Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 1 квітня 2010 року справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої й апеляційної інстанцій, на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 29 вересня 2009 року щодо ОСОБА_4,

постановою Приморського районного суду м. Одеси від 16 вересня 2009 року, з урахуванням змін, внесених ухвалою апеляційного суду Одеської області від 29 вересня 2009 року, скасовано постанову прокурора відділу нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими органів прокуратури СУ прокуратури Одеської області від 20 листопада 2008 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.

У касаційному поданні прокурор посилається на те, що судами необґрунтовано скасовано постанову про порушення кримінальної справи, оскільки органами досудового слідства при її порушенні було дотримано вимоги ст. ст. 94, 98 КПК України, у зв’язку з чим просить судові рішення скасувати, а справу – направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 98 КПК України при наявності приводів і підстав, зазначених у статті 94 цього Кодексу, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов’язані винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши, крім іншого, приводи і підстави до порушення справи.

Як видно зі змісту постанови про порушення кримінальної справи, приводом до її порушення була заява ОСОБА_5 щодо неналежного, на її думку, виконання судового рішення про стягнення з неї боргу начальником відділу державної виконавчої служби Овідіопольського районного управління юстиції ОСОБА_4

Проте достатні дані, які б вказували на наявність ознак злочину під час виконання зазначеного судового рішення в матеріалах справи відсутні.

Так, рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 4 вересня 2003 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_5 до відділу ДВС Овідіопольського районного управління юстиції, Державного підприємства "Укрспецюст". Як установив суд, будь-яких порушень Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) під час виконання судового рішення про стягнення боргу зі ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 органом примусового виконання допущено не було. Обставини, на які прокурор посилається в своїй постанові як на підстави до порушення кримінальної справи, були ретельно досліджені в судовому засіданні і свого підтвердження не знайшли. Зазначене судове рішення залишено без зміни ухвалою апеляційного суду Одеської області від 12 жовтня 2004 року і є чинним.

За таких обставин суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відсутність достатніх даних, які б вказували на наявність ознак злочину під час примусового виконання судового рішення про стягнення боргу зі ОСОБА_5

Отже, підстав для скасування постановлених у справі судових рішень, про що йдеться у касаційному поданні, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України, -

відмовити у задоволенні касаційного подання прокурора.