Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 1 квітня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 24 квітня 2009 року, яким засуджено:

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

судимого 15.11.2001 року за ч. 1 ст. 296,

ч. 1 ст. 121 КК України на 2 роки 6 місяців

позбавлення волі, звільненого 12.12.2003

року умовно-достроково на 2 місяці 25 днів,

за ч. 2 ст. 307 КК України на п’ять років позбавлення волі, на підставі

ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки та покладено обов’язки, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

В апеляційній інстанції справа не розглядалася.

Вироком суду ОСОБА_5 визнано винним і засуджено за те, що він 19 січня 2009 року в м. Ялта незаконно придбав, зберігав, перевіз та збув ОСОБА_6 за 300 гривень особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс вагою 2,97 г.

За аналогічних обставин ОСОБА_5 26 та 27 січня 2009 року кожного разу збував за 400 гривень ОСОБА_6 цей же наркотичний засіб вагою відповідно 2,44 г та 2,68 г.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування вироку суду та направлення справи на новий судовий розгляд у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого. Висновок суду про те, що виправлення ОСОБА_5 можливо при мінімальному розмірі покарання, визначеного в санкції ч. 2 ст. 307 КК України, без його реального відбування вважає помилковим, оскільки при цьому судом не врахована належність вчиненого злочину до категорії тяжких, його суспільна небезпечність, а також обставини збуту наркотичного засобу.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про скасування судових рішень в зв’язку з невідповідністю призначеного ОСОБА_5 покарання тяжкості злочину та особі засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання прокурора підлягає задоволенню.

Рішення про винність ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного злочину суд обґрунтував доказами, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до закону ст. 75 КК України може бути застосована в тому разі, коли суд при призначенні покарання, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Суд, звільняючи ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, не в повній мірі врахував ступінь тяжкості учиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, обставини збуту наркотичних засобів, та особу засудженого.

Як вбачається з матеріалів справи, збут ОСОБА_5 наркотичних засобів відбувався кожного разу за налагодженою схемою, він отримував гроші від ОСОБА_6 та через короткий проміжок часу доставляв йому канабіс. Наведене свідчить про підвищену суспільну небезпечність такого діяння.

Також, суд безпідставно не взяв до уваги дані, що характеризують ОСОБА_5 як особу. Зокрема, він раніше засуджувався за вчинення умисних злочинів, суспільно-корисною працею не займався, за місцем проживання характеризується як особа, що зловживає наркотичними засобами.

Отже, наведені у поданні доводи про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_5 ст. 75 КК України й звільнення його від відбування покарання з випробуванням, є обґрунтованими, у зв’язку із чим вирок суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

При новому судовому розгляді належить перевірити всі матеріали справи, дати їм належну оцінку, і в разі доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину, призначене покарання із застосуванням ст. 75 КК України слід вважати м’яким.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити.

Вирок Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 24 квітня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.