656/801/14-к Про визнання особи невинуватою у скоєнні кримінальних правопорушень, та виправдання її у зв'язку з недоведеністю винуватості у скоєнні інкримінованих злочинів - 10.10.2018 Прийняття

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 11 січня 2017 року в кримінальному провадженні №12014 230210001061 за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Херсона, зареєстрованого в АДРЕСА_1, жителя АДРЕСА_2, неодноразово судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185 ч. 3 ст. 357 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Іванівського районного суду Херсонської області від 19 лютого 2015 року ОСОБА_2 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 185 КК, та виправдано його

у зв'язку з недоведеністю його винуватості у вчиненні інкримінованих злочинів.

Апеляційний суд залишив вирок місцевого суду без зміни.

Органом досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачувався в тому, що він 8 жовтня 2014 року приблизно о 14:25 на території колишнього ставка в смт. Іванівці Херсонської області таємно заволодів паспортом ОСОБА_3

з метою помсти, а о 14:30 там же у стані алкогольного сп'яніння таємно викрав мобільний телефон "Самсунг GТ-Е 2121 В" вартістю 300 грн, чим заподіяв матеріальної шкоди ОСОБА_3 на вказану суму.

Виправдовуючи ОСОБА_2, суд зазначив, що в судовому засіданні сторона обвинувачення не довела наявності у обвинуваченого корисливого мотиву

при заволодінні паспортом потерпілого, оскільки надані докази є неналежними

та недопустимими, так як отримані внаслідок істотного порушення прав обвинуваченого, зокрема не роз'яснення його прав, передбачених ч. 3 ст. 42 КПК, при прийнятті його заяви про добровільну видачу паспорту.

Щодо обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні таємного викрадення мобільного телефону у ОСОБА_3, то суд також визнав, що сторона обвинувачення

не довела його винуватості поза розумним сумнівом, а всі сумніви стосовно доведеності винуватості суд тлумачить на користь обвинуваченого, зокрема,

щодо предмета кримінального правопорушення - марки, номеру та ІМЕЙ викраденого телефону, надання якого в судове засідання сторона обвинувачення не забезпечила, а також не довела умислу обвинуваченого на викрадення цього пристрою.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, вказує на незаконність ухвали апеляційного суду, зміст якої не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, оскільки в ньому не наведено переконливих мотивів для спростування доводів апеляційної скарги прокурора щодо вибірковості оцінки показань ОСОБА_2 та ОСОБА_3, безпідставного визнання судом першої інстанції ряду доказів недопустимими та неналежними. Посилається на порушення апеляційним судом вимог ч. 2 ст. 439 КПК щодо обов'язковості врахування вказівок касаційного суду при скасуванні попередньої ухвали суду апеляційної інстанції. Просить оскаржувану ухвалу апеляційного суду скасувати й призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

У доповненнях до касаційної скарги прокурора йдеться про те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК ще й тому, що цей суд безпідставно залишив поза увагою помилковий висновок суду першої інстанції

про недоведеність корисливого умислу у ОСОБА_2 при його обвинуваченні

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 357 КК, тоді як указаний склад злочину

є формальним, а отже, не передбачає цих елементів суб'єктивної сторони складу злочину як обов'язкових.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав касаційну скаргу, просив скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

Мотиви суду

Відповідно до статті 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим

є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин,

які підтверджено доказами, дослідженими під час розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Окрім того, зміст ухвали суду апеляційної інстанції повинен відповідати вимогам ст. 419 КПК.

Твердження у касаційній скарзі прокурора та доповненнях до неї про те, що ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_2 не відповідає вказаним вимогам закону, заслуговують на увагу.

Так, місцевий суд виправдав ОСОБА_2 за недоведеністю його винуватості

у вчиненні інкримінованих йому злочинів, зазначивши при цьому однакові мотиви свого рішення, а саме те, що сторона обвинувачення не довела наявності

у обвинуваченого корисливого мотиву як при заволодінні паспортом ОСОБА_3, так і при викраденні його мобільного телефону.

Водночас суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 3 ст. 357 КК, характеризується прямим умислом. Мотив і мета вчинення злочину на його кваліфікацію не впливають і для притягнення до кримінальної відповідальності достатньо доведеності самого факту незаконного заволодіння паспортом. При цьому ч. 3 ст. 357 КК може бути інкримінована особі лише у разі, коли встановлено, що її умисел був спрямований саме на заволодіння відповідним документом.

Таке обвинувачення й було пред'явлено ОСОБА_2

Натомість апеляційний суд, перевіряючи доводи, в тому числі апеляційної скарги прокурора, які стосувалися належної оцінки сукупності зібраних доказів, відповідності висновків суду фактичним обставинам справи та їх правильної юридичної оцінки, не звернув уваги на вищенаведений зміст кримінального закону і безпідставно погодився із законністю виправдання ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 357 КК з наведених мотивів.

Окрім того, колегія суддів касаційного суду констатує, що слушними є і твердження касаційної скарги прокурора про недотримання апеляційним судом вимог ч. 2 ст. 439 КПК щодо обов'язковості врахування вказівок касаційного суду при скасуванні попередньої ухвали суду апеляційної інстанції. Зокрема, з матеріалів кримінального провадження убачається, що 14 червня 2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ скасовано ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 29 грудня 2015 року щодо ОСОБА_2 у зв'язку з невідповідністю її вимогам ст. 419 КПК, оскільки апеляційний суд не навів усіх зазначених в апеляційній скарзі прокурора доводів, їх ретельно не перевірив і не проаналізував, переконливих відповідей на них не дав, детальних мотивів прийнятого рішення не навів.

Наведене свідчить, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, є передчасними висновки цього суду, який погодився з рішенням місцевого суду про недоведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 357 КК та ч. 1 ст. 185 КК, а тому ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню на підставах п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого належить урахувати зазначене та прийняти рішення у відповідності до вимог закону.