Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні у місті Києві 1 квітня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Тернопільської області на вирок Гусятинського районного суду Тернопільської області від 24 квітня 2009 року, яким ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, судимості не має, засуджено за ч. 1 ст. 190 КК України до штрафу у розмірі п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, ч. 1 ст. 358 КК України до штрафу у розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, ч. 3 ст. 358 КК України до штрафу у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_5 остаточно призначено штраф у розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В апеляційному порядку справа не переглядалась.

ОСОБА_5 визнано винуватою у тому, що вона 20 серпня 2008 року з метою заволодіння коштами шляхом обману за рахунок збільшення ліміту споживчого кредиту на закупівлю товарів, маючи чистий бланк довідки про заробітну плату, власноручно внесла в нього записи від імені приватного підприємця ОСОБА_6 про те, що вона працювала у останньої у період із січня по липень 2008 року заготівельником і її заробітна плата склала 17500 грн., підробила підпис ОСОБА_6 та посвідчила довідку печаткою цього приватного підприємця, а в подальшому використала її, надавши у Гусятинське відділення Тернопільської філії ЗАТ КБ "Приватбанк", внаслідок чого шляхом обману працівників даної банківської установи отримала споживчий кредит на закупівлю товарів у сумі 7000 грн., чим заподіяла збитки на вказану суму.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на те, що у діянні ОСОБА_5 не встановлено умислу на привласнення чи неповернення грошових коштів банку, а отже, не встановлено ознак злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, просить вирок у цій частині скасувати, а справу закрити.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та доводи касаційного подання, колегія суддів уважає, що воно підлягає частковому задоволенню.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 органами досудового слідства обвинувачувалася, а судом визнана винною, зокрема, у тому, що вона умисно шляхом обману працівників Гусятинського відділення Тернопільської філії ЗАТ КБ "Приватбанк", надавши їм попередньо підроблену нею довідку про місце роботи та заробітну плату, отримала споживчий кредит на закупівлю товарів у сумі 7000 грн.

Зазначені дії ОСОБА_5 досудовим слідством і судом розцінені як шахрайство і кваліфіковано за ч. 1 ст. 190 КК України.

Разом із тим, за змістом диспозиції ст. 190 КК України шахрайство полягає в умисному протиправному шляхом обману чи зловживання довірою заволодінні чужим майном й оберненні його на власну користь.

ОСОБА_5 як на досудовому слідстві, так і в суді, хоча й визнала свою винуватість, проте вказувала, що вона, користуючись грошима з банківської картки з лімітом у 7000 грн., щомісяця сплачувала за це проценти, заборгованості по кредиту не допускала.

З огляду на таке висновок суду про доведеність винуватості засудженої у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, повинен ґрунтуватися, в тому числі, на доказах, які підтверджують наявність умислу на заволодіння майном та його безповоротне обернення на власну користь.

Однак, перевіркою матеріалів справи встановлено, що, вирішуючи питання щодо обсягу доказів, що підлягають дослідженню в судовому засіданні, та порядку їх дослідження, суд, дійшовши до переконання, що фактичні обставини справи учасниками процесу не оспорюються, за їх згодою визнав недоцільним дослідження доказів по справі. Обмежившись при проведенні судового слідства лише допитом підсудної, позиція якої, виходячи з аналізу її показань, викликає сумнів у наявності у неї умислу на вчинення шахрайських дій, суд в порушення вимог ст. ст. 299, 323 КПК України не дослідив всі докази по справі, в тому числі не з’ясував спрямованість умислу ОСОБА_5, й зробив передчасний висновок про наявність у її діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

Оскільки зазначені порушення кримінально – процесуального закону перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу і постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок, він відповідно до вимог ст. 370 КПК України підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд.

Підстав для закриття кримінальної справи за ч. 1 ст. 190 КК України, як про це просить у касаційному поданні прокурор, на даній стадії кримінального процесу колегія суддів не вбачає. Оцінку наявності чи відсутності у діях ОСОБА_5 даного складу злочину касаційна інстанція вправі зробити лише після аналізу цього питання судом першої інстанції за результатами безпосереднього дослідження всіх доказів по справі.

Так як обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні шахрайства пов’язане з інкримінованими їй злочинами, передбаченими ч.ч. 1, 3 ст. 358 КК України, вирок підлягає скасуванню в повному обсязі.

При новому розгляді справи суду з додержанням вимог чинного законодавства необхідно належним чином дослідити зібрані у справі докази, в тому числі щодо спрямованості умислу ОСОБА_5 на заволодіння шахрайським шляхом кредитними коштами, дати їм оцінку, врахувати наведене у даній ухвалі, а також доводи касаційного подання й постановити рішення, належним чином мотивувавши його.

На підставі наведеного й, керуючись статтями 395 і 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційне подання заступника прокурора Тернопільської області задовольнити частково.

Вирок Гусятинського районного суду Тернопільської області від 24 квітня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.