Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 6 квітня 2010 року матеріали справи за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, на постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2009 року у справі за скаргою ОСОБА_5 на постанову про порушення кримінальної справи,

27 квітня 2009 року старшим слідчим з ОВС ВРКС ПМ ДПА у Дніпропетровській області ОСОБА_6 порушено кримінальну справу щодо ОСОБА_7 за фактом замаху на привласнення чужого майна службовою особою шляхом зловживання своїм службовим становищем за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.5 ст. 191 КК України. Слідчим зазначено, що головним бухгалтером ВАТ "ДМЗ ім. Петровського" ОСОБА_5 умисно в порушення п. "а" п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" включено до рядку 3 Додатку 3 "Розрахунку бюджетного відшкодування" декларації з ПДВ за грудень 2006 року суму ПДВ з сум, перерахованих ВАТ "Південний ГЗК" за реалізовану металопродукцію за договором комісії, у розмірі 6 505 986 гривень без фактичного постачання товару.

Постановою місцевого суду скасовано зазначену постанову слідчого та у порушенні кримінальної справи відмовлено. Судом зазначено, що слідчий дійшов невірного висновку про достатність підстав для порушення справи, оскільки відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" (168/97-ВР) відшкодування ПДВ з бюджету може мати місце тільки після проведення податковими органами відповідної перевірки і надання висновку державному казначейству про необхідність видачі платнику податку суми бюджетного відшкодування.

Ухвалою апеляційного суду зазначена постанова залишена без зміни.

У касаційному поданні прокурор просить вказані судові рішення скасувати як незаконні. Вважає, що при порушенні кримінальної справи дотримані вимоги ст.ст. 94, 98 КПК України, обґрунтовуючи свої доводи тим, що в матеріалах перевірки містяться достатні дані, які вказують на наявність у діях ОСОБА_5 ознак злочину. Зазначає, що судом надано оцінку доказам, проаналізовано обставини події та фактично зроблено висновок про відсутність у діях ОСОБА_5 складу злочину.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора, який підтримав касаційне подання та просив його задовольнити і скасувати судові рішення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, скасовуючи постанову про порушення кримінальної справи, суд послався на те, що слідчий дійшов помилкового висновку про наявність у діях ОСОБА_5 складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.5 ст. 191 КК України. При цьому, проаналізувавши зібрані досудовим слідством матеріали, суд зазначив, що привласнення платником податку грошових коштів у виді бюджетного відшкодування ПДВ є неможливим, оскільки дане майно не ввірене, не перебуває у віданні платника податку, а подача у податковий орган документів з метою отримання відшкодування з бюджету ПДВ є способом реалізації права платника податку на відшкодування, при цьому остаточне рішення про зазначене приймає податковий орган.

З такими висновками суду не можна погодитися, оскільки вони є передчасними і, зробивши такі висновки, місцевий суд, вийшов за межі повноважень, увійшов в оцінку доказів, проаналізував обставини події і фактично дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_5 складу злочину, що є неприпустимим.

Відповідно до вимог ст. 236-8 КПК України, суд повинен перевіряти наявність приводів та підстав для винесення цієї постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді кримінальної справи по суті. Цих вимог закону суд не дотримався.

Апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляції прокурора, не звернув на допущені місцевим судом порушення закону і також вийшов за межі своїх повноважень, вирішивши питання, які вирішуються судом при розгляді кримінальної справи по суті.

Разом з тим, виходячи зі змісту положень ст. 382 КПК України, апеляційний суд при перевірці судових рішень у даній категорії справ мав би з’ясувати, чи з дотриманням вимог процесуального закону суд першої інстанції розглянув скаргу.

За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно розглянути справу з дотриманням чинного законодавства та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Що стосується доводів прокурора про наявність приводів та підстав, то рішення про це має ухвалити місцевий суд під час нового судового розгляду.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України,

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, задовольнити.

Постанову Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 17 червня 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2009 року у справі за скаргою ОСОБА_5 на постанову про порушення кримінальної справи скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд.