У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Коновалова В.М.
суддів
Жука В.Г. і Кузьменко О.Т.,
за участю прокурора
Вергізової Л.А.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 1 квітня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Кіровоградської області на вирок Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 21 січня 2009 року.
Вироком Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 21 січня 2009 року ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимого 5.11.2004 року Маловисківським районним судом Кіровоградської області за ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі, звільненого 2.08.2007 року умовно-достроково на 1 рік 3 місяці 3 дні, засуджено:
за ч. 1 ст. 309 КК України до позбавлення волі на 1 рік;
за ст. 395 КК України до 6 місяців арешту.
На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_5 призначено 1 рік позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_5 остаточно призначено 1 рік 1 місяць позбавлення волі.
В апеляційному порядку вирок не оскаржено.
ОСОБА_5 визнано винним у тому, що він на початку осені 2008 року на відстійниках Маловисківського спиртзаводу зірвав декілька рослин коноплі, які переніс до свого будинку по АДРЕСА_1 та виготовив наркотичний засіб – каннабіс та зберігав його за місцем свого проживання без мети збуту.
Крім того, щодо ОСОБА_5 постановою Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 3.01.2007 року було встановлено адміністративний нагляд строком на 1 рік. Проте, ОСОБА_5 з метою ухилення від адміністративного нагляду 27.06.2008 року самовільно покинув місце свого проживання і був відсутнім до 9.10.2008 року.
У касаційному поданні порушується питання про скасування вироку у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону, м’якістю призначеного покарання та направлення справи на новий судовий розгляд. Прокурор зазначає, що суд всупереч вимогам ст. 71 КК України призначив остаточне покарання, що є меншим від невідбутої частини за попереднім вироком.
Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 398 КПК України підставою для скасування чи зміни вироку, ухвали чи постанови є істотне порушення кримінально-процесуального закону. неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 у скоєних злочинах та правильності кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 309, ст. 395 КК України у касаційному поданні не оспорюються.
Відповідно до вимог ст. 71 КК України остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім злочином.
Як убачається з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_5 засуджений цим вироком за злочин, який вчинив восени 2008 року, тобто в період умовно-дострокового звільнення за поперенім вироком на 1 рік 3 місяці 3 дні.
Проте, суд при призначенні покарання на підставі ст. 71 КК України допустився помилки і призначив ОСОБА_5 остаточне покарання у виді 1 року і 1 місяця позбавлення волі, що є значно меншим від невідбутої частини покарання, призначеного попереднім вироком.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що вирок підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, в ході якого слід розглянути справу відповідно до вимог чинного законодавства.
Якщо при новому розгляді справи винуватість ОСОБА_5 буде доведена у повному обсязі, то призначене йому покарання слід вважати м’яким.
Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
касаційне подання першого заступника рокурора Кіровоградської області задовольнити.
Вирок Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 21 січня 2009 року щодо ОСОБА_5 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд.
Судді: В.М. Коновалов В.Г. Жук О.Т. Кузьменко