Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Селівона О.Ф.,

суддів Заголдного В.В., Пивовара В.Ф.

за участю прокурора Гладкого О.Є.

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 1 квітня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Сумської області на вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 10 березня 2009 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Попівки Конотопського району Сумської області, згідно зі ст. 89 КК України такого, що не має судимості,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, і призначено йому за цим законом із застосування ст. 69 КК України покарання 4 місяці арешту.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину за таких обставин.

21 січня 2007 року близько 13 год. ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, засудженими за ч. 2 ст. 189 КК України за фактом вчинення даного злочину вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 29 квітня 2008 року, з метою вирішення виниклого напередодні між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 конфлікту прибули до будинку останнього по АДРЕСА_1 і, взявши заздалегідь заготовлений шматок металевої труби, зайшли до двору. Вони стали вимагати від ОСОБА_4 передачі їм 10000 доларів США, що за курсом НБУ на той час становило 50500 грн., при цьому ОСОБА_2 наніс декілька ударів у груди ОСОБА_5, а ОСОБА_3 кілька разів намагався вдарити його трубою по голові та тілу, але той ухилився від ударів. Залишаючи двір потерпілого, вони погрожували йому вбивством, фізичною розправою над ним та його знайомими і знищенням його будинку у разі невиконання їх вимог.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування вироку щодо ОСОБА_1 та направлення справи на новий судовий розгляд у зв’язку з істотним порушенням судом вимог кримінального-процесуального закону і невідповідністю призначеного засудженому покарання тяжкості вчиненого ним злочину та його особі внаслідок м’якості. Мотивує тим, що всупереч вимогам ст. ст. 334, 372 КПК України суд не зазначив у мотивувальній частині вироку, у вчиненні яких конкретно з інкримінованих ОСОБА_1 органом досудового слідства дій його визнано винним, і не надав їм належної оцінки, а вирішуючи питання про покарання засудженого, залишив поза увагою те, що він вчинив злочин, який відноситься до категорії тяжких, а також конкретні обставини вчинення злочину та поведінку ОСОБА_1 після його вчинення. Вважає безпідставним рішення суду про призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання і просив його задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з визначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину.

Як убачається зі змісту постанови про притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченого та обвинувального висновку у кримінальній справі щодо нього, у них зазначено, які саме дії ставилися у вину ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 189 КК України, за якою він обвинувачувався.

Проте всупереч вимогам ст. 334 КПК України в мотивувальній частині обвинувального вироку щодо ОСОБА_1 судом не вказано, які конкретно з інкримінованих йому органом досудового слідства дій він вчинив поруч з іншими співучасниками злочину.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

За наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд згідно зі ст. 69 КК України, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м’якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за вчинений злочин.

Приймаючи рішення про застосування ст. 69 КК України і призначення ОСОБА_1 більш м’якого виду покарання, не зазначеного в санкції ч. 2 ст. 189 КК України, за якою його засуджено, а саме – арешту, суд у вироку не зазначив, які саме з визнаних ним обставин, що пом’якшують покарання, є такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, тобто не навів належних мотивів свого рішення.

Визначаючи вид покарання, суд залишив поза увагою те, що злочин, за який засуджено ОСОБА_1, вчинений ним за попередньою змовою з іншими особами та поєднаний з погрозою вбивства та фізичної розправи над потерпілим і його близькими, а також погрозою пошкодження будинку потерпілого, згідно зі ст. 12 КК України цей злочин відноситься до категорії тяжких, а санкцією ч. 2 ст. 189 цього Кодексу за нього передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.

Тому вирок щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно розглянути її з дотриманням вимог закону і постановити законне й обґрунтоване рішення. Якщо при новому розгляді буде доведено винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину в тому ж обсязі й за тих же обставин, то призначене йому покарання слід вважати занадто м’яким.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Сумської області задовольнити.

Вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 10 березня 2009 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.