Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 06 квітня 2010 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_7 та ОСОБА_5 на вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області від 04 грудня 2009 року щодо них,

зазначеним вироком засуджено: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, мешканця м. Вашківці Вижницького району Чернівецької області, не працюючого, не судимого, -

- за ч. 2 п. п. 4, 6, 12 ст. 115 КК України на 14 років позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна;

- за ч.4 ст. 187 КК України на 10 років позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю вчинених злочинів ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років і 6 місяців з конфіскацією належного йому майна.

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, мешканця м. Вашківці Вижницького району Чернівецької області, не працюючого, останній раз судимого 19.09.2006 року Вижницьким районним судом Чернівецької області за ч.3 ст. 296, ч. 1 ст. 122 КК України на 2 роки і 6 місяців позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,

- за ч.2 п. п. 4, 6, 12 ст. 115 КК України на 14 років позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна;

- за ч. 4 ст. 187 КК України на 11 років позбавлення волі з конфіскацією належного йому майна;

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю вчинених злочинів ОСОБА_5 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років і 6 місяців з конфіскацією належного йому майна.

На підставі ст. 71 КК України до цього покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Важницького районного суду Чернівецької області від 19 вересня 2006 року та остаточно призначено ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією належного йому майна.

Відповідно до вимог ст. 81 КК України вирішена доля речових доказів.

За вироком суду ОСОБА_7 і ОСОБА_5 визнано винуватими у вчиненні за попередньою змовою групою осіб розбійного нападу з проникненням до житла потерпілого ОСОБА_8 та із заподіянням йому тяжких тілесних ушкоджень, а також у вчиненні за попередньою змовою групою осіб умисного його вбивства з корисливих мотивів та з особливою жорстокістю за таких обставин.

31 липня 2008 року після вживання спиртних напоїв ОСОБА_7 і ОСОБА_5, достовірно знаючи, що ОСОБА_8 проживає самотньо, домовились викрасти телят з його господарства, розташованого в куті Верхівець с. Бабино Вижницького району Чернівецької області.

Близько 21 год. при спробі викрадення телят з прилеглої до господарства ОСОБА_8 території, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 були виявлені потерпілим, який намагався припинити їх злочинні дії. Тоді з метою заволодіння свійськими тваринами ОСОБА_5 та ОСОБА_7 напали на ОСОБА_8 та, застосовуючи небезпечне для його життя і здоров’я насильство, завдали йому чисельні удари дерев’яними палицями по голові й тулубу, внаслідок чого ОСОБА_8 втратив свідомість. Коли ОСОБА_8 опритомнів, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 знову почали його бити руками й ногами, затягли в бур’яни, а потім, перешкоджаючи потерпілому покликати на допомогу людей, що проїздили поруч на підводі, сіли на нього, а ОСОБА_5 стрибнув йому на груди. Довідавшись від ОСОБА_8, що у нього вдома є 2000 грн., ОСОБА_5 і ОСОБА_7 повели потерпілого, який сам йти вже не міг, до будинку, де з метою з’ясування місця знаходження грошей вони завдали ОСОБА_8 кілька ударів палкою. Потім, діючи узгоджено з метою вбивства потерпілого і завдання йому особливих мучень і страждань, вони продовжували бити ОСОБА_8, який лежав на підлозі, палицею, металевим кільцем від печі, ланцюгом, завдаючи тривалий час ударів у голову, шию, груди. Також потерпілому бритвеним лезом було спричинено порізи грудей спереду та опіки недопалками цигарок в ділянці порізів. Для впевненості в тому, що ОСОБА_8 помер, ОСОБА_5 штахеткою зі цвяхом завдав останньому ударів в коліно та уламком розбитого скла спричинив потерпілому різану рану статевого органу.

У результаті цих дій ОСОБА_7 і ОСОБА_5, які тривали біля двох годин, потерпілому було спричинено велику кількість тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, в тому числі й тяжкі, а його смерть настала на місці події від механічної асфіксії внаслідок стискання органів шиї тупими предметами та ударної дії тупих твердих предметів в передньо-бокові ділянки шиї.

Після вбивства ОСОБА_8, не знайшовши цінного майна, ОСОБА_7 і ОСОБА_5 залишили господарство потерпілого.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 просить вирок суду щодо нього скасувати, а справу направити на нове розслідування. Мотивує своє прохання тим, що злочинів, за які його засуджено, він не вчиняв, ці злочини учинив у його присутності самостійно ОСОБА_7 Також вказує, що суд однобічно розглянув справу, безпідставно відхилив клопотання його захисника про допит у судовому засіданні свідків, які б підтвердили, що ОСОБА_7 пропонував викрасти телят у потерпілого не йому, а своєму братові, який від цього відмовився.

Засуджений ОСОБА_7 у своїй касаційній скарзі, не оспорюючи, що він разом з ОСОБА_5, діючи за попередньою змовою з метою заволодіння майном ОСОБА_8, побили його руками й ногами та затягли до будинку, однак вказує, що вони залишили ОСОБА_8 живим (зі слів ОСОБА_5, який вийшов з будинку потерпілого через 10-15 хв. після ОСОБА_7.), а тому вбивство ОСОБА_8 після їх уходу могли вчинити інші особи. Про це, на думку засудженого, свідчить те, що смерть ОСОБА_8 настала від удавлення, чого вони з ОСОБА_5 не робили. Також посилається на неповноту дослідження обставин справи, оскільки суд не допитав як свідка ОСОБА_9, який, за твердженням засудженого, обмовляв його у вчиненні злочину. Вказує, що суд не взяв до уваги, що він визнав свою вину у розбійному нападі, ніякими матеріальними цінностями не заволодів, щиро розкаявся, мав на утриманні малолітню дитину й вагітну дружину, його мати померла. З огляду на це, просить вирок суду змінити, виключивши визнання його винним у вбивстві, та пом’якшити призначене йому покарання, зменшивши його строк.

На касаційні скарги засуджених надійшло заперечення прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_6 на підтримання поданої ОСОБА_5 касаційної скарги, думку прокурора про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг обох засуджених, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційних скаргах, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 і ОСОБА_5 у вчиненні за попередньою змовою групою осіб умисного вбивства ОСОБА_8 з корисливих мотивів і з особливою жорстокістю під час розбійного нападу на нього за обставин, встановлених судом, є правильним, відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю розглянутих у судовому засіданні доказів, яку досліджені, належно оцінені судом та детально викладені у вироку.

Так, з показань ОСОБА_7 і ОСОБА_5, які вони неодноразово давали під час досудового слідства, в тому числі в явках з повинною, при допитах як підозрюваних, обвинувачених, на очній ставці та при відтворенні з ними обстановки та обставин події з участю захисників і з відеозаписом цих слідчих дій, а також з їх показань в судовому засіданні, видно, що вони, незважаючи на намагання применшити свою роль у злочинах, у той же час по суті визнавали свою вину у вчиненні розбійного нападу і вбивства ОСОБА_8, повідомляли час, місце, спосіб і дії кожного з них.

Зокрема, вони вказували, що домовились викрасти у ОСОБА_8 телят, але, будучи виявленими ним біля господарства, напали на ОСОБА_8, били його руками, ногами, дерев’яними палицями, затягували в бур’ян, де, перешкоджаючи покликати людей на допомогу, сідали на нього й стрибали йому на груди, а потім, коли ОСОБА_8 запропонував їм 2000 грн. зі свого будинку, затягли його туди. Оскільки ОСОБА_8 на їх запитання про місце знаходження грошей тільки хрипів, вони продовжували його бити руками, ногами, палицею, металевим кільцем від печі, ланцюгом, завдаючи тривалий час ударів по різним частинам тіла й голові, а також порізали бритвеним лезом йому груди та тушили цигарки в ділянці порізів, від чого ОСОБА_8 стогнав й періодично втрачав свідомість, а потім перестав подавати ознаки життя, незважаючи на завдання йому ударів штахеткою з цвяхом по колінам і ушкодження склом статевого органу.

Як ними завдавались удари ОСОБА_8, вони показали на місці події.

Зазначені показання ОСОБА_7 і ОСОБА_5 були перевірені судом і обґрунтовано визнані достовірними, оскільки знайшли підтвердження іншими доказами по справі, зокрема, показаннями свідка ОСОБА_10 про намір ОСОБА_7 і ОСОБА_5 у липні 2008 року вчинити крадіжку телят у самотнього чоловіка і повідомлення їй ОСОБА_7 про побиття ними цього чоловіка; показаннями свідків ОСОБА_11 і ОСОБА_12 про виявлення ними 01.08.2008 року вранці телят ОСОБА_8 в їх господарстві та повідомлення їм ОСОБА_13 про виявлення нею трупа ОСОБА_8 за місцем його проживання; показаннями свідка ОСОБА_14 про тривалу відсутність вдома 31.07.2008 року ОСОБА_7 і ОСОБА_5, які, будучи в стані алкогольного сп’яніння, повернувшись, повідомляли їй, що побили людину; показаннями свідка ОСОБА_9 про те, що зі слів ОСОБА_7 йому відомо, що той разом з ОСОБА_5 під час намагання викрасти телят вбили самотнього чоловіка.

