Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 06 квітня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, на постановлені щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2. та ОСОБА_3. судові рішення,

вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 листопада 2006 року

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, такого, що не має судимості відповідно до ст. 89 КК України,

засуджено за ч. 3 ст. 358 КК України на 2 роки обмеження волі, за ч. 2 ст. 342 КК України на 1 рік позбавлення волі, за ч. 2 ст. 345 КК України на 4 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 296 КК України на 4 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_5. визначено остаточне покарання шляхом часткового складання призначених покарань у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

За ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 289 КК України ОСОБА_1 виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні злочинів.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, такого, що не має судимості відповідно до ст. 89 КК України,

засуджено за ч. 3 ст. 358 КК України на 2 роки обмеження волі та виправдано за

ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 289 КК України за недоведеністю його участі у вчиненні злочинів.

ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, такого, що не має судимості відповідно до ст. 89 КК України,

засуджено за ч. 3 ст. 358 КК України на 2 роки обмеження волі.

На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_3. звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов’язків не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи та періодично з’являтися для реєстрації в ці органи.

За ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 289 КК України ОСОБА_3. виправдано за недоведеністю його участі у вчиненні злочинів.

Вирішено питання щодо цивільних позовів потерпілих та судових витрат.

У справі також засуджено ОСОБА_3 ОСОБА_4 та ОСОБА_5., судові рішення щодо яких не оскаржено в касаційному порядку і на них не внесено касаційного подання.

Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 18 травня 2007 року вказаний вирок щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2. та ОСОБА_3. залишено без зміни.

За вироком суду ОСОБА_1, ОСОБА_2. та ОСОБА_3. визнано винними у вчиненні ними таких злочинів.

01 липня 2005 року, приблизно о 04 год. 00 хв., у приміщенні нічного клубу "Одісей" в урочищі "Гряда" Шацького району Волинської області, коли міліціонери оперативного взводу окремої роти міліції особливого призначення "Беркут" УМВС України у Волинській області прапорщики міліції Волянський В.В. та Мартинюк А.П., які виконували обов’язки і несли патрульну службу по забезпеченню громадського порядку в урочищі "Гряда", присікаючи хуліганські дії ОСОБА_3 виводили його з клубу "Одісей", то ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8. та інша особа, справу щодо якої виділено в окреме провадження, вчинили опір цим працівникам правоохоронних органів, розпочали з ними бійку, умисно завдали їм руками й ногами удари в різні частини тіла, внаслідок чого заподіяли ОСОБА_9 легкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_10 – легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я.

10 липня 2005 року, приблизно о 04 год. 00 хв., ОСОБА_6 спільно з

ОСОБА_11 та чотирма іншими невстановленими слідством особами, справу щодо яких виділено в окреме провадження, на базі відпочинку "Дубок" у зазначеному урочищі, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, безпричинно, з хуліганських спонукань побили ОСОБА_12 й

ОСОБА_13, завдавши їм удари руками, ногами та дерев’яними палицями, внаслідок чого спричинили потерпілим легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я.

Крім того, ОСОБА_5. під час зазначених хуліганських дій умисно завдав руками й ногами удари в обличчя Догойді Ю.В., спричинивши потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

У жовтні – листопаді 2004 року та в квітні 2005 року ОСОБА_6 та

ОСОБА_7 використовували завідомо підроблені документи на ім’я

ОСОБА_7., а саме, свідоцтва серії ВНС № 491230 від 02 жовтня 2004 року про реєстрацію автомобіля марки "TOYOTA CAMRY" кузов № НОМЕР_1 та

ВНС НОМЕР_2 від 15 квітня 2005 року про реєстрацію автомобіля марки "NISSAN MAXIMA" кузов № НОМЕР_3

Органами досудового слідства ОСОБА_6, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачувалися також у тому, що вони в 2004 році створили стійку організовану групу та в складі цієї групи, де організатором і керівником був ОСОБА_6, вчинили ряд особливо тяжких злочинів.

Так, у період 2004 – 2005 років вказані особи шляхом обману й зловживання довірою, діючи в складі організованої групи, заволоділи грошима ОСОБА_8., ОСОБА_9. та ОСОБА_10 наданими для сплати митних платежів, постановки на облік та реєстрацію транспортних засобів, на загальну суму 199532 грн. 76 коп.

Вони ж незаконно заволоділи транспортними засобами, діючи в складі організованої групи, заподіявши ОСОБА_11., ОСОБА_12. та ОСОБА_13. матеріальну шкоду на загальну суму 320163 грн.

Суд при розгляді справи виправдав ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190,

ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 289 КК України, а ОСОБА_2. та ОСОБА_3. – за ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 289 КК України за недоведеністю їх участі у вчиненні цих злочинів.

У касаційному поданні прокурор посилається на те, що судом безпідставно виправдано ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 289 КК України, а

ОСОБА_2. та ОСОБА_3. за ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 289 КК України, внаслідок чого неправильно застосовано кримінальний закон, що призвело до невідповідності призначеного цим засудженим покарання тяжкості вчинених ними злочинів та їх особам у зв’язку з його м’якістю. Порушує питання про скасування постановлених щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2. і ОСОБА_3. судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційному поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 334 КПК України, мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред’явлене підсудному і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання підсудного з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. Не допускається включення у вирок формулювань, які ставлять під сумнів невинність виправданого.

Як убачається з матеріалів справи, виправдовуючи ОСОБА_1 за

ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190; ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 190 КК України, ОСОБА_2. та ОСОБА_3. за ч. 4 ст. 190; ч. 3 ст. 289 КК України, суд порушив зазначені вимоги закону.

