Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула у судовому засіданні в м. Києві 1 квітня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 на вирок апеляційного суду Полтавської області від 4 грудня 2009 року щодо ОСОБА_7

Вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 15 червня 2009 року засуджено

ОСОБА_7,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Опішня Зінківського району Полтавської

області, мешканця м. Полтави, такого, що судимості не має,

- за ч. 2 ст. 365 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на п’ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, які пов’язані із здійсненням функцій представника влади, строком на три роки;

- за ч. 2 ст. 366 КК України на три роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, які пов’язані із здійсненням функцій представника влади, строком на два роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на п’ять років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, які пов’язані із здійсненням функцій представника влади, строком на три роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки.

Відповідно до ст. 54 КК України ОСОБА_7 позбавлено спеціального звання – майор міліції.

Постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь держави в особі Полтавської митниці 789 581 гривню 75 копійок на відшкодування матеріальної шкоди.

Вирішено питання про речові докази.

Згідно з вироком місцевого суду ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за те, що він, перебуваючи на посаді заступника начальника 8-го міжрайонного відділення ДАІ при УМВС України в Полтавській області, здійснюючи функції представника влади, будучи відповідальним за реєстраційно-екзаменаційну роботу зазначеного підрозділу, шляхом перевищення влади та службових повноважень на підставі підроблених документів тимчасово зареєстрував ряд автомобілів: 9 грудня 2005 року марки "Mercedes-Benz Е-320", 19 січня 2006 року марки "SKODA SuperB 1,9 TDI", 25 січня 2006 року марки "BMV X5" та марки "Mercedes-Benz Е-200", 28 січня 2006 року марки "TOYOTA Land Cruiser", 7 лютого 2006 року марки "LEXUS LX-470"

У подальшому, незважаючи на анулювання реєстрації вказаних автомобілів протягом грудня 2005 року - лютого 2006 року, засуджений поновив їх реєстрацію та зняв з обліку для продажу в межах України.

При здійсненні наведених вищі дій ОСОБА_7 було складено та видано ряд підроблених документів за зазначені автомобілі, зокрема, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, тимчасові реєстраційні талони та відповідні накладні.

Діями засудженого державним інтересам було заподіяно тяжкі наслідки у виді недоотримання бюджетом обов’язкових митних платежів, податків та зборів на загальну суму 789 581 гривня 75 копійок, а також у виді невиконання основних завдань міліції, чим підірвано авторитет вказаного правоохоронного органу.

Вироком апеляційного суду Полтавської області від 4 грудня 2009 року вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 15 червня 2009 року в частині призначення покарання засудженому скасовано, постановлено новий вирок, яким ОСОБА_7 засуджено:

- за ч. 2 ст. 365 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на чотири роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, які пов’язані із здійсненням функцій представника влади, строком на три роки та на підставі ст. 54 КК України з позбавленням спеціального звання – майор міліції;

- за ч. 2 ст. 366 КК України на три роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, які пов’язані із здійсненням функцій представника влади, строком на два роки.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, які пов’язані із здійсненням функцій представника влади, строком на три роки та на підставі ст. 54 КК України з позбавленням спеціального звання – майор міліції.

У решті вирок щодо ОСОБА_7 залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості, просить вирок апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд. Указує на необгрунтоване застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання за ч. 2 ст. 365 КК України. Вважає, що апеляційним судом не в повній мірі було враховано тяжкість вчинених злочинів, інші обставини справи, зокрема, що ОСОБА_7 вину не визнав, завдані державі збитки не відшкодував.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, діючи в інтересах засудженого ОСОБА_7, посилаючись на необґрунтованість засудження ОСОБА_7, просить скасувати вироки судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направити на нове розслідування. Своє прохання мотиву тим, що ні органом досудового слідства, ні судом не було встановлено мотивів вчинення злочинів, а саме в чиїх інтересах діяв засуджений, не було встановлено зв’язку засудженого з особами, на яких було зареєстровано автомобілі. Зазначає, що за умови доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, призначене йому апеляційним судом покарання є занадто суворим.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, яка підтримала касаційне подання та вважала, що касаційна скарга захисника задоволенню не підлягає, захисника ОСОБА_5 про задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_6 та залишення без задоволення касаційного подання, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи подання та скарги, колегія суддів вважає, що касаційне подання задоволенню не підлягає, а касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Висновки судових інстанцій про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, підтверджується доказами у справі.

Судом встановлено, що реєстрацію зазначених у вироку автомобілів було здійснено на підставі наданих до 8-го міжрайонного відділення ДАІ при УМВС України в Полтавській області підроблених документів, зокрема, вантажно-митних декларацій. Цей факт не оспорюється в касаційній скарзі та не оспорювався засудженим у судовому засіданні.

Визнавши свою винуватість у пред’явленому обвинуваченні частково, ОСОБА_7 в суді не заперечував, що допустив порушення правил реєстрації та зняття з обліку транспортних засобів, пояснюючи свої дії великою завантаженістю по роботі та великим документообігом.

За показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 ОСОБА_7 був обізнаний про те, що ним були зареєстровані не розмитнені автомобілі, у зв’язку з чим їх було знято з реєстрації. Ці свідки пояснювали, що незважаючи на заборону реєстрації цих автомобілів, ОСОБА_7 25 квітня 2006 року знову їх зареєстрував.

Свідок ОСОБА_12 дала показання про те, що після реєстрації у книзі обліку вхідної документації службових телеграм начальника ДДАІ МВС України про заборону реєстрації автомобілів та зняття їх із реєстрації вона передала телеграми ОСОБА_7, про що той розписався.

Протоколи огляду журналів обліку вхідної-вихідної документації 8 МВ ДАІ УМВС в Полтавській області свідчать про те, що працівники цього підрозділу були ознайомлені зі змістом наведених телеграм.

Згідно з висновками судово-почеркознавчих експертиз документи від імені ОСОБА_7 в матеріалах щодо реєстрації зазначених у вироку автомобілів виконані безпосередньо ним самим.

Наведені докази свідчать про умисні дії ОСОБА_7 щодо незаконної реєстрації автомобілів.

Дії засудженого правильно кваліфіковано за ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст. 366 КК України.

Доводи в касаційній скарзі захисника про надмірну суворість покарання є необґрунтованими.

Місцевий суд при призначені покарання засудженому належно не врахував ні характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, ні конкретні обставини справи, зокрема, вчинення ОСОБА_7 декількох злочинів, один з яких є тяжким, кількість епізодів злочинної діяльності.

За таких обставин апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що посилання в апеляції прокурора на незаконність звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, що потягло м’якість призначеного засудженому покарання, відповідають матеріалам справи. Тому він обґрунтовано скасував вирок місцевого суду в цій частині та призначити ОСОБА_7 покарання без звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

Врахувавши, що ОСОБА_7 вперше притягнуто до кримінальної відповідальності, на своєму утриманні він має малолітню дитину та батьків похилого віку, його поведінку після вчинення злочинів, позитивні характеристики, апеляційний суд обґрунтовано та на законних підставах призначив йому за ч. 3 ст. 365 КК України покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

Це покарання є достатнім та необхідним для його виправлення та попередження нових злочинів. Підстав для його пом’якшення колегія суддів не вбачає.

У зв’язку із зазначеним колегія судів не вбачає підстав для скасування вироку за м’якістю призначеного покарання ОСОБА_7

Разом з цим, судом допущені порушення при вирішенні цивільного позову. Визнавши ОСОБА_7 винуватим у перевищенні влади та службових повноважень, що заподіяло державним інтересам тяжкі наслідки у виді недоотримання бюджетом обов’язкових митних платежів, податків та зборів на загальну суму 789 581 гривні 75 копійок, суд постановив стягнути зазначену суму із засудженого на користь Полтавської митниці. При цьому судом не встановлено, що дії ОСОБА_7 щодо цих наслідків були умисні, та не мотивовано стягнення саме на користь Полтавської митниці.

За таких обставин вирок суду в частині вирішення цивільного позову на користь Полтавської митниці підлягає скасуванню.

Порушень норм кримінально-процесуального закону, що тягли б за собою зміну чи скасування вироку, не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

Касаційне подання прокурора залишити без задоволення.

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок апеляційного суду Полтавської області від 4 грудня 2009 року щодо ОСОБА_7 скасувати в частині стягнення з ОСОБА_7 на користь Полтавської митниці 789 581 гривні 75 копійок, справу в цій частині направити на новий судовий розгляд у порядку цивільного судочинства.

У решті вирок залишити без зміни.