Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого

Скотаря А.М.

суддів

Шевченко Т.В., Шаповалової О.А.

розглянула в судовому засіданні у м.Києві 1 квітня 2010 року справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на судові рішення щодо ОСОБА_4

Вироком Голосіївського районного суду м.Києва

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, не судиму,

засуджено за ч.2 ст. 367 КК України на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій на 1 рік, без сплати штрафу.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням на іспитовий строк 1 рік.

На підставі п.5 ст. 74 КК України ОСОБА_4 звільнено від призначеного покарання у зв’язку із закінченням строків давності.

За ч.2 ст. 366 КК України ОСОБА_4 виправдано.

По справі вирішено долю речових доказів.

Ухвалою апеляційного суду м.Києва від 17 серпня 2009 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_4 засуджено за те, що вона, будучи службовою особою, виконуючи обов’язки головного бухгалтера ДП "Укррезерв" в період з 19.04.2002 року по 29.09.2003 року, неналежно виконувала свої обов’язки через несумлінне до них ставлення, пов’язане з допущенням помилок при складанні податкових накладних у зв’язку з неврахуванням вимог діючого законодавства, відсутністю належного контролю за діяльністю працівників, які ведуть податковий облік та звітність, та підписала протягом липня 2002 року – жовтня 2003 року документи податкової звітності, в яких розрахунки ПДВ, податку на прибуток та обов’язкових платежів було проведено з порушенням вимог діючого законодавства, які подала до СДПІ у м.Києві по роботі з великими платниками податків, що призвело до несплати податків до держбюджету на загальну суму 237108,45 грн., що перевищує встановлений законом неоподатковуваний мінімум доходів громадян в п’ять тисяч і більше разів (13946 разів).

Органом досудового слідства ОСОБА_4 обвинувачувалась в тому, що вона умисно, в особистих інтересах та всупереч загальнодержавним інтересам ухилилася від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), що входять в систему оподаткування, на суму 237108,45 грн. та у службовому підробленні, а саме, умисному складанні, видачі та використанні головним бухгалтером завідомо неправдивих декларацій з податку на прибуток підприємств, наданих до СДПІ, внаслідок чого ОСОБА_4 ухилилась від сплати до держбюджету ПДВ на загальну суму 237108,45 грн.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_4 . та направити справу на новий судовий розгляд. Посилається на порушення вимог кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону. Зокрема, вважає, що суд необґрунтовано перекваліфікував дії ОСОБА_4 з ч.3 ст. 212 КК України на ч.2 ст. 367 КК України та виправдав її за ч.2 ст. 366 КК України, а також безпідставно застосував щодо засудженої ст. 75 КК України. Крім того, зазначає, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам, що були викладені в апеляції прокурора, а тому залишив вирок без зміни.

Заслухавши доповідь судді Шевченко Т.В., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_4 у службовій недбалості ґрунтується на доказах, яким суд надав належної оцінки.

Так, з показань ОСОБА_4 видно, що вона виконувала обов'язки головного бухгалтера ДП "Укррезерв", особисто складала документи податкової звітності, які давала на підпис керівництву. У зв’язку з великим фінансовим обігом по підприємству, як правило, більше уваги приділяла податковому зобов'язанню, ніж податковому кредиту і не завжди могла проконтролювати роботу підлеглих. Засуджена повністю погодилася з висновками перевірки ДПІ щодо виявлених порушень; визнала, що помилки допущені нею у зв'язку з неналежним виконанням її обов'язків, однак, пояснила, що порушення вона допустила не умисно, а через велике навантаження, оскільки фізично не змогла вчасно відслідкувати зміни у податковому законодавстві. Крім того, показала, що після отримання висновків перевірки підприємство повністю відшкодувало в бюджет донараховані суми.

Крім того, винність ОСОБА_4 у вчиненні злочину, за який вона засуджена, підтверджується показаннями свідка ОСОБА_5, який перебував на посаді генерального директора названого підприємства, про те, що веденням бухгалтерського обліку, складанням документів податкової звітності, нарахуванням та сплатою податків та інших обов'язкових платежів до бюджету займалась ОСОБА_6; показаннями свідка ОСОБА_7, яка проводила планову комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства України підприємством ДП "Укррезерв"; показаннями свідка ОСОБА_8, яка перебувала на посаді головного бухгалтера ДП "Укррезерв" в період проведення перевірки ДПІ, та пояснила, що підприємство погодилося з виявленими порушеннями, акт перевірки та винесені на його підставі податкові повідомлення-рішення не оскаржувалися, донараховані суми податків сплачено повністю; даними, що містяться в акті № 236/15-2 від 09.04.2004 року "Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ДП "Укррезерв", за період з 01.07.2002 року по 01.10.2003 року; корінцями податкових повідомлень-рішень щодо нарахування ПДВ, податку на прибуток підприємства; службовими записками управління обліку та звітності ДПІ у Голосіївському районі м.Києва про погашення ДП "Укррезерв" ПДВ та податку на прибуток підприємства.

Отже, дослідивши зібрані по справі докази та надавши їм належної оцінки, суд дійшов обгрунтованого висновку про відсутність доказів щодо наявності у засудженої умислу на вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України. Встановивши, що причиною несплати ДП "Укррезерв" до бюджету податків в період здійснення ОСОБА_4 обов’язків головного бухгалтера, стало неналежне виконання останньою своїх службових обов'язків, зокрема, допущення помилок при складанні податкових накладних, пов'язаних з неврахуванням вимог діючого законодавства, суд правильно кваліфікував дії засудженої за ч.2 ст. 367 КК України, як службову недбалість, що спричинила тяжкі наслідки.

Враховуючи, що дії ОСОБА_4 носять характер службової недбалості, що фактично виключає наявність складу службового підроблення, яке може вчинятися тільки умисно, суд обґрунтовано прийняв рішення про виправдання останньої за ч.2 ст. 366 КК України.

Як убачається з вироку, при призначенні покарання засудженій, суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, урахував усі обставини справи, взяв до уваги характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженої, яка вперше притягується до кримінальної відповідальності, визнала свою вину та щиро розкаялась у вчиненому, характеризується виключно позитивно, є пенсіонеркою, шкода повністю відшкодована. За таких обставин суд обґрунтовано дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства та застосував ст. 75 КК України, звільнивши її від відбування покарання з випробуванням.

Доводи касаційного подання про те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 377 КПК України, не знайшли свого підтвердження. Зі змісту ухвали видно, що апеляційний суд навів мотиви на спростування доводів апеляції прокурора, належно мотивувавши своє рішення.

Таким чином, при перевірці справи не встановлено передбачених ст. 398 КПК України підстав для призначення даної справи до розгляду касаційним судом з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційного подання прокурора.