Так орган досудового слідства обвинувачення ОСОБА_1, ОСОБА_2. та ОСОБА_3. в інкримінованих їм злочинах обґрунтував рядом доказів, у тому числі, показаннями потерпілих ОСОБА_8., ОСОБА_9. та ОСОБА_14

Зокрема, потерпілий ОСОБА_15 показав, що в 2004 році він домовився з ОСОБА_16 про доставку з Республіки Польща в Україну, куплені ним у США та Канаді автомобілі. ОСОБА_7 повідомив йому, що розмитненням, постановкою на облік та реєстрацією в органах МРЕВ будуть займатися ОСОБА_6 і ОСОБА_6 Послуги останніх у залежності від марки транспортного засобу, технічного стану і можливих різних непередбачуваних обставин, коштуватимуть від

300 до 400 доларів США. Повністю довіряючи ОСОБА_17., діючи згідно зазначеної домовленості, він передав останньому на території Республіки Польща для доставки в Україну автомобілі "TOYOTA CAMRY", "DODGE GRAND CARAVAN", "CHRYSLER INTREPID", "NISSAN MAXIMA", а в м. Луцьку – грошові кошти. Проте, ОСОБА_15 своїх зобов’язань не виконав і не повернув ні грошей ні автомобілів, пояснивши, що їх не віддають ОСОБА_6 та ОСОБА_6 Зокрема, у період

вересня – жовтня, грудня 2004 року він передав ОСОБА_17. відповідно

8000, 7800 і 9800 доларів США, а в березні та травні 2005 року відповідно 10000 і

2000 доларів США.

Потерпілий ОСОБА_18 показав про те, що у жовтні 2004 року ОСОБА_15 придбав йому в Канаді автомобіль "DODGE GRAND CARAVAN", за який він заплатив 10800 доларів США, а в грудні цього року для розмитнення, постановки на облік та реєстрації в органах МРЕВ він надав ще 7800 доларів США. Зі слів ОСОБА_8. даним питанням повинен займатися ОСОБА_7, з яким він тоді познайомився і останній переконав, що все буде законно, швидше та дешевше ніж у звичайному порядку, а також повідомив, що йому будуть допомагати ОСОБА_6 і ОСОБА_6 Починаючи з лютого 2005 року, він став періодично звертатись до ОСОБА_3. щоб забрати автомобіль, однак той повідомляв, що потрібно почекати, оскільки його не повертають. Від ОСОБА_8. йому стало відомо, що 16 червня 2005 року той бачив на авторинку в м. Луцьку виставлений для продажу зазначений автомобіль. У період з червня по серпень 2005 року у м. Луцьку він разом з ОСОБА_19. був присутній під час зустрічей ОСОБА_8. з ОСОБА_20, ОСОБА_21 та ОСОБА_16 з приводу повернення автомобілів "TOYOTA CAMRY", "DODGE GRAND CARAVAN", "CHRYSLER INTREPID", "NISSAN MAXIMA". При цьому завжди розмову вів ОСОБА_6 та обіцяв розібратись і в майбутньому вирішити питання про повернення перерахованих автомобілів, не називаючи причин, які перешкоджали цьому.

Потерпілий ОСОБА_22. показав про те, що у жовтні 2004 року передав ОСОБА_11. 26000 доларів США для придбання автомобіля "NISSAN MAXIMA", а потім для розмитнення, постановки на облік та реєстрації в органах МРЕВ він надав ще 10000 доларів США. 20 липня 2007 року в м. Луцьку він зустрічався з ОСОБА_20, ОСОБА_21 і ОСОБА_16 на яких ОСОБА_15 вказав як на осіб, що займаються розмитненням його автомобіля. На його запитання на кого з них зареєстровано автомобіль"NISSAN MAXIMA", ОСОБА_6 відповів, що на нього, однак він його не поверне через якісь проблеми з ОСОБА_23

Крім того, орган досудового слідства обґрунтував обвинувачення ОСОБА_1, ОСОБА_2. та ОСОБА_3. показаннями свідків ОСОБА_24, ОСОБА_25., ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29., ОСОБА_30 ОСОБА_31., ОСОБА_32, ОСОБА_33., ОСОБА_34., ОСОБА_35, ОСОБА_36

Суд першої інстанції при розгляді справи дійшов висновку про те, що обвинувачення ОСОБА_1, ОСОБА_2. і ОСОБА_3. у вчиненні ними шахрайства та незаконного заволодіння транспортними засобами не знайшло свого підтвердження, оскільки мали місце цивільно-правові зобов’язання між

ОСОБА_5. і ОСОБА_6. з однієї сторони та ОСОБА_7. з другої сторони, а також між останнім та ОСОБА_16

Проте, у вироку суду взагалі не розкрито зміст показань зазначених потерпілих і свідків та інших зібраних у справі доказів, не дано їм належної оцінки, а також не наведено мотивів, з яких суд відкинув докази обвинувачення.

Тому за наведених обставин висновок суду про виправдання ОСОБА_1, ОСОБА_2. та ОСОБА_3. за недоведеністю їх участі у вчиненні зазначених злочинів є передчасним і зробленим без повного, всебічного й об’єктивного аналізу наявних у справі доказів, а тому не може визнаватися законним, у зв’язку з чим у цій частині вирок суду, а також ухвала апеляційного суду, який при розгляді аналогічної касаційному поданню апеляції прокурора не усунув допущених місцевим судом порушень вимог закону, підлягають скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи необхідно ретельно дослідити всі докази у справі, дати належну правову оцінку діянням ОСОБА_1, ОСОБА_2. і ОСОБА_3. та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, задовольнити частково.

Вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 листопада 2006 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 18 травня 2007 року в частині виправдання ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 289 КК України, ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 289 КК України та ОСОБА_9 за ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 289 КК України скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд.