного покарання, не дає підстав вважати, що судом прийнято рішення про звільнення засудженої і від додаткового покарання, оскільки, як видно з вироку, такого рішення не приймалось, а інше тлумачення рішення суду щодо застосування цієї норми закону є припущенням.

Крім того, про те, що суд звільнив ОСОБА_4 тільки від відбування покарання у виді обмеження волі, свідчить і та обставина, що вирок у частині призначення їй додаткового покарання звернутий до виконання.

Таким чином, підстав для задоволення касаційного подання прокурора з мотивів м’якості призначеного покарання та неправильного застосування кримінального закону при призначенні ОСОБА_4 покарання, немає.