5-854км10 Про замах працівників лісництва на заволодіння шляхом зловживання своїм службовим становищем деревиною, яка є державним майном - 01.04.2010 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 1 квітня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Чернівецької області на ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області від 7 серпня 2009 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2,

вироком Хотинського районного суду Чернівецької області від 7 травня 2009 року

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Крутеньки Хотинського району Чернівецької області, згідно зі ст. 89 КК України такого, що не має судимості,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 191 КК України, і призначено йому покарання 3 роки 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посади в системі лісового господарства на 3 роки.

ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с. Клішківці Хотинського району Чернівецької області, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 191 КК України, і призначено йому покарання 3 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади лісничого на 3 роки.

Прийнято рішення щодо речових доказів та судових витрат.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області від 7 серпня 2009 року вирок щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині призначеного їм покарання змінено: ОСОБА_1 пом’якшено призначене за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 191 КК України покарання до 3 років 2 місяців обмеження волі з позбавленням права обіймати керівні посади в системі лісового господарства на 1 рік, а ОСОБА_2 скорочено строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади лісничого до 1 року та на підставі ст. 75 КК України звільнено його від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та з покладенням на нього обов’язку, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу. В решті вирок залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними у вчиненні злочинів за таких обставин.

23 березня 2007 року ОСОБА_1, працюючи директором ДП "Хотинське державне спеціалізоване лісництво АПК", яке знаходиться в с. Малинці Хотинського району Чернівецької області, і будучи службовою особою, вступив у змову з лісничим цього підприємства службовою особою ОСОБА_2 з метою заволодіння шляхом зловживання своїм службовим становищем державним майном на суму 10555 грн. 20 коп. З цією метою ОСОБА_2 того ж дня під час зустрічі із ОСОБА_3 запропонував йому придбати 50 куб. м. техсировини за ціною 72 грн. за 1 куб. м. без ПДВ, сплативши за неї в касу підприємства, а фактично одержати деревину вищої якості, віддавши різницю в їх вартості ОСОБА_1 та ОСОБА_2

27 березня 2007 року, перебуваючи в конторі лісництва, ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 гроші в сумі 15000 грн., з яких 4444 грн. 80 коп. було сплачено в касу лісництва за 50 м. куб. технічної сировини, а решта 10555 грн. 20 коп. як різниця у вартості з лісосировиною вищої якості було привласнено ОСОБА_1 і ОСОБА_2 Проте свій злочинний умисел їм не вдалося довести до кінця з незалежних від них причин, оскільки цьому перешкодили працівники міліції, під наглядом яких діяв ОСОБА_3

Крім того, в грудні 2007 року ОСОБА_3 уплатив у касу лісництва 12410 грн. за 56 м. куб. технічної сировини, маючи намір отримати лісосировину вищої якості, проте не отримав її, оскільки директор ДП "Хотинське державне спеціалізоване лісництво АПК" ОСОБА_1 почав вимагати від нього сплатити йому різницю у вартості техсировини та сировини вищої якості.

11 січня 2008 року ОСОБА_3 за попередньою домовленістю з ОСОБА_1 передав йому через ОСОБА_4, який не був обізнаний про вчинюваний злочин, 1200 доларів США, що за курсом НБУ на той час становило 6060 грн. Проте свій злочинний намір на заволодіння цими грошима ОСОБА_1 до кінця не довів з незалежних від нього причин, оскільки був затриманий працівниками міліції.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і направлення справи щодо них на новий апеляційний розгляд. Мотивує тим, що, приймаючи рішення про покарання засуджених, апеляційний суд всупереч вимогам ст. 65 КК України не врахував ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, дані про особу кожного з них та конкретні обставини справи і призначив їм занадто м’яке покарання, яке не є необхідним і достатнім для виправлення кожного з них та попередження нових злочинів, а також безпідставно звільнив ОСОБА_2 на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням. Крім того, зазначає, що рішення апеляційного суду в частині призначення засудженим покарання і звільнення ОСОБА_2 від його відбування належним чином не мотивовано.

У запереченнях на касаційне подання:

засуджений ОСОБА_1 стверджує, що розкаявся у вчиненому, у серпні 2008 року звільнився з посади директора ДП "Хотинське державне спеціалізоване лісництво АПК" і на даний час ніде не працює. Просить врахувати зазначені обставини, а також незадовільний стан його здоров’я, перебування на його утриманні неповнолітньої дитини, позитивну характеристику за місцем проживання та зразкову поведінку протягом відбування додаткового покарання і не позбавляти його волі.

засуджений ОСОБА_2 зазначає, що докази у кримінальній справі щодо нього та ОСОБА_1 отримано з численними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону та Конституції України (254к/96-ВР) , і просить, враховуючи дотримання ним порядку та умов відбування призначеного додаткового покарання, виконання обов’язків, покладених на нього судом, позитивну характеристику за місцем його роботи та інші дані про його особу, залишити ухвалу апеляційного суду без зміни, а касаційне подання – без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання і просив його задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно задоволенню не підлягає з таких підстав.

Обґрунтованість засудження та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прокурором не оспорюються.

Судом першої інстанції ОСОБА_1 було призначено найсуворіший вид основного покарання, передбачений ч. 3 ст. 191 КК України, та максимальний розмір додаткового покарання.

Зважаючи на молодий вік ОСОБА_1, незадовільний стан його здоров’я, те, що він позитивно характеризується і має на утриманні неповнолітню дитину, а вчинені ним злочини є незакінченими, апеляційний суд, розглянувши кримінальну справу щодо нього та ОСОБА_2 в апеляційному порядку, дійшов висновку про можливість пом’якшення основного покарання, призначеного ОСОБА_1 судом першої інстанції, та зменшення розміру додаткового покарання. При цьому апеляційним судом було враховано те, що з 11 січня 2008 року до дати розгляду справи в апеляційному суді – 7 серпня 2009 року – ОСОБА_1 перебував під вартою.

З документів, доданих до заперечення ОСОБА_1 на касаційне подання прокурора, убачається, що він страждає на виразкову хворобу, з серпня 2008 року на колишній посаді не працює, за місцем проживання характеризується позитивно, порядок та умови відбування додаткового покарання не порушує.

З огляду на вищезазначене колегія суддів вважає, що з урахуванням змін, внесених до вироку щодо ОСОБА_1 апеляційним судом, призначене йому покарання є необхідним і достатнім для його виправлення й попередження нових злочинів, та не вбачає підстав вважати це покарання занадто м’яким.

Приймаючи рішення про зменшення розміру додаткового покарання, призначеного судом першої інстанції ОСОБА_2, та звільнення його на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного основного покарання з випробуванням, апеляційний суд також врахував його позитивні характеристики, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, та те, що він вперше вчинив злочин, який є незакінченим.

Крім того, апеляційний суд встановив, що попереднім вироком від 18 березня 2008 року ОСОБА_2 на підставі ст. 75 КК України було звільнено від відбування покарання, призначеного йому за вчинення цього злочину, з випробуванням, а ухвалою Верховного Суду України від 29 липня 2008 року цей вирок було скасовано з направленням справи на нове розслідування не у зв’язку з необхідністю застосування закону про більш тяжкий злочин або призначення більш суворого покарання. Як убачається з матеріалів справи, під час нового розслідування не було встановлено, що ОСОБА_2 вчинив більш тяжкий злочин, і обсяг пред’явленого йому обвинувачення не збільшився. За таких обставин відповідно до вимог ч. 2 ст. 400 КПК України при новому розгляді даної справи судом першої інстанції посилення ОСОБА_2 покарання було неприпустимим. Отже доводи касаційного подання про безпідставне звільнення ОСОБА_2 згідно зі ст. 75 КК України від відбування призначеного основного покарання з випробуванням є необґрунтованими.