Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 1 квітня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Рівненської області на судові рішення щодо ОСОБА_5,

вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 17 листопада 2008 року

ОСОБА_5

ІНФОРМАЦІЯ_1, не судимий,

засуджений за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст.ст. 75, 104 КК України ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 1 рік 6 місяців.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 24 лютого 2009 року зазначений вирок залишено без зміни.

Вироком суду ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він 30 січня 2007 року, приблизно о 21 годині, в парку ім. Т.Г.Шевченка в м. Рівне, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, вчинив напад на неповнолітнього ОСОБА_7, під час якого, застосовуючи насильство, небезпечне для життя та здоров’я потерпілого, та заподіявши йому легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров’я, заволодів мобільним телефоном потерпілого, чим спричинив останньому матеріальні збитки на суму 580 грн.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи доведеність винності ОСОБА_5 та правильність кваліфікації його дій, посилається на м’якість призначеного засудженому покарання та необґрунтованість звільнення його від відбування покарання. У зв’язку з цим просить судові рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.

На касаційне подання прокурора засудженим ОСОБА_5 та представником потерпілого ОСОБА_8 подані заперечення, в яких містяться клопотання про залишення судових рішень без зміни.

Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора на підтримку подання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, винність ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується зібраними в справі доказами і в касаційному порядку не оспорюється. Кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 187 КК України відповідає встановленим судом обставинам справи.

Посилання прокурора на м’якість покарання та немотивованість рішення суду про звільнення ОСОБА_5 від відбування призначеного йому покарання на підставі ст.ст. 75, 104 КК України є безпідставними.

Як убачається з мотивувальної частини вироку, суд, приймаючи рішення про призначення ОСОБА_5 покарання із застосуванням ст. 69 КК України та про звільнення від відбування призначеного йому покарання з випробуванням, врахував те, що засуджений раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання. До обставин, що пом’якшують покарання, суд відніс визнання ОСОБА_5 своєї вини, відшкодування ним завданих збитків та вчинення злочину в неповнолітньому віці.

Крім того, судом взято до уваги думку представника потерпілого, який в судовому засіданні просив звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням, та думку самого потерпілого, який у своїй заяві вказав, що не має матеріальних та моральних претензій до ОСОБА_5 та просив не позбавляти його волі.

Враховуючи наведені вище обставини, суд прийняв обґрунтоване рішення про призначення засудженому покарання, нижчого, ніж передбачено санкцією ст. 187 ч. 2 КК України, та про звільнення його від відбування призначеного покарання з випробуванням та з встановленням іспитового строку.

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Рівненської області погодилася з висновками суду першої інстанції і залишила вирок щодо ОСОБА_5 без зміни, про що в ухвалі наведено мотиви прийнятого рішення.

За таких обставин, підстав для скасування судових рішень стосовно ОСОБА_5 з мотивів м’якості призначеного йому покарання не вбачається.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Рівненської області залишити без задоволення, а вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 17 листопада 2008 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 24 лютого 2009 року щодо ОСОБА_5 – без зміни.