Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 1 квітня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Київської області на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 вересня 2009 року, яким

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше судимого 01.11.2007 р. за ч. 1

ст. 185 КК України до 850 грн. штрафу, -

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та покладенням на нього обов’язків, передбачених ч. 1 ст. 76 п. п. 3, 4 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 250 грн. матеріальної шкоди.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 1 січня 2009 року, приблизно о 13 годині, поблизу кіоску, розташованому по вул. Пушкіна в с. Софіївська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, відкрито викрав у ОСОБА_6 мобільний телефон з навушниками та гроші на загальну суму 1000 грн.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування постановленого щодо ОСОБА_5 вироку у зв’язку з необґрунтованістю застосування ст. 75 КК України та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості. Просить справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та доводи подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню.

При призначенні покарання із застосуванням ст. 75 КК України, в порушення вимог ст. 334 КПК України, суд не мотивував належним чином звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, пославшись лише на молодий вік ОСОБА_5, зазначивши при цьому, що обставин, які пом’якшують та обтяжують покарання не встановлено. Крім того, судом не в повній мірі врахована ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та дані про його особу, а саме: ОСОБА_5 раніше був судимий, посередньо характеризується за місцем проживання, ніде не працює, вину у вчиненні інкримінованого злочину фактично не визнав, заподіяну шкоду не відшкодував.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає призначене ОСОБА_5 покарання таким, що не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та даним про особу винного.

Тому вирок щодо нього підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд, під час якого слід врахувати наведене та, у разі доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину, призначене покарання із застосуванням ст. 75 КК України слід вважати м’яким.

На підставі наведеного та керуючись ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання першого заступника прокурора Київської області задовольнити.

Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 вересня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.