Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 1 квітня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Сумської області на вирок Лебединського районного суду Сумської області від 22 травня 2009 року щодо ОСОБА_5

Цим вироком

ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше судимого 07.11.2006 року за ч. 1 ст. 296 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, ч. 2 ст. 296 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до виправних робіт строком 2 роки; 14.09.2007 року за ч. 2 ст. 389, 71 КК України до арешту строком 2 місяці 10 днів, звільненого 28.11.2007 року за відбуттям покарання,

засуджено за ч. 2 ст. 190 КК України до позбавлення волі строком 1 рік; за ч. 3 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до позбавлення волі строком 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_5 визначено позбавлення волі строком 2 роки.

В апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_5 не переглядався.

Як визнав встановленим суд, 15 листопада 2008 року приблизно о 20-й годині 30 хвилин ОСОБА_5 у будинку по АДРЕСА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, шляхом зловживання довірою заволодів мобільним телефоном "Самсунг В-130" вартістю 385 грн., який належав ОСОБА_6

Крім того, 11 грудня 2008 року приблизно о 17-й годині ОСОБА_5, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, проник у квартиру АДРЕСА_1, звідки таємно викрав майно ОСОБА_7 на суму 1320 грн.

У касаційному поданні перший заступник прокурора Сумської області, посилаючись на те, що для кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 190 КК України недостатньо суми завданої шкоди потерпілому, просить скасувати вирок щодо ОСОБА_5 в частині його засудження за ч. 2 ст. 190 КК України, а справу у цій частині закрити на підставі п. 2 ст. 6 КПК України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, міркування прокурора, який підтримав касаційне подання, обговоривши його доводи та перевіривши кримінальну справу, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню.

Судом правильно встановлені фактичні обставини справи, вони відповідають зібраним по справі та перевіреним у судовому засіданні у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку доказам і висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_5 у таємному викраденні майна ОСОБА_7 сумніву у колегії суддів, не викликає.

Дії засудженого ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 185 КК України кваліфіковані правильно.

Разом з тим, визнавши винним та засуджуючи ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 190 КК України, місцевим судом залишено поза увагою, що 30 червня 2005 року набув чинності Закон України від 2 червня 2005 року "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення" (2635-15) , яким ст. 51 КУпАП викладено у новій редакції і встановлено, що викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати вважається дрібним, за що передбачена адміністративна відповідальність, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Станом на 2008 року цей розмір становив 772, 5 грн.

Враховуючи те, що вартість майна, яким заволодів ОСОБА_5 становить 385 грн., вирок в частині його засудження за ч. 2 ст. 190 КК України підлягає скасуванню, а справа у цій частині закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України.

Будь-яких інших підстав для зміни або скасування вироку, колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів,

касаційне подання першого заступника прокурора Сумської області задовольнити.

Вирок Лебединського районного суду Сумської області від 22 травня 2009 року щодо ОСОБА_5 в частині його засудження за ч. 2 ст. 190 КК України скасувати, а справу у цій частині закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України.

Виключити з вироку призначення ОСОБА_5 покарання на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів.

В решті вирок щодо ОСОБА_5 залишити без зміни.