Підстав вважати, що свідок ОСОБА_9 обмовив свого брата ОСОБА_7, про що той вказує в касаційній скарзі, по справі не встановлено, оскільки показання цього свідка повністю узгоджуються з іншими доказами по справі.

Показання ОСОБА_7 і ОСОБА_5 про мотиви, час, місце й обставини їх спільних дій з нападу на ОСОБА_8 і його вбивства та про використані для цього знаряддя об’єктивно підтверджені наведеними у вироку даними протоколів огляду місця події і виявлення трупа ОСОБА_8; висновками судово-медичних експертиз про характер і ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, заподіяних йому як прижиттєво, так і після настання смерті, про механізм їх утворення, який відповідає зазначеному ОСОБА_7 і ОСОБА_5 при відтворенні обстановки та обставин події, та про причину його смерті від механічної асфіксії, яка могла виникнути як від стискання шиї загиблого, так і від ударних дій по шиї тупими твердими предметами, а також висновками судових експертиз речових доказів, вилучених з місця події.

Характер, кількість, тривалість і локалізація завданих ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, використані для цього знаряддя, дані про реакцію ОСОБА_8 на застосоване до нього насильство, а також дані про мотиви дій засуджених, їх узгодженість та усвідомлення ними особливих страждань потерпілого свідчать про спрямованість умислу останніх на вбивство ОСОБА_8 з користі та з особливою жорстокістю, яке було вчинено за попередньою змовою групою осіб під час розбійного нападу на нього.

Суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, дав належну оцінку доказам і правильно кваліфікував дії ОСОБА_7 і ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 187, ч. 2 п.п. 4, 6, 12 ст. 115 КК України.

Твердження ОСОБА_7 в касаційній скарзі про те, що вбивство ОСОБА_8 учинив не він, а, можливо, ОСОБА_5 в його відсутності чи інші особи шляхом удавлення ОСОБА_8 після залишення ними будинку потерпілого, а також твердження ОСОБА_5 в касаційній скарзі про свою непричетність до злочинів щодо ОСОБА_8, які вчинив самостійно тільки ОСОБА_7, є безпідставними, оскільки спростовані дослідженими судом доказами в їх сукупності.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б тягли зміну чи скасування вироку, по справі не встановлено.

Доводи ОСОБА_7 про те, що суд, в порушення вимог закону не допитав свідка ОСОБА_9, а оголосив його показання, не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки з матеріалів справи видно, що оголошення показань свідка, даних ним на досудовому слідстві, було здійснено судом відповідно до вимог ст. 306 КПК України, оскільки за письмовою заявою свідка, в якій він повністю підтримав свої показання, було визнано неможливою його явку до суду, проти чого не заперечував підсудний ОСОБА_7

Твердження ОСОБА_5 у касаційній скарзі про безпідставне відхилення судом клопотань його захисника про допит в судовому засіданні додаткових свідків спростовується даними протоколу судового засідання, на який зауважень учасниками процесу внесено не було. Окрім того, зазначене твердження в засіданні суду касаційної інстанції не підтвердили як ОСОБА_5, так і його захисник.

З огляду на викладене, підстав для скасування вироку з направленням справи на нове розслідування або закриття її за відсутністю в діях засуджених складу злочину, немає.

Покарання ОСОБА_7 і ОСОБА_5 призначено судом у відповідності до вимог ст. 65 КК України в межах санкції статей КК України (2341-14) , за якими їх засуджено, з урахуванням тяжкості вчинених злочинів, ролі кожного в їх вчиненні, даних про особу засуджених, обтяжуючої їх покарання обставини – вчинення злочинів у стані алкогольного сп’яніння, пом’якшуючої покарання ОСОБА_7 обставини – його активного сприяння у розкритті злочинів.

Також судом ураховано, що ОСОБА_7 раніше не судимий, а ОСОБА_5 учинив злочини під час іспитового строку при звільненні від відбування покарання з випробуванням за попереднім вироком, а тому йому обґрунтовано призначено покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України.

З огляду на викладене, ОСОБА_7 і ОСОБА_5 за видом і розміром призначено справедливе покарання, необхідне й достатнє для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Підстав для пом’якшення цього покарання колегія суддів не вбачає. Таких підстав не дають й дані про сімейні обставини, на які посилається ОСОБА_7 в касаційній скарзі.

Таким чином, підстав для зміни вироку з пом’якшенням призначеного засудженим покарання немає.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги засуджених ОСОБА_7 і ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області від 04 грудня 2009 року щодо ОСОБА_7 і ОСОБА_5 - без зміни.