П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2018 р.

м. Київ

Справа № 677/1481/16-к

Провадження № 51-2080 км 18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді Марчук Н.О.,

суддів: Маринича В.К., Стефанів Н.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Міщанінцева О.В.,

прокурора Парусова А.М.,

захисника КондратюкаО.А.,

засудженої ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника Кондратюка О.А. на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 04 травня 2017 року щодо

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженки с. Митинці Красилівського району

Хмельницької області, яка мешкає за адресою:

АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 04 травня 2017 року, ОСОБА_2 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 6 місяців.

За вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватою у тому, що вона 28 червня 2016 року близько 01.00, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за адресою: АДРЕСА_2, на ґрунті особистих неприязних відносин умисно завдала ОСОБА_3 кухонним ножем один удар у грудну клітину, спричинивши йому тяжких тілесних ушкоджень, від яких потерпілий помер на місці події.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Кондратюк О.А., не погоджуючись із ухваленими щодо ОСОБА_2 судовими рішеннями через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженої, просить їх змінити, перекваліфікувавши дії ОСОБА_2 з ч. 1 ст. 115 на ст. 118 КК України. Свої вимоги захисник мотивує тим, що висновки суду першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, ґрунтуються на припущеннях, викладені у вироку обставини події не відповідають дійсності. Вказує на те, що дії його підзахисної кваліфіковано неправильно, оскільки потерпілий ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, сам спровокував конфлікт, завдав їй тілесних ушкоджень і вона, захищаючись від його неправомірних дій, та не маючи умислу на вбивство потерпілого, нанесла йому удар, перебуваючи в стані необхідної оборони. Також захисник зазначає про безпідставне врахування судом обтяжуючої покарання обставини - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, оскільки матеріали провадження не містять належних доказів цього. Крім того, захисник зауважує про призначення занадто суворого покарання.

Позиції учасників судового провадження

Захисник і засуджена підтримали касаційну скаргу.

Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ст. 438 КПК України невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, про що порушує питання захисник, перегляду в касаційному порядку не підлягає, а отже, при касаційному розгляді кримінального провадження колегія суддів виходить із фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, встановлених судом.

Згідно з положеннями ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку.

При перевірці матеріалів кримінального провадження касаційним судом установлено, що свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та правильність кваліфікації її дій за даною нормою кримінального закону судом першої інстанції зроблено на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, про що у судових рішеннях наведено докладні мотиви.

Той факт, що засуджена вчинила умисне вбивство ОСОБА_3 підтверджується показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, даними, що містяться у протоколах огляду місця події, слідчого експерименту, висновках медичних експертиз.

На думку колегії суддів, висновки суду першої інстанції щодо оцінки доказів винуватості ОСОБА_2 саме у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, належним чином обґрунтовані та вмотивовані.

Верховний Суд України у своїх правових позиціях, викладених у Постанові від 24 листопада 2014 року (справа № № 5-34кс14), чітко визначив різницю між умисним вбивством та перевищенням меж необхідної оборони. При цьому вказав, що право на необхідну оборону виникає лише тоді, коли суспільно небезпечне посягання викликає у того, хто захищається, невідкладну необхідність в заподіянні шкоди тому, хто посягає, для негайного відвернення або припинення його суспільно небезпечного посягання. Стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з'ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема, спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.

Як убачається з матеріалів провадження, потерпілий ОСОБА_3 не вчиняв щодо засудженої дій, які передбачали б реальну загрозу останній або для їх сприйняття як таких. Заподіяння ОСОБА_2 шкоди у вигляді позбавлення життя ОСОБА_3 не відповідали небезпечності посягання та обстановці захисту. Тобто, підстав уважати, що ОСОБА_2 у даному випадку діяла у стані необхідної оборони, у Суду немає.

Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено, та судом правильно вирішено питання про їх належність та допустимість.

Крім того, доводи захисника та засудженої щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, аналогічні наведеним у касаційній скарзі захисника, були ретельно перевірені судом апеляційної інстанції, який, розглядаючи їх апеляційні скарги на вирок суду першої інстанції, проаналізував їх, дав на них вичерпну відповідь, зазначивши в ухвалі достатні підстави, через які визнав їх необґрунтованими.

Обґрунтовуючи висновок щодо виду й міри покарання та призначаючи ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на певний строк, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, як убачається з вироку, врахував ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, наявність обставин, що пом'якшують покарання, зокрема, активне сприяння розкриттю злочину, та наявність обставини, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння, а також дані про її особу.

Проте, додатково враховуючи визнання ОСОБА_2 своєї вини під час касаційного розгляду провадження, щире каяття, її сімейний стан, зокрема, наявність на утриманні трьох неповнолітніх дітей, які залишились без батьківської опіки, батька похилого віку, а також те, що вона позитивно характеризується, вперше притягується до кримінальної відповідальності, Суд уважає ці обставини такими, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, й приходить до висновку про можливість застосування положень ч. 1 ст. 69 КК України та пом'якшення призначеного ОСОБА_2 покарання.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, Судом не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, Суд

постановив:

Касаційну скаргу захисника Кондратюка О.А. задовольнити частково.

Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 04 травня 2017 року щодо ОСОБА_2 змінити.

Пом'якшити призначене ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 115 КК України покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

С у д д і:

Н.О. Марчук В.К. Маринич Н.С. Стефанів